Постанова 4824 № 361/3068/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2020 року м. Київ Справа №361/3068/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/4226/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Лугового Р.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Василишина В.О. 26 листопада 2019 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, третя особи: Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора-2», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо невидачі ордеру на кімнату у гуртожитку, скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В У квітні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила: § визнати поважною причину пропуску позовної давності, враховуючи, що позивач здійснювала догляд за особою, яка цього потребувала, та беручи до уваги тривалий характер порушення її прав; § визнати протиправними дії виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, що полягають у невидачі ордеру на кімнату АДРЕСА_1 , чим порушується її законне право на користування даною житловою кімнатою на законній підставі; § визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області №307 від 26 травня 2015 року про відмову у видачі ордеру на кімнату АДРЕСА_2 сім`ї з чотирьох осіб; § зобов`язати виконавчий комітет Броварської міської ради видати їй на сім`ю у складі чотирьох осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) ордер на кімнату АДРЕСА_1 (т.1 а.с.163-173). В обґрунтування вимог зазначає, що на підставі ордеру №5 від 14 квітня 1989 року позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заселено у кімнату АДРЕСА_3 . 14 серпня 2002 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Постійно-діючий будівельний поїзд-2» від 07 серпня 2002 року позивачу на сім`ю в складі чотирьох осіб (чоловіка ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 й дочки ОСОБА_4 ) видано ордер №2 від 07 серпня 2002 року на право зайняття жилої кімнати АДРЕСА_4 . Позивач та члени її родини з 21 вересня 2002 року зареєстровані у вказаному гуртожитку. Наказом ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд-2» від 15 квітня 2014 року № 6, кімнаті у якій проживає позивач присвоєно номер

31. У подальшому номер спірної кімнати змінено на

253. На підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 28 жовтня 2014 року № 616 спірній кімнаті надано №13. На підставі вказаного рішення органом місцевого самоврядування прийнято низку рішень про затвердження списків громадян, проживаючих та зареєстрованих у гуртожитках міста та видачу ордерів на жилі приміщення у гуртожитках. Відповідно до вказаних рішень, ордера видавалися мешканцям гуртожитку при наявності двох умов: мешканці зареєстровані та проживають на даній житловій площі, номер кімнати змінився згідно із рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради № 616 від 28 жовтня 2014 року «Про надання адрес приміщенням гуртожитку». Пунктом 3 оспорюваного рішення №307 від 26 травня 2015 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі ордеру у зв`язку із невикористанням кімнати за призначенням протягом тривалого часу. Вказане рішення прийнято відповідно до протоколу засідання наглядової ради з питань розподілу та утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 20 травня 2015 року. Також зазначає, що виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області звертався до позивача та членів її сім`ї із позовами про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку по АДРЕСА_5 . Судовими рішеннями відповідачу відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог, так як останні були відсутні у житловому приміщенні з поважних причин. Таким чином, позивач вважає, що пункт 3 оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування прийнято на підставі необґрунтованих рекомендацій наглядової ради, якою не взято до уваги обставини, що стосуються причин відсутності позивача та членів її сім`ї у спірному житловому приміщенні. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, третя особи: Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора-2», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій щодо невидачі ордеру на кімнату у гуртожитку, скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду та відсутність законних підстав (поважних причин) для його поновлення. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. Представник позивача вказує на те, що їх вимоги направлені на усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням. Ордер для мешканців гуртожитку, є обов`язковим документом для реалізації конституційного права на житло, в тому числі шляхом приватизації житла у гуртожитку. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16 в якій зроблено висновок, що чинний ЖК УРСР не вимагає від наймача отримання іншого ордера з урахуванням природи останнього як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується. Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував позовну давність, оскільки спір виник з житлових відносин, так як об`єктом цих відносин є житлове приміщення у гуртожитку. ЖК УРСР не містить положень про строки позовної давності для звернення наймача з вимогами про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням. Вказує на те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також, у апеляційній скарзі представник позивача просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Враховуючи викладене просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог. Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В листі від 05 червня 2020 року № 2-15/2005 просили розглянути справу за їх відсутності. Треті особи в судове засідання не з`явились. Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора-2»про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомили. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за місце реєстрації судові повідомлення вручені не були у зв`язку з їх відсутністю. З матеріалів справи вбачається, що вони є членами родини позивача, і за твердженням представника повідомлені про розгляд справи апеляційним судом. Тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 14 квітня 1989 року ОСОБА_8 був виданий ордер на кімнату АДРЕСА_3 . На момент видачі вказаного ордеру сім`я ОСОБА_9 складалася із двох осіб, вона та її чоловік ОСОБА_2 (т.1 а.с.13). 14 серпня 2002 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Постійно-діючий будівельний поїзд-2» від 07 серпня 2002 року ОСОБА_6 на сім`ю у складі чотирьох осіб ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) видано ордер № 2 на право зайняття житлової кімнати АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 15). Згідно із довідками про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_5 , 1967 року народження, ОСОБА_2 , 1963 року народження, ОСОБА_3 , 1990 року народження, ОСОБА_4 , 1997 року народження, з 21 вересня 2002 року зареєстровані у АДРЕСА_6 а.с.16, 191-194). З матеріалів справи вбачається, що у гуртожитку по АДРЕСА_5 відбулася зміна нумерації кімнат, так кімнаті НОМЕР_2 був присвоєний НОМЕР_2 в подальшому змінений на НОМЕР_2 Рішенням Броварської міської ради Київської області №1224-45-06 від 22 травня 2014 року прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_5 , що перебуває у державній власності на балансі ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд-2». Згідно із рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 серпня 2014 року №471 затверджено акт приймання-передачі гуртожитку по АДРЕСА_5 у комунальну власність територіальної громади м. Бровари (т. 1 а.с. 85). Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 28 жовтня 2014 року №616 приміщенням гуртожитку, що належить комунальній власності територіальної громади міста по АДРЕСА_5 надано адреси, зокрема кімнаті № НОМЕР_2 присвоєно НОМЕР_2 Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради від 31 березня 2015 року № 198 були затверджені списки громадян, проживаючих та зареєстрованих в гуртожитках міста, та видачу ордерів на жилі приміщення в гуртожитках. У списку громадян проживаючих у гуртожитку по АДРЕСА_5 , та яким видаються ордери, позивач не значиться (т.1 а.с.176-177). Актами перевірки від 20 квітня 2015 року, 18 травня 2015 року, було встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1 , але фактично не проживають (т.1 а.с.88, 90). Згідно витягу з протоколу №09 засідання наглядової ради з питань розподілу і утримання житла в гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій від 20 травня 2015 року рекомендовано виконавчому комітету відмовити у видачі ордеру на кімнату АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , склад сім`ї - 4 чоловіка, у зв`язку з невикористанням кімнати за призначенням протягом тривалого часу, та запропоновано у добровільному порядку звільнити жиле приміщення від особистих речей та здати ключі від кімнати до КП «ЖЕК-2». Із вказаного протоколу також вбачається, що ОСОБА_1 приймала участь у засіданні наглядової ради (т.1 а.с.89). Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради від 26 травня 2015 року № 307 були затверджені списки громадян, проживаючих та зареєстрованих в гуртожитках міста, та видачу ордерів на жилі приміщення в гуртожитках. Але у п.3 цього рішення визначено відмовити у видачі ордеру, в зв`язку з не використанням кімнат за призначенням протягом тривалого часу в гуртожитку по АДРЕСА_7 , прізвище у наданій копії є зашифрованим, але сторонами визнається, що вказаний пункт прийнятий відносно позивача (т.1 а.с.178). З матеріалів справи вбачається, що виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області звертався до суду з підстав визнання ОСОБА_9 та членів її сім`ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням, кімнатою АДРЕСА_1 . Судовими рішеннями від 01 квітня 2016 року та 07 червня 2016 року, що набрали законної сили у задоволенні даних позовів відмовлено (т.1 а.с.17-47). Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, визнано протиправними дії виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_9 , визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 399 від 07 липня 2015 року в частині зняття ОСОБА_9 з квартирного обліку; зобов`язано виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області поновити ОСОБА_10 на квартирному обліку (т.1 а.с.48-55). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, §33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Відповідно до ст. 126 ЖК УРСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (ст. 129 ЖК УРСР). Відповідно до п.п.1,2 розділу ІІ Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 квітня 2015 року № 84, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 778/27223 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку. Облік ордерів та осіб, які проживають у гуртожитках, оформлення необхідних документів щодо реєстрації місця проживання або місця перебування здійснюються власником гуртожитку або уповноваженою ним особою. Згідно з положеннями ст. 62 ЖК УРСР до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства. В силу ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16 навела наступні правові висновки. З аналізу вимог ст. 1 ЦПК України та ст. 2 КАС України (у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб`єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР, і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах. Також Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що чинний ЖК УРСР не вимагає від наймача отримання іншого ордера з урахуванням природи останнього, як підстави для вселення в житлове приміщення, оскільки наймач уже вселився у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується. Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду та додержання встановленого законодавством строку звернення до суду . З наведених обставин справи вбачається, що позивач оспорює дії відповідача щодо відмови їй у видачі ордеру на кімнату, яке нею та членами її сім`ї займається. Питання щодо права користування житловим приміщенням в межах розгляду даної справи не вирішувалось, так як не було заявлено позивачем, це питання було предметом розгляду в інших справах за участю учасників даної справи. Разом з тим в цій справі, відповідач, який є органом місцевого самоврядування виступає як власник житлового приміщення, а тому правовідносини, що виникли між сторонами у справі є приватноправовими і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Вирішуючи питання щодо наявності порушеного права позивача, колегія суддів виходить з наступного. Так, за нормами чинного законодавства, ордер надає право лише на вселення в житлове приміщення, в тому числі гуртожиток. При зміні власника житлового приміщення, видача нового ордеру не передбачається, не виникає обов`язок по видачі нового ордеру і при зміні нумерації кімнат гуртожитку, якщо наймач уже вселився у житлове приміщення. Разом з тим, враховуючи принцип рівності учасників цивільних і житлових правовідносин, обставини прийняття відповідачем рішень відносно інших мешканців даного гуртожитку про видачу ордерів, право позивача можна вважати порушеним. Проте, оспорюване рішення було прийнято відповідачем 26 травня 2015 року, а позов був поданий до суду 26 квітня 2019 року, тобто після спливу трьох років. Відповідач зазначав про застосування наслідків спливу строку позовної давності, зокрема у письмовій формі у відзивах проти позовної заяви. Про існування порушеного права позивач повинна була дізнатися з моменту прийняття оскаржуваного рішення, так як на стадії обговорення цього питання позивач приймала участь в засіданні, і вказані рішенні були опубліковані. Мотиви наведені позивачем щодо пропуску строку позовної давності у зв`язку із доглядом за особою похилого віку обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки позивач працює у місті Бровари, у 2015 році оскаржила рішення про зняття її з квартирного обліку, здійснюючи у такий спосіб захист свого порушеного права, а отже мала можливість, у строк встановлений законом для захисту свого порушеного права, звернутися до суду із позовом про визнання протиправними дій щодо невидачі ордеру на кімнату у гуртожитку, скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також про зобов`язання вчинити дії, в разі якщо вважала, що цим рішенням порушено її право на житло. Доводи апеляційної скарги про наявність триваючого порушення права позивача, є необґрунтованими, так як дії відповідача щодо порушення прав позивача були вчинені шляхом одноразового прийняття рішення про відмову у видачі ордеру. Твердження сторони позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин норм ЦК України, так як спірні правовідносини є житловими, слід визнати безпідставними, оскільки ст. 62 ЖК УРСР є відсилочною до норм цивільного законодавства. Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій, встановивши наявність порушеного права позивача та відсутність доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, і дав їм належну оцінку. Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В.Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В.Поліщук Повний текст постанови складений 18 червня 2020 року.