Постанова 4819 № 664/574/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 664/574/20 Головуючий в І інстанції: Бойко В.П. Провадження №33/819/231/20 Доповідач: Литвиненко І.І. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2020 року м. Херсон Суддя Херсонського апеляційного суду Литвиненко І.І., за участю ОСОБА_1 .В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2020 року,- в с т а н о в и л а: Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно з постановою місцевого суду, ОСОБА_2 , 15.02.2020 року о 01 год. 30 хв. на автодорозі Тарасівка-Виноградове керував автомобілем ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова.Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі та за допомогою приладу «Драгер», відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вона є незаконною, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням його права на захист. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судовий розгляд проведено без його участі, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений не був. Вказує, що після його зупинки працівниками поліції він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер», оскільки вважав, що його результати, можуть бути недостовірними тому запропонував останнім доставити його до медичного закладу для проходження медичного обстеження на стан сп`яніння проте поліцейськими було проігноровано його пропозицію, оскільки в них не було часу. Поряд з цим зазначає, що протокол відносно нього не складався, жодних підписів він не ставив, а свідки вказаної події були відсутні. Також зазначає, що у порушення вимог п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015 року матеріали справи не містять направлення працівниками поліції його на медичний огляд. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 посилається на те, що справу розглянуто без його участі, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомленим не був, а копію постанови отримав лише 23 травня 2020 року. Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2 в порядку ст.277-2 КУпАП, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Що стосується доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне. Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно вимог ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд справи в суді І інстанції проводився без участі ОСОБА_2 . Відомості, що він був своєчасно повідомлений про день та час слухання справи відсутні. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевим судом порушено право на захист ОСОБА_2 , оскільки його доводи в судовому засіданні не досліджувались, що вплинуло на прийняте судом рішення, у зв`язку із чим постанову районного суду не можна визнати законною і вона підлягає безумовному скасуванню. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення. Частина 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності складу адміністративного правопорушення у його діях заслуговують на увагу. Так, суд першої інстанції у своїй постанові не навів жодного доказу вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»). Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. В деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії 2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, відеозапис. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 095659 від 15 лютого 2020 року (а.с.1), ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно ч.5 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я№ 1452/735від 09.11.2015року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 8 Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою встановлення стану сп`яніння або незгоди з результатами проведеного огляду є обов`язковим. Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення поліцейським вищезазначених вимог Інструкції. При цьому, постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 березня 2020 року адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП поверталися до Олешківського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області на доопрацювання, з підстав відсутності доказів надання правопорушнику інспектором поліції направлення на огляд в медичному закладі. Однак навіть після доопрацювання працівниками поліції до матеріалів справи таких доказів не долучено. Крім того, на відеозаписі, долученому до матеріалів справи не зафіксовано свідків, які приймали участь в процесуальних діях відносно ОСОБА_2 та пояснення яких долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, що ставить під сумнів їх участь під час фіксування факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння. Поряд з цим, вказані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.2-3) у судове засідання не викликалися, судом не допитувалися, а тому, апеляційний суд не може покласти в основу обвинувачення пояснення вказаних свідків, які не були допитані в судовому засіданні і пояснення яких мають вирішальне значення по даній справі, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечними доказоми, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Наведені вище факти у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_2 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі наведеного та керуючись ст. 247, ст. 294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2020 року - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) І.І.Литвиненко