Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/7524/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/676/21 Справа № 211/7524/20 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Слісаренка О.А. на постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року водій ОСОБА_1 11 грудня 2020 року о 22-27 год. по вул.Дніпровське шосе, 64 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області керував транспортним засобом Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження по справі. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка про те, що повідомлення про слухання справи не направлялось у зв`язку з відсутністю марок, а про наявність постанови ОСОБА_1 дізнався лише 26 березня 2021 року. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, яким засобом було зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, а також в протоколі відсутнє посилання на відеозапис з бодікамери, а тому останній є недопустимим доказом. Зазначає, що ОСОБА_1 був зупинений о 22.27 год, а протокол було складено о 00.15 год., при цьому протокол про адміністративне затримання не складався та не відомо, що відбувалось у зазначений проміжок часу. Звертає увагу, що письмові пояснення свідків були складені раніше, ніж протокол про адміністративне правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи. Вважає, що докази, на які суд послався як на підтвердження винуватості ОСОБА_3 , були зібрані з порушенням вимог КУпАП, а тому є недопустимими. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 21 січня 2021 року за відсутності учасників справи. З матеріалів слідує, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було отримано лише 25 березня 2021 року, апеляційна скарга захисником подана до суду першої інстанції 02 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови було отримано лише 25 березня 2021 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак вказані вимоги закону судом належним чином виконані не були. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження факту повідомлення належним чином у відповідності до вимог КУпАП судом першої інстанції ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи та, як слідує з оскаржуваної постанови суду, справу розглянуто судом за відсутності учасників, а тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи останнього про порушення його права на захист, а саме те, що суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення за його відсутності без отримання даних про його своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Під час апеляційного перегляду встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена сукупністю зібраних та досліджених доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого слідує, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі; а також іншими наявними у матеріалах справи доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Посилання захисника на незаконну зупинку працівниками поліції транспортного засобу під його керуванням є безпідставними, оскільки відповідно до рапорту працівників поліції та відеозапису з бодікамери поліцейського підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було порушення останнім вимог ПДР України, що створювало аварійну ситуацію, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію є підставою для зупинки транспортного засобу. Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на відеозапис з бодікамери поліцейських, а тому зазначений запис є недопустимим доказом, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, виходячи з наступного. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове зазначення у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення долучення до нього відео з бодікамери поліцейського. Так, згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є належним та допустимим доказом. Крім того, як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного перегляду стороною захисту не заперечувалось справжність обставин, відображених у відеозаписі. Ні Інструкція, затверджена спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, ні Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, не містять заборони спочатку відбирати пояснення у свідків, а лише потім складати протокол про адміністративне правопорушення. Посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено через дві години після зупинки ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи в апеляційній скарзі є неприйнятними. Згідно роз`яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. За таких обставин приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною «поза розумним сумнівом». Вирішуючи питання про застосування адміністративного стягнення, яке необхідно накласти на ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Так, на час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 11 грудня 2020 року, ст. 38 КУпАП діяла в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 19 вересня 2019 року (далі Закон № 114-IX), відповідно до частини другої якої, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті. Згідно з прийнятими змінами Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 06 лютого 2021 року (далі Закон № 1231-IX) ст. 38 КУпАП доповнено частиною шостою у наступній редакції: «Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення». Таким чином, Закон № 1231-IX фактично збільшив строки накладення адміністративного стягнення на період розгляду відповідних справ судом, що є погіршенням правового становища осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Прийняті зміни до ст. 38 КУпАП не пом`якшують та не скасовують відповідальність особи, а тому в силу положень ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП не поширюються на правопорушення, вчинені до прийняття відповідних змін. Як встановлено в суді апеляційної інстанції, датою вчинення адміністративного правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 , є 11 грудня 2020 року та на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції час, який сплинув з дня вчинення правопорушення до винесення судового рішення судом апеляційної інстанції, становить більше 4 місяців. Враховуючи, що станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст. 38 КУпАП (в редакції Закону № 114-IX) строки накладення адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення, справа стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. З огляду на викладене провадження у справі підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи та прийняття постанови про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Слісаренку О.А. строк апеляційного оскарження постанови Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Слісаренка О.А. задовольнити частково. Постанову Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (в редакції Закону № 114-IX). Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот