Ухвала КЦС ВС № 757/40835/15-ц

Ухвала 03 червня 2020 року м. Київ справа № 757/40835/15-ц провадження № 61-17714вв19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач), суддів: Кузнєцова В. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Торгово-промислова палата України, третя особа - ОСОБА_2 , розглянув заяву судді Тітова Максима Юрійовича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , про перегляд постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року за виключними обставинами, ВСТАНОВИВ: Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Торгово - промислової палати України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення. 30 січня 2019 року колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у складі: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Крата В. І., Коротуна В. М., Лесько А. О, Курило В. П. касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ Торгово-промислової палати України від 19 травня 2015 року № 50 л, викладений в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33-л, про звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента Торгово-промислової палати України з 19 травня 2015 року. Стягнуто з Торгово-промислової палати України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 по 27 травня 2015 року у розмірі 4 244,28 гривні. Стягнуто з Торгово-промислової палати України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 гривень. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України про поновлення на посаді відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року за виключними обставинами. Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі головуючого: Дундар І. О. (суддя-доповідач), та суддів: Кузнєцова В. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., для розгляду заяви ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , про перегляд постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року за виключними обставинами. Суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду Тітовим М. Ю. подано заяву про самовідвід у справі № 757/40835/15-ц (провадження № 61-17714вв19), мотивуючи це тим, що представник ОСОБА_3 одночасно є членом Громадської ради доброчесності. Під час проходження ним конкурсу на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду представник ОСОБА_3 як член Громадської ради доброчесності при голосуванні за Висновок про невідповідність його критеріям доброчесності та професійної етики 29 січня 2019 року так і при голосуванні 17 березня 2019 року за рішення про надання інформації на доповнення до Висновку про невідповідність кандидата на посаду судді доброчесності та професійної етики заявляв собі самовідвід. Підстави заявленого самовідводу йому невідомі. Однак, відповідно до частини 8 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» член Громадської ради доброчесності зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках: 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді; 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості. З ОСОБА_3 він у дружніх чи інших особистих стосунках не перебуває, до справ, які він розглядав також не був причетний. На його думку, обставинами, що викликають сумнів в неупередженості ОСОБА_3 є його конфлікт з Вищою кваліфікаційною комісією України, членом якої був його батько, ОСОБА_4 ОСОБА_3 неодноразово заявляв відвід під час засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його батьку з різних причин. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово в засобах масової інформації висловлював негативну і неправдиву, на його думку, інформацію щодо його роботи на посаді судді Оболонського районного суду м. Києва. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному критеріям: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним критерієм, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним критерієм, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 07 серпня 1996 року, п. 58). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, п. 45). Такі ж висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід (частина перша статті 39 ЦПК України). Ураховуючи те, що суддя Тітов М. Ю. не може розглядати справу, якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, зважаючи на позицію ОСОБА_3 при вирішенні питань стосовно Тітова М. Ю. , поширення стосовно нього негативної та неправдивої, на його думку, інформації, а тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України він не може брати участі у розгляді заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у зв`язку з виключними обставинами у цій справі. Керуючись статтями 37, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву судді Тітова Максима Юрійовича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , про перегляд постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року за виключними обставинами - задовольнити. Передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу. Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. О. Дундар В. О. Кузнєцов Є.В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов