Постанова 4824 № 372/1075/20

Справа №372/1075/20 Головуючий в суді І інстанції - Тиханський О.Б. Провадження №33/824/1872/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Давидової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. у дохід держави, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22.03.2020 року о 23 год. 45 хв. в м. Обухів по вул. Чумацький шлях, керував автомобілем «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в Обухівській ЦРЛ. Водій своїми діями порушив п.2.9.а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень до неї, він просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 02.04.2020 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята у його відсутності, а про її існування він вперше дізнався 16.04.2020 року та в цей же день отримав її копію. Вважає, що оскільки він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, а про оскаржувану постанову дізнався вже після спливу десяти днів з дня її постановлення, то строк на подання апеляційної скарги підлягає поновленню. Апелянт звертає увагу, що працівниками поліції було порушено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не запропоновано йому пройти огляд на місці. Навпаки в такому огляді йому було відмовлено, а працівники поліції погрожуючи йому змусили його їхати до лікарні для проходження огляду. Зазначає, що лікарем не було відібрано в нього кров, а також він не використовував при огляді жодної вимірювальної техніки. Свідків при вказаному огляді не було. Також вказує, що йому не було надано протокол для ознайомлення. Письмові пояснення свідків не можуть братися до уваги судом, оскільки вказані особи не надавали показання в судовому засіданні під присягою. З врахуванням вказаних обставин, висновок медичного закладу є недійсним, при цьому інших доказів щодо керування ним в стані алкогольного сп`яніння відсутні. Документи, які додані до протоколу складені з грубим порушенням процедури, а також без участі свідків та його участі з зазначенням в них неправдивих відомостей, вже після події. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Давидової О.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній під час ухвалення оскаржуваного рішення та отримав копію постанови 16.04.2020 року, після ознайомлення з матеріалами справи. За таких обставин, та з метою забезпечення його права на захист, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 02.04.2020. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правовими положеннями ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Проведення огляду на стан сп`янiння в закладах охорони здоров`я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 (далі - Інструкція). У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вини не визнав та повідомив, що працівниками поліції було порушено порядок направлення його на огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не було запропоновано пройти такий огляд на місці його зупинки. Будь-які допустимі докази, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції підійшов до розгляду справи поверхово. Захисник Давидова О.М. у апеляційному суді зазначила, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння лікар не дотримався встановленої нормативно-правовими актами процедури. Згідно положень ч.5 ст.266 КУпАП такий огляд вважається недійсним. Вказане свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та його захисника оцінюються апеляційним судом критично, адже вони повністю спростовуються матеріалами провадження. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №225328 від 23.03.2020, ОСОБА_1 22.03.2020 року о 23 год. 45 хв. в м. Обухів по вул. Чумацький шлях, керував автомобілем «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в Обухівській ЦРЛ. Водій своїми діями порушив п.2.9.а ПДР України (а.с.1). При цьому, ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтвердив власним підписом у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1). З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Обухівської ЦРЛ від 23.03.2020 року (а.с.3) вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не запропоновано ОСОБА_1 пройти вказаний огляд на місці, є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи. Зокрема з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.03.2020 року (а.с. 5,6) вбачається, що 22.03.2020 року приблизно о 23 год. 45 хв. їх було запрошено працівниками поліції в якості понятих, а саме: в їх присутності водію ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Iveco» д.н.з. НОМЕР_1 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння в м. Обухів по вул. Чумацький Шлях за допомогою алкотестеру «Драгер», на що він відмовився в категоричній формі в їх присутності. Агресивно реагував, неадекватно себе поводив, вживав нецензурну лайку по відношенню до працівників поліції, на усні зауваження агресивно відповідав. Доводи апеляційної скарги про те, що вказані пояснення є недопустимими доказами, оскільки вказані особи не були допитані безпосередньо в судовому засіданні є необґрунтованими, оскільки вказаний доказ в повній мірі відповідає вимога ст.251 КУпАП. Підстави для сумнівів в об`єктивності пояснень вказаних свідків відсутні. Відповідно до п.19 розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. В свою чергу в п.20 зазначено, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. З огляду на вказані норми, доводи апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи мав бути долучений акт огляду особи є безпідставними. Крім того, п. 7 вказаної Інструкції вбачається, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. В свою чергу стан алкогольного сп`яніння може бути встановлений також за клінічними ознаками, що не суперечить вимогам законодавства. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи ОСОБА_1 , про те, що медичний огляд було проведено з порушенням встановленої нормативно-правовими актами процедури, є голослівними, оскільки не підтверджені жодними доказами. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, враховуючи вказане вище, приходить до переконання, що викладені у постанові доводи про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими. У судовому засіданні 01.06.2020 року захисником Давидовою О.М. подано клопотання про виклик та допит свідків, а також витребування доказів. Оскільки у матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які повністю узгоджуються між собою та не викликають сумнівів в їх достовірності, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання адвоката необхідно залишити без задоволення. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Попри доводи апеляційної скарги, зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення були дотримані у повній мірі. Посилання апеляційної скарги на невинуватість ОСОБА_1 , відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення вимог закону під час проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Із огляду на вищезазначене постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 поновити строк на оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль