Постанова 4852 № 280/4550/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4550/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Сколишеві О.О., представника позивача Безуха А.М., представника відповідача Лабура М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в адміністративній справі №280/4550/19 (головуючий суддя першої інстанції Новікова І.В., повний текст судового рішення складено 16.03.2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач 12.09.2019 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнення просила: - визнати суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб 1184235,55 грн. і штрафних санкцій 296058,89 грн., нараховане за податковим повідомленням рішенням від 18.04.2019 року №0007381305, військового збору 88863,34 грн. і штрафних санкцій 22215,83 грн., нараховані за податковим повідомленням рішенням від 18.04.2019 року №0007391305, безнадійним податковим боргом; - визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2019 року №0007381305, яким донараховано 1184235,55 грн. ПДФО і штрафних санкцій 296058,89 грн., №0007391305 від 18.04.2019 року, яким донараховано військового збору 88863,34 грн. і штрафних санкцій 22215,83 грн.; - зобов`язати відповідача списати безнадійний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб 1184235,55 грн. і штрафних санкцій 296058,89 грн., військового збору 88863,34 грн. і штрафних санкцій 22215,83 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-, набули статусу узгодженого зобов`язання 22.05.2019 року, тобто по спливу трьох років від дня подачі позивачем податкової декларації за 2015 рік - 25.01.2016 року. Позивач зазначає, що відповідно до положень статті 101 Податкового кодексу України, якщо протягом встановленого строку (1095 днів) контролюючим орган не визначає платнику податків суму зобов`язання, то платник податків вважається вільним від такого зобов`язання. За таких обставин, позивач вважає, що сума податкового зобов`язання визначена у податкових повідомленнях-рішеннях є безнадійним податковим боргом, а тому підлягає списанню у встановленому порядку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не застосовано норми статті 101 ПК України де чітко зазначено, що контролюючий орган …… має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання. Як зазначає позивач, виникнення податкового зобов`язання відбулось, навіть за даними ДФС тільки 22.05.2019 року, по спливу трьох років з 25.01.2016 року, тобто моменту дати подачі позивачем відповідної декларації за 2015 рік. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибула, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.01.2016 року ОСОБА_1 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій не визначено доходів та відповідно не визначено податкових зобов`язань (а.с.22). У період з 05.02.2019 року по 18.02.2019 року контролюючим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, - ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу « 126» у 2015 році, за результатами якої 25.02.2019 року складено акт №56/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.49-51). Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем: - пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік в розмірі 88863,34 грн.; - пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 1184235,55 грн.. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 18 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення рішення: - №0007381305, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 1480294,44 грн., у т.ч. за податковим зобовязанням 1184235,55 грн. та 296058,89 грн. за штрафними санкціями (а.с.51-зворот, 52); - №0007391305, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі сплати військового збору на загальну суму 111079,17 грн., у т.ч. за податковим зобовязанням 88863,34 грн. та 22215,83 грн. за штрафними санкціями (а.с.52-зворот, 53). Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача засобами поштового зв`язку, проте не були вручені позивачу з незалежних від контролюючого органу причин, та 22.05.2019 року повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Позивач 06.08.2019 року звернулась до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу (а.с.59). ГУ ДФС у Запорізькій області (на теперішній час - ГУ ДПС у Запорізькій області) листом №14543/14/08-01-13-05-09 від 21.08.2019 року відмовлено позивачу у списанні податкового боргу, з посиланням на те, що контролюючим органом дотримано строків визначення зобов`язання. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення грошового зобов`язання поза межами 1095 днів, оскаржила відмову контролюючого органу щодо списання безнадійного податкового боргу до суду. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим Кодексом України. Як зазначалось вище, з акту перевірки №56/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25.02.2019 року вбачається, що згідно інформації відділу державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що гр. ОСОБА_1 у 2015 році отримано дохід у розмірі 5924222,75 грн. від АТ «Укрсоцбанк», за ознакою доходу 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Вид доходу: анулювання суми основного боргу за кредитним договором. Вказана обставина позивачем не оскаржується. Відповідно до пп.167.2.17 «д» п.167.2 ст.167 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Позивачем не спростовується та не оскаржується факту отримання додаткового блага у вигляді прощеної АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 5924222,75 грн.. Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно із пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України). Отже, у зв`язку з отриманням доходу в розмірі 5924222,75 грн. у вигляді додаткового блага протягом 2015 року, ОСОБА_1 зобов`язана була до 1 травня 2016 року подати до контролюючого органу податкову декларацію, в якій визначити суму податкових зобов`язань у розмірі 5924222,75 грн.. З матеріалів справи встановлено, що позивачем 25.01.2016 року подано податкову декларацію позивачем, проте, у вказаній декларації позивачем не зазначено податкових зобов`язань, пов`язаних з отриманням доходу у вигляді додаткового блага від АТ «Укрсоцбанк». Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. В свою чергу, згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Отже, у зв`язку із виявленням під час проведення перевірки заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган мав обов`язок визначити позивачу податкове зобов`язання самостійно, що і було зроблено відповідачем. Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення контролюючим органом строків визначення податкового зобов`язання, тобто поза межами 1095 днів з дня подання позивачем декларації від 25.01.2016 року, колегія суддів зазначає наступне. Посилаючись в апеляційній скарзі на норми статті 101 ПК України ( Списання безнадійного податкового боргу), апелянт напевно мала на увазі статтю 102 ПК України, яка визначає строки давності та їх застосування. При цьому позивач цитує вибірково норму п.102.1 статті 102 ПК України. На думку позивача, строк проведення перевірки та самостійного визначення суми грошового зобов`язання платника податків, контролюючий орган має право протягом 1095 днів з дня подання платником податкової декларації. А відтак, зазначає позивач, виникнення податкового зобов`язання відбулось, навіть за даними ДФС тільки 22.05.2019 року, по спливу трьох років з 25.01.2016 року, тобто моменту дати подачі позивачем відповідної декларації за 2015 рік. Проте, норма п.102.1 ст.102 ПК України визначає для контролюючого органу строк, в який він має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків (в данному випадку) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. В даному випадку, граничним строком подання податкової декларації за 2015 рік є 1 травня 2016 року, а відповідно строк у 1095 днів почав свій відлік з 02.05.2016 року. Судом встановлено, що перевірка позивача контролюючим органом проведена у лютому 2019 року та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 18.04.2019 року, тобто в межах 1095 днів, за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в адміністративній справі №280/4550/19 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в адміністративній справі №280/4550/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак