Постанова 4805 № 274/5385/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/5385/19 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/1462/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки і піклування Бердичівської міської ради Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення, надання права на спадкування разом із спадкоємцем відповідної черги за законом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року, яке ухвалено суддею Хуторною І.Ю. у м. Бердичів в с т а н о в и в: У серпні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року до 12.10.2017 р . з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим просила змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , надавши їй право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила за час проживання з померлим вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного, формували спільний бюджет, купували речі та майно за спільні кошти, спільно подорожували та відпочивали, проводили ремонтні роботи у їхньому житлі. Проте не звернулись до Державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік, ОСОБА_4 помер. 25 квітня 2019 року державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що нею не було надано документів на підтвердження родинних стосунків. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла онука ОСОБА_2 , дочка сина спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та не дотриманням процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що суд не надав належної оцінки доказам спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 , безпідставно не взяв до уваги ні покази свідків, ні довідки ОСББ «Зірка» щодо спільного проживання як однієї сім`ї. Зазначає, що похованням ОСОБА_4 займалась вона особисто, крім того доглядала його за життя, оскільки він мав тяжку хворобу. Позивач вважає, що має право на спадкування першої черги відповідно до умов ст. 1259 ЦК України, оскільки протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який внаслідок тяжкої хвороби був у безпорадному стані. На підтвердження вказаних фактів позивачем були надані відповідні медичні документи, однак суд не дав належної правової оцінки цим доказам. Відповідач не скористалась, наданим їй правом подати відзив. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав його відповідності вимогам закону. Позивач та представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради Житомирської області в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду із позовними вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 по час відкриття спадщини, позивач посилається на те, що встановлення такого факту необхідно їй для отримання спадщини. Визнання факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до дня відкриття спадщини призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України. За положеннями ст. 1259 ч.2 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.17). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 липня 2015 року ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 2,4856 га, розташованої на території Старосолотвинської сільської ради, Бердичівського району Житомирської області, кадастровий номер 1820886500:09:001:0021, за договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2016р. ОСОБА_4 набув право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1820886501:06:004:0114, для будівництва та обслуговування житлового будинку та на 2/3 частки земельної ділянки, загальною площею 0,3639 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1820886501:06:004:0109 (а.с.21,22,26). Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори від 25 квітня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутні документи на підтвердження родинних та інших відносин з ОСОБА_4 . У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини крім позивача звернулася онука спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.67,70,89). 05.09.2019 р . ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га розташованої за цією ж адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої по АДРЕСА_2 для ведення садівництва (а.с.130,131, зворот). Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано 18 березня 2016 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердичеву Бердичівського районного управління юстиції у Житомирській області складено відповідний актовий запис №9 (а.с.16). Позивач стверджує, що проживала разом з ОСОБА_4 як подружжя з 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними зареєстрований не був. Однак вони вели спільне господарство, працювали разом, ростили її сина, набули спільне майно за час проживання разом. На підтвердження вказаних фактів надала довідку ОСББ «Зірка-120» від 18.10.2017 №84, згідно якої вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_4 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вели спільне господарство та якого вона поховала за власні кошти (а.с.18). Довідкою ОСББ «Зірка-120» від 07.12.2017р. №111 також підтверджується факт проживання ОСОБА_4 у період з 2004 року по день смерті за вказаною вище адресою та зазначається, що він був зареєстрований за цією адресою з 10.07.2017 р. Відповідно до довідки МСЕК від 13.05.2016 р. ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з рекомендованим протипоказанням важкої фізичної праці та роботи в екстремальних умовах (а.с. 20). Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_8 від 13.10.2017, причиною смерті ОСОБА_4 стало злоякісне новоутворення нирок ( а.с.24). З тексту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю із померлим ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу необхідно для оформлення спадкових прав. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано доказів на можливість застосування судом положень ст.ст 1259, 1264 ЦК України, оскільки для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу однією з основних умов, є встановлення факту неперебування осіб у іншому зареєстрованому шлюбі, що в даному випадку спростовується доказами та матеріалами справи. Відмовляючи в частині зміни черговості спадкування, суд зазначив, що позивачка не набула права на спадкування за законом після ОСОБА_4 , тому не може претендувати на зміну черговості права на спадкування. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. За правилом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст. 1218 ЦК України). Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК. За змістом ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом. Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до роз`яснень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено факт проживання за однією адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 2004 року до дня смерті ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, їх спільного побуту та спільного виховання сина позивачки. Однак, як було встановлено ОСОБА_4 до 18 березня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 . Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (ч.1 ст. 25 СК України). Неможливе встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідний період, у який останній перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Тобто задоволення судом заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого ст. 25 Сімейного кодексу України. Аналіз ч.2 ст. 3, ч. 1 та 2 ст.21, ст. 25, ч.1 ст.36, ст.74 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень статті 74 СК України необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Установивши, що за життя ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , суд зробив обґрунтований висновок про відмову у встановленні факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, необхідного для прийняття спадщини. Статтею 1259 ЦК України визначено порядок і спосіб зміни черговості права на спадкування. Застосування наведеної норми права з урахуванням вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України вимагає доведення позивачем факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у п.п.1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов`язана саме зі станом її здоров`я. Разом з тим, судом першої інстанції, також правомірно встановлено, що ОСОБА_4 помер у віці 51 рік, який не може розглядатись як похилий, стан його здоров`я не був таким, за яким встановлюється фактична неспроможність особи у самодогляді і самообслуговуванні, його хвороби не можуть бути доказом немічності та безпорадності вказаної особи за ознакою тяжкої хвороби, і не означають наявності у особи іншого стану, через який вона вважається потребуючою опіки і догляду. Також, обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_4 мав 3-ю групу інвалідності загального захворювання, певні хвороби, жодна з яких однозначно не вказує на безпомічний та безпорадний стан хворого. Доказів наявності у вказаної особи безпорадного стану через вік або через хворобу, суду не надано. Таким чином висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим, ухвалюючи його не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права, доводи апеляційної скарги про те, що суд не проаналізував всі докази надані позивачем, спростовуються текстом рішення. Інші доводи апеляційної скарги на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, висновки суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року. Головуючий: Судді: