Постанова КЦС ВС № 202/442/17-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 202/442/17-ц провадження № 61-10150св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, відповідач - ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого володіння, Позовна заява мотивована тим, що нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 є державною власністю, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» (далі - ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд») про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості з орендної плати задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-10, загальною площею 171,9 кв. м, на АДРЕСА_2 . 16 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужив останньому нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 . 24 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким спірне майно відчужене останньому. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Позивач вважає, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло з власності держави. Ураховуючи викладене, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 842964212101). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року у складі судді Зосименко С. Г. у задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нежитлові приміщення, зокрема на 2-му, 4-му та 5-му поверсі гуртожитку АДРЕСА_3 , в той час як предметом спору в цій справі є приміщення № 1, що складається з позицій 1-27. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року скасовано, позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 842964212101). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковою постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року доповнено рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року абзацом такого змісту: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, у розмірі 800 грн». Суд апеляційної інстанції постановив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що спірне нерухоме майно належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та вибуло з його володіння поза волею власника іншим шляхом, оскільки було відчужене особою, за якою право власності було визнано на підставі судового рішення, яке скасоване, тому наявні підстави для витребування спірного нерухомого майна. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року і залишити в силі заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що приватизація ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» відбулася виключно з волі та безпосередньої участі Фонду державного майна України, що підтверджується наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 14 червня 1996 року № 12/02/ПАОК «Про початок приватизації» та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 01 жовтня 1998 року № 12/62-ЗВП «Про завершення приватизації ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд». ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і воно не може бути в нього витребуване, оскільки вибуло із володіння Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з волі останнього на законних підставах. Крім того, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нежитлові приміщення на 2-му, 4-му та 5-му поверсі гуртожитку АДРЕСА_3 в той час як предметом спору в цій справі є приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, тому суд позбавлений можливості встановити, що саме на це приміщення визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області зазначив, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, спірне нерухоме майно було відчужене ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», до статутного фонду якого гуртожиток АДРЕСА_3 включений протиправно. Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло з власності держави поза її волею іншим шляхом, зокрема шляхом протиправного включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», яке в подальшому уклало цивільно-правову угоду щодо його відчуження. Тому рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року і витребувано з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 202/442/17-ц. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, позов Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», треті особи: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Інсток», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд технолоджі інвестмент», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання актів недійсними та визнання права власності задоволено частково. Визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 . Визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 № 114 в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 . Визнано недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», затверджений заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року, у частині включення в уставний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 . Визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та 2-гий, 4-тий, 5-тий поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_9 , підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_8 . Вилучено з незаконного володіння ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитки у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та 2-гий, 4-тий, 5-тий поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_9 , підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_8 . Припинено провадження у справі № 40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням облдержадміністрації від 05 серпня 1999 року № 372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Припинено провадження у справі № 40/287 у частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» згідно з наказу Дніпропетровської облдержадміністрації від 10 вересня 1999 року № 2-В «Про надання переліку нерухомого майна» в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, гуртожиток АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9, на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України. У іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості з орендної плати задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд». Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-10, загальною площею 171,9 кв. м, на АДРЕСА_7 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 16 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужив останньому нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 . 24 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_3 відчужив останньому нежитлове приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції відповідає. Згідно зі статтею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до статей 387, 392 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно із статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Якщо таке майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача у всіх випадках. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року (провадження № 6-52цс14), від 16 квітня 2014 року (провадження № 6-146цс13). Також відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених в постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), за положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Частиною третьою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) передбачено, що обставини? встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області є власником нежитлового приміщення № 1, що складається з позицій 1-27, загальною площею 538 кв. м, на АДРЕСА_1 . Щодо доводів касаційної скарги про те, що спірне нежитлове приміщення вибуло із власності Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області з його волі; про здійснення корпоратизації і приватизації майна державного підприємства, яке в подальшому перетворене на ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» відбулося з дотриманням всіх вимог чинного на той час законодавства України необхідно зазначити наступне. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено. Зазначеним рішення встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, зокрема, на АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, на АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9, визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року № 114 в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» спірних гуртожитків, визнано недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 12 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» цих гуртожитків, а також визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області на зазначені гуртожитки та зобов`язано вилучити їх з незаконного володіння ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд». Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Таким чином, спірне нежитлове приміщення вибуло з власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області поза його волі та було відчужене як частина гуртожитку, тому може бути витребуване у відповідача як добросовісного набувача відповідно до частини першої статті 388 ЦК України. Інші доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Щодо розподілу судових витрат Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк