Ухвала КЦС ВС № 607/26413/19

У Х В А Л А 15 червня 2020 року м. Київ справа № 607/26413/19 провадження № 61-6996ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за невикористану частину відпустки у розмірі 42 186,89 грн та середнього заробітку - 33 585,54 гривень. Позов обгрунтований тим, що з 06 вересня 2016 року до 29 серпня 2019 року він працював помічником-консультантом народного депутата України за строковим трудовим договором на постійній основі без поширення дії Закону України «Про державну службу» (патронатна служба). Після звільнення, йому не виплачено грошову компенсацію за невикористаних 89 днів щорічної відпустки у розмірі 42 186,89 грн. Також, невиплата компенсації за невикористану відпустку надає йому право відповідно до статті 117 КЗпП України на стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, сума якого становить 33 585,54 грн. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2019 року, з якою погодився суд апеляційної інстанції, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що посада, з якої було звільнено ОСОБА_1 , відноситься до посад публічної служби, на спір, що виник між сторонами, поширюється юрисдикції адміністративних судів, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивачеві роз`яснено його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства. 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI визначено правовий статус Апарату Верховної Ради України та пунктом 1 розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року № 769 (в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України від 20 листопада 2014 року №734).. Згідно з пунктом 1 Положення про Апарат Верховної Ради України Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України. Управління справами відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 року № 1678-ИІ є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України. Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад. Помічники-консультанти народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України. Помічник-консультант народного депутата України у своїй роботі керується Конституцією України, законодавством України, а також цим Положенням. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це: 1) діяльність на державних політичних посадах; 2) діяльність у державних колегіальних органах; 3) професійна діяльність суддів, прокурорів; 4) військова служба, альтернативна (невійськова) служба; 5) інша державна служба; 6) патронатна служба в державних органах; 7) служба в органах влади Автономної Республіки Крим; 8) служба в органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до частини першої статті 1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" № 379/95-ВР від 13 жовтня 1995 року із змінами від 11 жовтня 2017 року , - згідно із частиною першою статі 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Законом України «Про статус народного депутата України», іншими законами та прийнятим відповідно до них цим Положенням. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. Відповідно із вимогами частини першої статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах. Згідно із вимогами частин другої-четвертої статті 92 Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Відповідно до частини четвертої статті 1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР із змінами від 11 жовтня 2017 року вказано, що помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад. За окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника народного депутата України, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У постанові від 02 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №815/1594/17 дійшла висновку, що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, який виник у період, коли з 01 травня 2016 року вказана посада за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, на такий спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Закриваючи провадження у справі, суди дійшли правильного висновку, що посада, з якої було звільнено позивача, відноситься до публічної служби, оскільки пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є лише незгодою заявника з його змістом. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Управління справами Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко