Постанова 4803 № 202/2250/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5968/20 Справа № 202/2250/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року, - в с т а н о в и л а: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П., Державного підприємства «СЕТАМ» (далі ДП СЕТАМ), ОСОБА_2 , третя особа - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»), про визнання електронних торгів недійсними. Одночасно з позовом було подано заяву про його забезпечення шляхом заборони ДП «СЕТАМ» приймати від учасника (переможця) торгів кошти, а в разі їх надходження повернути останньому; заборонити ДП «СЕТАМ», приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Макушеву Є.П. складати, затверджувати та видавати переможцю Акт про проведені електронні торги щодо реалізації нерухомого майна нежилого приміщення в будівлі літ.В-3 на І-му поверсі приміщення поз.І-3,І-6, загальною площею 180,6 кв.м, ганки літ.В (3), в (5), в (6) у спільному користуванні ганок літ.В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та заборонити Державному реєстратору, нотаріусам реєструвати за переможцем електронних торгів право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення в будівлі літ.В-3 на І-му поверсі приміщення поз.І-3,І-6, загальною площею 180,6 кв.м, ганки літ.В (3), в (5), в (6) у спільному користуванні ганок літ.В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 , та видавати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року скасувати, зазначаючи, що ухвала суду винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ним електронні торги проведено за наявності заборони їх проведення, а невжиття заходів забезпечення позову порушить його права, оскільки вже відбулась реалізація належного йому майна та існує реальна загроза, що його майно вибуде з його володіння. Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що представлені заявником доводи не дають підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення у даній справі у разі задоволення позову, крім того суд взяв до уваги не лише інтереси позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - АТ КБ «Приватбанк», про визнання електронних торгів недійсними. Просив визнати електронні торги, проведені 02 квітня 2020 року з примусової реалізації предмета іпотеки приміщення, в будівлі літ.В-3 на 1-му поверсі приміщення поз.І-3,І-6, загальною площею 180,6 кв.м, ганки літ.В (3), в (5), в (6) у спільному користуванні ганок літ.В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 , оформлена протоколом № НОМЕР_2 недійсними. Визнати протокол проведення електронних торгів № НОМЕР_3 за лотом 347296, яким оформлені результати електронних торгів, проведених 02 квітня 2020 року з примусової реалізації предмета іпотеки - приміщення, в будівлі літ.В-3 на 1-му поверсі приміщення поз.І-3, І-6, загальною площею 180,6 кв.м, ганки літ.В (3), в (5), в (6) у спільному користуванні ганок літ.В (2), споруди № НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 , недійсним. Спірне майно реалізовувалось в рамках відкритого виконавчого провадження. Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Колегія суддів наголошує на тому, що особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачі, після пред`явлення даного позову, вчиняли дії, направлені на позбавлення права власності позивача на спірне нерухоме майно. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Також колегія суддів звертає увагу на те, що з приводу спірного нерухомого майна тягнуться численні судові спори, які вирішувалися судами різних інстанцій. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.