Постанова 4803 № 180/120/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5325/20 Справа № 180/120/20 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я (а.с. 1-3). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК 10.12.2019 року йому встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, почуття страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, дратівливість. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 180 000 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року заявлені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 31-34/. В апеляційній позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди. Апелянт вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості та критеріям статті 23 ЦК України. АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи і судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів 16 років в умовах впливу шкідливих факторів (а.с. 10-12). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК № 2 м. Кривого Рогу від 10.12.2019 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%. (40% радикулопатія, 20% ХОЗЛ). Потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортним лікуванням та встановлено третю групу інвалідності. Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.11.2019 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: тривала дія виробничого середовища на організм, пилу та важка праця. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступені у відповідності з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 (а.с. 7-9). Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, керувався нормами статей 153, 173, 237-1 КЗпП України, й виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, погоджуючись у цій частині із доводами апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У відповідності зі ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку. Наведені вище норми закону свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров`я, відчуття болю. Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку, причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала його праця на підприємстві відповідача, що підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.11.2019 року. З наведених вище підстав, колегія суддів не сприймає доводи відповідача про відсутність вини підприємства відповідача у виникненні професійного захворювання у позивача, а добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, тому доводи відповідача у цій частині на думку колегії суддів є необґрунтованими. Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про недоведеність позивачем моральних страждань є необґрунтованими. Між тим, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, оскільки не взяв до уваги конкретні обставини справи. Докази наявні в матеріалах справи свідчать про те, що позивач в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача пропрацював 16 років, тобто на виникнення у позивача професійного захворювання вплинула його праця на підприємстві відповідача, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 6 500 грн. є заниженим, таким, що не відповідає засадам розумності виваженості та справедливості. З огляду на те, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині збільшення розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, бере до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, потребу у медичній та соціальній допомозі, встановлення 3 групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали і вважає за доцільне збільшити, визначений судом розмір моральної шкоди з 6 000 грн. до 60 000 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягнуті за рішенням суду першої інстанції підлягають залишенню без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь держави судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, збільшивши його з 6 000 грн. до 60 000 грн. Стягнути з АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на користь держави судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров