Постанова 4824 № 359/11338/19

справа № 359/11338/19 головуючий у суді І інстанції Муранова-Лесів І.В. провадження № 22-ц/824/4195/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідія Євгенівна, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Тетяна Михайлівна про визнання недійсним договорів дарування,- В С Т А Н О В И В: В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідія Євгенівна, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Тетяна Михайлівна про визнання недійсним договорів дарування. У грудні 2019 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_2 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01.03.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т.М., реєстровий № 441; житловий будинок АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного 12.03.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є., реєстровий №211; земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, що розташована по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного 12.03.2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є., реєстровий №

214. Крім того, просив до набрання чинності рішення суду заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна. Заява мотивована тим, що 05.09.2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, в якому у них народилось троє дітей: ОСОБА_4 , 2010 р.н., ОСОБА_5 , 2015 р.н., та ОСОБА_6 , 2017 р.н. На даний час між ними вирішується спір щодо розірвання шлюбу. В період шлюбу, за спільні кошти було придбано нерухоме майно: однокімнатна квартира в АДРЕСА_3 ; житловий будинок з земельною ділянкою, площею 0,10 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . На початку 2019 року за проханням дружини він погодився на фіктивне переоформлення майна на її матір, що мало тимчасовий характер. 01 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (матір`ю) було укладено договір дарування однокімнатної квартири, загальною площею 39,2 м.кв., квартира розташована на 7-му поверсі 9-ти поверхового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т.М. та зареєстрований за № 441. 12 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договори дарування: земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, що знаходиться по АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 214 та житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_2 . На земельній ділянці площею 0,1000 га. кадастровий номер 3210500000:10:019:0005 розташовано: житловий будинок, житловою площею 52,2 кв.м, загальною площею 81,5 кв.м, зазначений в плані літерою «А-1». надвірні будівлі та споруди: сарай «Б», вбиральня «Д», сарай «Ж», криниця «К», огорожа «№ 1-6», каналізаційна яма «Л», каналізаційна яма «М», посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за №

211. Вказане майно не вибуло із їхнього володіння та користування. Фактично після посвідчення даних правочинів, його дружина вчинила сварку, викликала поліцію, внаслідок чого він був вимушений забрати свої речі з квартири і переїхати до своїх батьків, що відбулося 03 вересня 2019 року. Позивач вважає, щоініціювання вказаних правочинів відповідачем, ОСОБА_3 , було здійснено виключно з метою, щоб позбавити права на спільне майно подружжя, оскільки дружина не мала наміру перебувати з ним в шлюбі. З огляду на таку поведінку з боку його дружини та її матері, на думку позивача, існує досить висока ймовірність того, що в будь-який момент може бути здійснено відчуження вищенаведеного майна на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:10:019:0005, що розташована по АДРЕСА_2 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, відповідач, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити. При цьому, апелянт посилається на те, що суд не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову змісту позовних вимог. Вказує, що вказаний вид забезпечення позову порушує її право як власника майна. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило. Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у разі відчуження вказаного майна. Зазначений позивачем спосіб забезпечення позову, як накладення арешту є співмірним із заявленими вимогами. Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а майно, щодо якого було накладено арешт, є предметом цього спору. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що заборона щодо розпорядження своїм майном, порушує її право власності, оскільки вказане не ґрунтується на вимогах закону та не підтверджується належними та допустимими доказами, а застосований засіб забезпечення є співмірним заходом забезпечення позову предмету спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст. 149-153 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: С.В. Лівінський В.А. Нежура