Постанова 4813 № 521/2859/20

Номер провадження: 33/813/688/20 Номер справи місцевого суду: 521/2859/20 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Томашевської К.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на неї стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 гривень. Зі змісту вказаної постанови, вбачається що 10.02.2020 року, о 21 год. 25 хв., в м. Одесі по вул. Ак. Філатова, 40, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, у встановленому законом порядку, водій відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306. Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)ОСОБА_1 зазначила, що вона не відмовлялася від проходження жодного з видів огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак його ніхто не пропонував; 2)судом першої інстанції не було задоволено клопотання апелянта, щодо допиту в судовому засіданні свідків; 3)пояснення свідків, які є в матеріалах справи сфальсифіковані, оскільки при оформленні адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 335911про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, інспектор в протоколі вказав прізвища свідків, яких на час події на місці не було. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновків що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова районного суду залишенню без змін з наступних підстав. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 335911 від 10.02.2020 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 10.02.2020 року о 21:25 год. в м. Одесі по вул. Ак. Філатова, 40 керувала автомобілем Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР; -пояснення свідка ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 10.02.2020 року о 21:40 в його присутності водій автомобіля Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в медичній установі та за допомогою приладу Драгер; -пояснення свідка ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 10.02.2020 року о 21:40 в його присутності водій автомобіля Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в медичній установі та за допомогою приладу Драгер; Крім того з метою, перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом було досліджено записи з відео-реєстраторів, встановлених на патрульному автомобілі та у інспектора, які були долучені до матеріалів справи. З даних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом марки Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено в м. Одесі по вул. Філатова, 40 патрульними поліцейськими з підстав того, що у автомобілі, яким вона керувала не працював світловий елемент задньої фари. В процесі спілкування з ОСОБА_1 у патрульних поліцейських виникла підозра, що ОСОБА_1 знаходиться за кермом у стані алкогольного сп`яніння (нечітка мова, нестійка хода, агресивна поведінка), а тому їй неодноразово, поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а також пройти огляд у медичній установі на що остання відмовилася. А тому посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі про те, що вона не відмовлялася від проходження жодного з видів огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак їй ніхто не пропонував, не знайшли свого підтвердження. Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України а Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров`я. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відображена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 335911 від 10.02.2020 року, письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також у відеозаписах з нагрудних камер. Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 10.02.2020 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Посилання в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, які були перевірені в ході апеляційного розгляду справи, а тому на думку апеляційного суду є такими, які направлені на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своєї невинуватості, ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надала. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст.ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова