Постанова 4813 № 522/20266/18

Номер провадження: 22-ц/813/4508/20 Номер справи місцевого суду: 522/20266/18 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 травня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», Державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», Державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) державного реєстратора прийнято за заявою іпотеко держателя без врахування того, що спірна квартира на час переходу права власності до іпотекодержателя була єдиним житлом іпотекодавця. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду Одеси від 14.05.2019 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в апеляційному порядку на 04.03.2020 року о 09-30 год. Згідно з довідкою Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року судове засідання відкладено на 29.07.2020 року на 09-30 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року заяву ОСОБА_1 про прискорення апеляційного розгляду задоволено та справу призначено на 22.04.2020 року на 09-30 год. У зв`язку з рішенням Вищої Ради правосуддя про звільнення з посади судді ОСОБА_2 згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею Таварткіладзе О.М. На підставі п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженого рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами, здійснено заміну суддів з Дрішлюка А.І. та Драгомерецького М.М. на суддів Заїкіна А.П. та Погорєлову С.О. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.05.2020 року новою колегією суддів Одеського апеляційного суду прийнято до провадження дану цивільну справу та призначено розгляд справи на 09.06.2020 року на 15-30 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2020 року замінено відповідача (апелянта) у справі з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 09.06.2020 року на 15.30 годину не з`явилися. Від представника АТ «Альфа-Банк» Борщенка К.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника АТ «Альфа-Банк». Від позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з введенням на території України карантину через COVID-19. Іншої мотивації у заяві не наведено, в тому числі мотивів за яких особиста присутність позивача або її представника в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги дійсно є необхідною чи обов`язковою з огляду на те, що всі доводи позивачем були викладені під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій і у разі необхідності надання додаткових пояснень, позивач та її представник мали достатній час і не були позбавленими реальної можливості зробити це шляхом викладення таких пояснень у письмовому вигляді або поданням заяви про проведення судового засідання в режимі відео конференції. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: -13.09.2006 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №2006/13-2.06/777, згідно з яким Банк надав у користування позичальнику 170 000 доларів США з погодженим сторонами графіком повернення кредиту з кінцевим строком до 12.09.2021 року; -13.09.2006 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №2006/13-2.06/777 від 13.08.2006 року, укладено іпотечний договір, предметом якого була двохкімнатна квартира, загальною площею 43,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2006 року (а.с.13-14, том 1); -заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2010 року (справа №2-12374/10) було стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №2006/13-2.06/777 від 13.09.2006 року у розмірі 1 309 078, 42 грн.; -постановою державного виконавця від 15.11.2013 року, затвердженого начальником Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, виконавчий документ з примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2010 року повернуто стягувачеві без виконання у зв`язку з безрезультатністю розшуку майна боржника, на яке можна звернути стягнення (т. 1 а. с. 79-80); -рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2014 року (справа №522/13064/14-ц) задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» та у рахунок погашення боргу за кредитним договором №2006/13-2.06/777 від 13.09.2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі- продажу з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; -у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/6197/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання кредитного договору та припинення іпотечного договору, яка згідно ухвали суду від 12.12.2018 року була залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України; -у подальшому в жовтні 2018 року, квартира АДРЕСА_1 , в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», перейшла у власність Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на підставі застереження; -згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.01.2019 року, підставою внесення запису про право власності за банком було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) (а.с.58-60); -крім того, позивачці на праві власності належала 1\2 частина квартири АДРЕСА_3 , яка була предметом іпотечного договору від 20.02.2008 року, серія та номер 311, іпотекодержатель АКБ «Укрсоцбанк»; -власником іншої 1\2 частини квартири АДРЕСА_4 був ОСОБА_4 ; -у подальшому, в жовтні 2018 року право власності на вказану квартиру перейшло також до АКБ «Укрсоцбанк»; -згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою внесення запису про право власності за банком є рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» ОСОБА_5 (індексний номер: 43747283 від 29.10.2018 року 17:35:21); -у провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявської Л.М. перебуває на розгляді справа 522/19990/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», Державний реєстратор прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» ОСОБА_5 , Акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК», третя особа ОСОБА_4 , про скасування рішення, та за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» ОСОБА_5 , Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про скасування рішення державного реєстратора № 43747283 стосовно реєстрації права власності квартири АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк». Задовольняючи позовні вимоги, скасовуючи рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, пов`язані з прийняттям державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» розповсюджується мораторій передбачений в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в силу чого, по відношенню до нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , іпотечний договір серія та номер 2007, виданий 13.09.2006 року та наявні у ньому застереження не можуть бути правовою підставою для реєстрації права власності на зазначене майно за іпотекодержателем (відчуження майна) без згоди його власника - іпотекодавця. Такий висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам і є правильним. Судова колегія звертає увагу в розумінні ч. 6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням прийнятої судом першої інстанції до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову, обґрунтування заявлених позивачем вимог зведені виключно до неврахування під час прийняття рішення державним реєстратором щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотеко держателем, положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чим на думку позивача були порушені її законні права на житло: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-ІV). За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-ІV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 Закону № 898-ІV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VІ) норми статті 37 Закону № 898-ІV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Приписами статті 36 Закону № 898-ІV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VІ змін до статті 36 Закону № 898-ІV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VІІ, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: -таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; -загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Пунктом 4 Закону № 1304-VІІ передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-ІV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-ІV). Отже, Закон № 898-ІV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. В іпотечному договорі від 13 вересня 2006 року, укладеному між банком та ОСОБА_3 , сторони обумовили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: - на підставі рішення суду; або - на підставі виконавчого напису нотаріуса; або - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або - шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VІІ право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VІІ ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Аналогічний паровий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19). Судова колегія враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61- 10874сво18), викладено правовий висновок про те, що положення Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Разом з тим за змістом статей 13, 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Таким чином, у такому випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 464/8589/15-ц, а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 802/1340/18-а. Такий самий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі 127/16726/17. Враховуючи наведене, державним реєстратором при прийнятті рішення не дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (ст. 9 ч.2). При цьому судова колегія враховує, що Банк одночасно подав заяви про реєстрацію за собою права власності на обидві квартири, частки в яких належали позивачці і право власності на які були зареєстровані за іпотеко держателем у зв`язку зі зверненням ним стягнення на предмети іпотеки за різними договорами. Докази про наявність за позивачем права власності на інше житло відсутні і матеріалами справи в районному суді не встановлені. Не встановлені такі обставини і при розгляді справи в апеляційному порядку. Як вже зазначалося, позивачем заявлено вимоги про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак Ольги Іванівни (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28) про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Установивши, що 25 жовтня 2018 року Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» подано заяви про державну реєстрацію за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності: -на квартиру АДРЕСА_1 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.09.2006 року в порядку забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № №2006/13-2.06/777 від 13.09.2006 року; -на квартиру АДРЕСА_3 , яка є предметом іпотечного договору від 20.02.2008 року в порядку забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2008/13-1.08/80 від 13.09.2006 року; та установивши, що на підставі вказаних заяв прийняті рішення про: -державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (індексний номер: 43758816 від 30.10.2018 року 11:46:28); - державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 (індексний номер: 43747283 від 29.10.2018 року 17:35:21), суд зробив правильний та справедливий висновок, що звертаючись до суду із позовом про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та посилаючись на недотримання вимог законодавства ««Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивач у розумінні частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, довела обставину щодо недотримання АТ «Укрсоцбанк» та Державним реєстратором прав на нерухоме майно Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Шарандак О.І. вимог наведених норм закону під час здійснення державної реєстрації права власності квартири за банком. Відносно доводів апеляційної скарги про те, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, судова колегія звертає увагу, що заявлена позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на майно за АТ «Укрсоцбанк» фактично стосується запису про це право. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а). Суд першої інстанції вирішив спір і захистив право позивача в обраний нею спосіб на підставі закону. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 травня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 18.06.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова