Постанова Київський апеляційний суд № 357/2571/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №357/2571/2019 Головуючий у І інстанції - Цукуров В.П. апеляційне провадження №22-ц/824/2525/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, встановив: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2013 року. Шлюб зареєстрований у відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №512. Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося. У стосунках зникли почуття поваги один до одного, взаєморозуміння та любові. Крім того, вони з відповідачем люди різних характерів та поглядів на сімейне життя. Позивач не проживає разом з відповідачем. Шлюбних стосунків вони не підтримують з вересня 2018 року, примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе. Просив суд, розірвати шлюб між ним та відповідачкою. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року, позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 14 червня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №512. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та надати сторонам строк для примирення терміном в шість місяців. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в неї залишається надія на те, що вона з чоловіком поки не використали в повній мірі можливостей виправити становище та не вичерпали усього потенціалу для налагодження і зміцнення їхніх сімейних стосунків. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги всіх обставин, які свідчать про можливість поновлення їхнього сімейного життя і які можна було б використати для збереження сім`ї. На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, який обґрунтовував тим, що при розгляді справи судом було задоволено клопотання відповідача і ухвалою від 24 травня 2019 року було надано строк для примирення на п`ять місяців, проте цей термін не був примиренням, оскільки відповідач безпідставно скаржилась до адміністрації навчального закладу в якому працює позивач, а також ображала і погрожувала по телефону його цивільній дружині. Поведінка відповідача ніяким чином не відповідала крокам на примирення. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 14 червня 2013 року. Шлюб зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №512. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, шлюб має формальний характер. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з вимогами ч.ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з вимогами ч.1 ст. 10 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За правилами ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про розірвання шлюбу. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба