Постанова 4824 № 761/9975/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2020 року місто Київ справа № 761/9975/20 провадження № 22-ц/824/8560/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року позивач ТОВ "УМ Факторинг" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року справу за позовом ТОВ "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Франківського районного суду м.Львова. Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач ТОВ "УМ Факторинг" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю, справу направити до Шевченківського районного суду м.Києва для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилалися на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, так як місцем виконання за зобов`язаннями за кредитним договором є місцезнаходження кредитора на момент виникнення зобов`язання, що передбачено п.4 ч.1 ст. 532 ЦК України. Оскільки місцем знаходження позивача як кредитора є: м.Київ, вул. Зоологічна 4-а, оф.319, що територіально відноситься до Шевченківського району м.Києва, тому справа підсудна Шевченківському районному суду м.Києва. Суд, постановляючи ухвалу не дослідив п.6.3. договору, не застосував положення ст. 532 ЦК України і дійшов помилкового висновку про направлення справи до Франківського районного суду м.Львова. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Франківського районного суду міста Львова, суд виходив із положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, і вважав, що справа підлягає розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, оскільки у кредитному договорі та договорі факторингу не зазначено місце їх виконання. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Позивач ТОВ "УМ Факторинг" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У кредитному договорі №846944 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 3 травня 2019 року, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС Україна" (правонаступником якого за договором факторингу від 6 вересня 2019 року є ТОВ "УМ Факторинг") та ОСОБА_1 не зазначено місце виконання зобов`язання. З матеріалів справи, зокрема з позовної заяви та договору позики, вбачається, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Франківського районного суду м.Львова. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, якою передбачено правило загальної територіальної підсудності, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Враховуючи, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , у кредитному договорі місце виконання зобов`язання не визначено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м.Києва. Доводи апеляційної скарги, про те що право вибору суду здійснюється позивачем за альтернативною підсудністю відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України, виходячи із місця знаходження позивача, оскільки статтею 532 ЦК України передбачено, що якщо місце виконання зобов`язання не встановлено в договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правила підсудності регулюються ст. 26-32 Цивільного процесуального кодексу України, а не нормою матеріального права, на яку посилається позивач. Положення п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України визначають місце виконання грошового зобов`язання у тому разі, коли у договорі не зазначено місця його виконання. Однак дана норма матеріального права не може бути застосована при вирішенні питання про підсудність справи, що регулюється процесуальним законодавством. Таким чином, оскільки у кредитному договорі не зазначено місце виконання зобов`язання, тому підсудність справи визначається за загальним правилом підсудності, встановленим ст. 27 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг"- залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус