Постанова 4803 № 186/1451/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5380/20 Справа № 186/1451/18 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С.А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі АТ КБ «Приватбанк») у вересні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.2-4/. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 03 липня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов`язання за даним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов`язки системно не виконував, у зв`язку з чим станом на 21 червня 2018 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 03 липня 2012 року у розмірі 49 043, 88 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1 785,04 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 30 916,84 грн., за пенею в сумі 13 530,39 грн., штрафів в сумі 500,00 грн. фіксована частина та 2 311,61 грн. процентна складова. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат /а.с.48-51/. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, виходячи з того, що банком не було надано жодних доказів про укладання з відповідачем кредитного договору, оскільки в наданій анкеті-заявці відсутні умови кредитування та розмір кредиту, в той час коли тарифи банку на містять підпису позичальника /а.с.101-104/. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на неї, в якому зазначає про її необгрунтованість та вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Частиною 4 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що на підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» було надано суду першої інстанції «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку», в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв`язку, інформація про місце роботи тощо. Також в анкеті-заяві міститься розділ Ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, прошу надати мені перераховані нижче послуги, зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які вподальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: платіжна каредитка Універсальна, картка Gold, пенсійна картка, зарплатна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка, ідентифікація з паспортом, проте даний розділ не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги. Крім того, в графі щодо встановлення ліміту на платіжну картку відсутня будь-яка інформація щодо визначення його розміру. Звертаючись з позовними вимогами банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Дослідивши надані банком документи колегія суддів встановила певні розбіжності, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, в якому розмірі банком було надано кредитні кошти відповідачу, оскільки відповідно до бланку анкети-заявки позичальником не було зазначено розмір бажаного кредитного ліміту, також така інформація відсутня у виписці по карті, наданої банком разом з відзивом, тоді як в позові вказано 15 000 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею, тоді як в анкеті-заявці підписаної позичальником відсутня інформація щодо нарахування даної неустойки. Разом з цим, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, в якому зазначено умови обслуговування карток Універсальна, 30 днів пільгового періоду, Універсальна, 55 днів пільгового періоду, Універсальна Contract та Універсальна Gold , проте матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої позичальником кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Крім того, наданий витяг не підписаний позичальником, тому неможливо встановити обставини щодо ознайомлення та погодження з відповідачем даних умов. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Зазмістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 03 липня 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (03 липня 2012 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (19 вересня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи дані обставини суд позбавлений можливості визначити розмір процентної ставки користування кредитними коштами та розмір відповідальності за порушення виконання кредитних зобов`язань відповідно до наданої довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки. Також на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед банком позивачем було надано довідку про зміну умов кредитування з зазначенням лише прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, без зазначення будь-яких особистих даних за якими можна встановити особу та без зазначення номеру кредитного договору та дати його укладання. Крім того, з даної довідки вбачається, що старт карткового рахунку починається з 13 жовтня 2011 року та перевипуск кредитної карти та зміни кредитного ліміту здійснено 15 серпня 2012 року, тоді як анкета-заявка підписана 03 липня 2012 року, та банк посилається в позові, що кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. було надано позичальнику на час підписання догвору. Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед банком суду надано не було. Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 03 липня 2012 року, кредитних коштів у розмірі 15 000 грн., який зазначений у позові. Докази, що відповідають вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України, суду не надані. Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту. Таким чином, представлений банком розрахунок заборгованості у розмірі 49 043, 88 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги. З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту, оскільки суперечать один одному. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, які були недоведеними позивачем та безпідставно заявлені, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог. керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року скасувати. В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 643 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров