Постанова Тернопільський апеляційний суд № 605/80/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 605/80/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/633/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Бершадська Г. В., Ткач З. Є., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу № 605/80/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року, ухваленого суддею Горуц Р.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обгрунтування вимог посилалась на те, що 15.06.2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб. Однак з листопада 2019 року вони з чоловіком не проживають разом, припинені будь-які сімейні та шлюбні відносини. Вважає збереження їхньої сім`ї не можливим. На протязі вказаного періоду часу відповідач взагалі матеріально не допомагає своїм дітям, не піклується ними. Просить стягувати із відповідача на утримання їхніх трьох дітей по 2000 грн. щомісяця, мотивуючи тим, що кошти необхідні для матеріального забезпечення дітей. Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15 червня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №17. Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_2 залишити прізвище ОСОБА_3 . Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Колодне Збаразького району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 840.80 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Колодне Збаразького району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі по 1700 грн. щомісячно, та на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 2000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 14 лютого 2020 року і до досягнення ними повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Підгаєцького районного суду від 16 березня 2020 року скасувати в частині стягнення з нього аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 1700 грн. щомісячно, та на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 2000 грн. Просить стягувати з нього на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування вимог посилається на те, що позивачка зовсім не обґрунтувала такий розмір аліментів та визначена нею така сума аліментів буде сприяти росту заборгованості у їх виплаті зі всіма негативними для нього наслідками. В даний час він не має на праві особистої власності будь-якої нерухомості та земельної ділянки, не є суб`єктом підприємницької діяльності та не займається будь яким бізнесом, має підсобного господарства та не зареєстрований в службі зайнятості, як такий, що шукає роботу. Відзиву на апеляційну скаргу не поступило. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, , розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Рішення Підгаєцького районного суду в частині вимог про розірвання шлюбу, не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги. Судом встановлено, що 15 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області, було зареєстровано шлюб, актовий запис №17, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 15 червня 2012 року. Від спільного проживання сторін та за час їхнього перебування у шлюбі у них народилось троє дітей, а саме: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживали із позивачкою, що стверджується довідкою про склад сім`ї за вих.№18 від 20 січня 2020 року, виданою Лисецькою сільською радою Підгаєцького району . Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що діти сторін проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні, що підтверджено нею в судовому засіданні та не заперечено відповідачем. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою молодого віку, в ході розгляду справи не встановлено наявності у нього обмежень в його працездатності, отже він спроможний працювати та отримувати заробіток (дохід) і надавати допомогу на утримання дітей. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ч.1-2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України). Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення. В силу ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що діти проживають разом з матір`ю і знаходяться на її утриманні, відповідач не бере належної участі в утриманні дітей, хоча є молодою, здоровою, працездатною особою. Доказів незадовільного стану здоров`я, наявності інших утриманців та стягнень по виконавчих листах чи наявності інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, відповідач не надав. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6років: з 1січня 2020року -1779 гривень, з 1липня -1859 гривень, з 1грудня -1921гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. За таких обставин, постановляючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 по 1700 грн. щомісячно та на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 2000грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, суд першої інстанції, врахувавши матеріальне становище відповідача, обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Визначений судом розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дітей. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції недостатньо врахував його матеріальне становище та визначив розмір аліментів, який він не в змозі сплачувати, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного рішення. Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що в даний час він не має на праві особистої власності будь-якої нерухомості та земельної ділянки, не є суб`єктом підприємницької діяльності, не займається будь яким бізнесом, та не зареєстрований в службі зайнятості, як такий, що шукає роботу, оскільки в апеляційній інстанції апелянт не навів доказів, які не враховані судом при ухваленні рішення, а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття, як того просить апелянт. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Колегія суддів враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що дійсно має скрутне матеріальне становище та не в змозі сплачувати аліменти у визначеній судом сумі, отже, суд першої інстанції, визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання дітей, дав правильну оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів. Таким чином, апеляційний суд погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів . З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесені. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанова складена 17 червня 2020 року. Головуючий : Г.М. Шевчук Судді : Г.В. Бершадська З.Є. Ткач