Постанова 4803 № 185/10474/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4040/20 Справа № 185/10474/19 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 серпня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята на підприємство відповідача на посаду бухгалтера першої категорії. Згідно наказу № 295к від 05 вересня 2019 року позивач була звільнена з посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників. У день звільнення позивачу не були виплачені всі суми, що належать їй від підприємства. Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 829 грн 50 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 вересня 2019 року по день ухвалення рішення у справі (а.с.1-3, 21). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 20 829 грн 50 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням, за період з 05 вересня 2019 року по 10 січня 2020 року, в сумі 33 466 грн 04 коп. Вирішено питання щодо судового збору (а.с.27-29). Не погодившись з вказаним рішенням суду, КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити законне рішення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що заборгованість по заробітній платі частково сплачувалася та 27.12.2019 року повністю була погашена (а.с.32-33). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята на підприємство відповідача на посаду бухгалтера першої категорії (а.с.12). Згідно наказу № 295к від 05 вересня 2019 року позивач була звільнена з посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників (а.с.11). У день звільнення позивачу не були виплачені всі суми, що належать їй від підприємства. Станом на 22 жовтня 2019 року заборгованість по заробітній платі позивача складає 20 829 грн 50 коп, що підтверджується довідкою КП «Павлограджитлосервіс» № 554/19 від 22 жовтня 2019 року (а.с.5). Затримка виплати позивачу заробітної плати за період з дня звільнення 05 вересня 2019 року по день розгляду справи у суді - 10 січня 2020 року складає 33 466 грн 04 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі та, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції. У відповідності до ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Встановлено, що 02 серпня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята на підприємство відповідача на посаду бухгалтера першої категорії (а.с.12). Згідно наказу № 295к від 05 вересня 2019 року позивач була звільнена з посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників (а.с.11). У день звільнення позивачу не були виплачені всі суми, що належать їй від підприємства, що не заперечується відповідачем. Станом на 22 жовтня 2019 року заборгованість по заробітній платі позивача складає 20 829 грн 50 коп, що підтверджується довідкою КП «Павлограджитлосервіс» № 554/19 від 22 жовтня 2019 року (а.с.5). До апеляційного суду, апелянтом надано довідку № 28/20 від 30.01.2020 року про виплату розрахункових коштів по заробітній платі, у зв`язку зі скороченням штату КП Павлограджитлосервіс ОСОБА_1 , з якої вбачається, що на момент скорочення штату 05.09.2019 року ОСОБА_1 нараховано суму 20 829,50 грн. Виплата розрахункових коштів здійснювалася наступним чином: За серпень 2019 року, сума до виплат 6 314, 30 грн., сплачено: 2 000 грн, згідно відомості № 004/2 від 22.11.2019 року за платіжним доручення № 747; - 4 314, 30 грн, згідно відомості № 600/2 від 26.11.2019 року за платіжним дорученням №

769. За вересень 2019 року сума до виплат - 14 515, 20 грн, сплачена: - 5 000 грн, згідно відомості № 003/2 від 26.11.2019 року за платіжним дорученням № 770; - 2000 згідно відомості № 006/2 від 13.12.2019 року за платіжним дорученням № 799; - 3000 згідно відомості № 002/2 від 20.12.2019 року за платіжним дорученням № 823; - 4 515,20 згідно відомості № 005/2 від 27.12.2019 року за платіжним дорученням № 857 (а.с.35). Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що відповідачем заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 повністю була погашена 27.12.2019 року, тому вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частини перша та друга статті 117 КЗпП України). Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Так, КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради надано довідку № 566/19 від 01 листопада 2019 року, згідно якої середньоденний заробіток ОСОБА_1 , виходячи з розміру виплат за останні два календарні місяці роботи складає 389 грн 14 коп (а.с.4). Апеляційний суд, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховує надану КП «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради довідку № 566/19 від 01 листопада 2019 року, а також довідку № 28/20 від 30 січня 2020 року про виплату розрахункових коштів по заробітній платі. Затримка виплати позивачу заробітної плати за період з дня звільнення 05 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку, тобто по 27 грудня 2019 року, складає: -за вересень 2019 року 18 робочих днів -за жовтень 2019 року 22 робочих дні -за листопад 2019 року 21 робочий день -за грудень 2019 року 19 робочий день Разом 80 робочих днів. Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення складає 31 131, 2 грн (389,14 грн х 80 дні) . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 31131, 2 грн. За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та винести в цій частині нову постанову про відмову зазначених вимог. Рішення суду в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року, в сумі 31 131, 2 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України відповідачу слід компенсувати судовий збір у розмірі 491,73 грн, за рахунок держави. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2020 року в частині стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити. Стягнути з Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року, в сумі 31 131, 2 грн. Компенсувати Комунальному підприємству «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради судовий збір у розмірі 491,73 грн, за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: