Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/5229/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/5229/19 Головуючий у 1-й інст. Замега О. В. Категорія 96 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/5229/19 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, заінтересована особа: Гришковецька селищна рада Бердичівського району Житомирської області, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Замеги О.В. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Із урахуванням уточненої заяви від 03 вересня 2019 року, просив встановити факти спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: в період із ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є спадкоємцями четвертої черги за законом після його смерті (а.с.30-31). Заява обґрунтована тим, що вітчим заявників - ОСОБА_4 25 січня 1978 року уклав шлюб з їхньою матір`ю та з цього дня проживав разом із ними за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 знявся з реєстрації за вказаною адресою 01 січня 1996 року, а ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , але продовжували підтримувати сімейні відносини та вести спільне господарство. Вітчим помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони займалися його похованням. Після смерті вітчима залишилося спадкове майно - дві земельні ділянки розмірами 2,86 га та 3,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гришковецької селищної ради (с.Никонівка), що належали спадкодавцю на підставі державних актів, виданих Бердичівським районним відділом земельних ресурсів 22 липня 2002 року. Представник вважав, що дані земельні ділянки мають перейти до заявників по спадщині в порядку ст.1276 ЦК України, оскільки їх вітчим помер до спливу шести місяців від дня смерті його (вітчима) матері, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка (батька вітчима), оскільки проживала із ОСОБА_5 , хоча спадщину не оформила. Заявники звернулися до нотаріуса для оформлення спадкових прав, але постановою від 14 грудня 2018 року їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з недоведеністю родинних відносини із спадкодавцем та відсутністю заповіту. Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є можливість оформлення заявниками спадщини після смерті ОСОБА_4 . Представник заявників наполягав на тому, що факти, які він просить встановити у заяві, безпосередньо породжують для заявників юридично значимі наслідки та мають юридичне значення. Також встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право та чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку його встановлення. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року в задоволенні вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, зазначає, що членами сім`ї можуть бути не лише близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї є факт спільного проживання та ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Вчергове наголошує на тому, що встановлення фактів безпосередньо породжує юридично значимі для заявників наслідки і не пов`язується із наступним вирішенням спору про право та чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення. Крім того, просить суд апеляційної інстанції врахувати ту обставину, що після смерті матері - ОСОБА_6 заявники оформили в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), яке належало на підставі сертифіката ОСОБА_4 , оскільки їх мати після смерті свого чоловіка прийняла спадщину, хоча її не оформила. Гришковецька селищна рада Бердичівського району Житомирської області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідно до положень частини п`ятої ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт спільного проживання заявників із спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а також той факт, що вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права і обов`язки. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із правовим обґрунтуванням відмови у задоволенні заяви з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площами 3,13 га та 2,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Никонівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, видані 22 липня 2002 року відповідно на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.11-12). Заявники претендують на дані земельні ділянки у порядку спадкування за законом. За приписами частин першої та другої ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша ст.1261 ЦК України). У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (частина перша ст.1264 ЦК України). У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнюватися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Так, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9). Відповідно до довідки виконкому Никонівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 04 вересня 2018 року №129 ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14). На день його смерті та впродовж шести місяців після його смерті за даною адресою була зареєстрована та проживала його дружина - ОСОБА_7 . У матеріалах справи відсутні докази тощо, що протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, ОСОБА_7 заявила про відмову від спадщини. Отже, в силу частини третьої ст.1268 ЦК України ОСОБА_7 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5 , хоча її не оформляла. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10). Виконкомом Никонівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області видано довідку від 04 вересня 2018 року №130, яка приєднана представником заявників до заяви, про те, що ОСОБА_7 до дня смерті та на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і проживала одна (а.с.15). На день її смерті та впродовж шести місяців після її смерті за даною адресою ніхто не реєструвався та не проживав. Зміст довідки у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами не спростований. Із копії свідоцтва про народження, яке міститься на аркуші 13 матеріалів цивільної справи, слідує, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто помер після смерті своєї матері, але до закінчення шести місяців після її смерті (а.с.8). Якщо спадкоємець за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишися. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (зі змісту ст.1276 ЦК України). Для правильного розгляду даної справи також мають значення положення частини першої ст.1218 ЦК України, за якими до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу мати заявників - ОСОБА_8 з 1978 року та до смерті ОСОБА_4 перебувала із останнім у зареєстрованому шлюбі, що учасниками справи не заперечується (а.с.16). Також довідкою Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 20 червня 2019 року №76 підтверджується та обставина, що ОСОБА_4 з 1978 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дня свої смерті, проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною - ОСОБА_6 (а.с.21). За таких обставин, ОСОБА_7 після смерті свого чоловіка ( ОСОБА_5 ) прийняла спадщину та успадкувала земельну ділянку площею 3,13 га, оскільки на час смерті свого чоловіка постійно із ним проживала. Інша земельна ділянка належала ОСОБА_7 на праві власності. Отже, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на дві земельні ділянки, на які претендують заявники. Проте, син ОСОБА_7 ( ОСОБА_4 ) на день смерті своєї матері із нею постійно не проживав, а проживав постійно із своєю сім`єю у іншому місці. Спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_7 , її син ОСОБА_4 , помер після відкриття спадщини після смерті матері та не встиг її прийняти, а тому право на прийняття спадщини перейшло в порядку спадкової трансмісії до його дружини - ОСОБА_9 , яка наданим їй законом правом не скористалася та до належних органів заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не подала, а тому ні ОСОБА_4 , ні його дружина - ОСОБА_6 не прийняли спадщини після смерті ОСОБА_7 , а тому не успадкували спірних земельних ділянок. Окрім того, у заяві представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить встановити факт спільного проживання заявників із ОСОБА_4 , тобто вітчимом, однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, що у разі задоволення заяви передбачає віднесення їх до четвертої черги спадкоємців за законом. Разом із тим, до заяви приєднана постанова від 14 грудня 2018 року №554/02-31 приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А., якою останній відмовив заявникам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , тобто після смерті матері вітчима, у зв`язку з тим, що вони пропустили строк для прийняття спадщини (на день смерті спадкодавця за однією адресою із нею не проживали та у встановлений чинним законодавством строк заяви про прийняття спадщини не подавали) та відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_7 (а.с.7). Чинне законодавство передбачає, що четверта черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців принаймні першої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Мати заявників ( ОСОБА_6 ) є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом першої черги, як подружжя, яка його пережила. Так, вона на час смерті ОСОБА_4 перебувала із ним у зареєстрованому шлюбі та подружжя із часу реєстрації шлюбу разом постійно проживало до смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується вищевказаною довідкою органу місцевого самоврядування №76 (а.с.21). ОСОБА_4 проживав за вищевказаною адресою з 1978 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_6 - до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, мати заявників, яка є спадкоємцем першої черги, у встановленому законом порядку не відмовилася від прийняття спадщини та її прийняла після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 , хоча спадщину не оформила. Обставини неоформлення спадщини не виключають факту її прийняття, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець першої черги усунута від права на спадкування також не була. При встановленні факту прийняття спадщини спадкоємцем першої черги за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , виключається закликання до спадкування спадкоємців наступних черг, зокрема й четвертої, на що претендують заявники. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Встановлення для заявників фактів, про які просить їх представник, не породить для них юридичних наслідків, ураховуючи, що спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та строки прийняла мати заявників як спадкоємець першої черги, а тому спадкоємці четвертої черги право на спадкування одержати не можуть, задоволення заяви не породить для них юридичних наслідків та й до складу майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , земельні ділянки, на які претендують заявники, не увійшли. Приймаючи до уваги вищевикладене, рішення суду першої інстанції відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає до скасування, а у задоволенні заяви слід відмови з правових підстав, що зазначені вище. Доводи апеляційної скарги про те, що приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком В.А. щодо майна ОСОБА_6 (матері заявників), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , видано ОСОБА_2 (сину-заявнику) свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 серпня 2018 року на Ѕ частку права на земельну частку (пай), що належало на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 , не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції та зайвий раз підтверджують ті обставини, що мати заявників після смерті чоловіка в установленому законом порядку і строки прийняла спадщину, але її не оформила. Також свідоцтво видано на майно, яке батьками вітчима не набуте (а.с.61). Посиланням в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що не знайшов підтвердження факт спільного проживання заявників із спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Висновки суду першої інстанції із цього проводу спростовуються також роз`ясненнями, що надані судам у цитованому вище пункті постанови Пленуму Верховним Судом України від 30 травня 2008 року №7, а також інформацією, яка міститься у листі в.о. старости Скаківського старостинського округу від 20 червня 2019 року про те, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 був зареєстрований з 1978 року до 30 вересня 1986 року, з 20 вересня 1990 року до 01 січня 1996 року та ОСОБА_1 - з 1978 року до 28 грудня 1984 року, а ОСОБА_4 - з 1978 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 - до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.21-22). Проте, такі обставини не надають законних підстав для задоволення позову, оскільки з огляду на вищевикладене не мають правового значення для правильного розгляду даної справи. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з інших правових підстав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 09 червня 2020 року.