Постанова КЦС ВС № 755/10526/20

Постанова Іменем України 02 червня 2022 року м. Київ справа № 755/10526/20 провадження № 61-12296св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Департаменту освіти та науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна, Печерська гімназія № 75 Печерського району міста Києва, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Шебуєвої В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Департаменту освіти та науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна, Печерська гімназія № 75 Печерського району міста Києва, про визнання незаконним наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року за № 708-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання оплатити листок непрацездатності, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор Департаменту освіти та науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян О. Г., Печерська гімназія № 75 Печерського району міста Києва, в якому просила: - визнати незаконним наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року»; - поновити ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва 09 липня 2018 року; - стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 липня 2018 року до 03 вересня 2019 року в розмірі 124 958,44 грн, та з 14 лютого 2020 року до 13 серпня 2020 року в розмірі 358 228,08 грн; - стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, в розмірі 5 000,00 грн; - зобов`язати Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оплатити листок непрацездатності ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року серії АДЧ № 381398, виданий КНП «Центр медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району міста Києва». Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 липня 2015 року № 595к її призначено на посаду директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва на умовах контракту з 08 липня 2015 року до 08 липня 2016 року. Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 липня 2016 року № 468к контракт переукладено строком на 1 рік - з 08 липня 2016 року до 08 липня 2017 року. Звернувшись із заявою від 29 грудня 2016 року, позивач повідомила відповідача про дострокове розірвання контракту від 07 липня 2016 року, укладеного між Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_1 , та звільнення з посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням роботодавцем та уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору та контракту. Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2017 року № 31к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади директора відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України та пункту 4.6.1 контракту з директором Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва від 07 липня 2016 року. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач подала позов до суду про визнання наказу незаконним та поновлення на посаді. 15 листопада 2017 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 755/3353/17, яким позивача поновлено на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва з 31 січня 2017 року. Відповідно до додаткового рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року рішення суду в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню. Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року залишено без змін. 16 листопада 2017 року позивач звернулася до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді директора. Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 листопада 2017 року № 803к позивача поновлено на посаді директора Печерської гімназії № 75, без зазначення дати поновлення. Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 листопада 2017 року № 804к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача повторно звільнено з посади директора на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи № 755/19223/17, позивача поновлено на посаді директора Печерської гімназії № 75. 14 червня 2018 року позивач звернулась із заявою до роботодавця з вимогою про поновлення на роботі. Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 липня 2018 року № 328к «Про внесення змін до наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2018 року № 803к», скасовано наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 листопада 2017 року № 804к «Про звільнення ОСОБА_1 », змінено редакцію пункту 2 наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2017 року № 803к «Про скасування наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 30 січня 2017 року № 31к «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: поновити ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва з 31 січня 2017 року на строк дії контракту, укладеного 07 липня 2016 року. Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 липня 2018 року № 484к позивача звільнено з посади втретє у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року, яке ухвалено у цивільній справі № 755/11581/18, позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено частково. Визнано незаконним пункт 2 наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 липня 2018 року № 328к «Про внесення змін до наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2017 року № 803» та наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 липня 2018 року № 484к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивача на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва з 09 липня 2018 року; присуджено до стягнення з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2017 року до 04 жовтня 2018 року у розмірі 186 315,88 грн; стягнено з Департаменту освіти і науки на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2019 року № 519к «Про виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва щодо поновлення на роботі директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва ОСОБА_1 » позивач поновлена на роботі на посаді директора з 09 липня 2019 року. Згідно з наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 серпня 2019 року № 521к «Про організаційно-правові заходи щодо передачі повноважень директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва» позивач приступила до виконання обов`язків директора гімназії з 03 вересня 2019 року. Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, апеляційна скарга Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволена частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Управління освіти і інноваційного розвитку Печерської РДА в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2017 року до 09 липня 2018 року в сумі 153 877,34 грн без податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року» № 519к скасовано наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2019 року «Про виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва щодо поновлення на роботі директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва ОСОБА_1 »; визнано таким, що втратив чинність наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 серпня 2019 року № 521к; звільнено ОСОБА_1 з посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва 09 липня 2018 року. Разом з тим вищевказані накази Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2019 року № 519к та від 28 серпня 2019 року № 521к мали значимі юридичні наслідки для широкого кола осіб, не визнані судом незаконними, в зв`язку із чим, на думку позивача, не можуть бути скасовані наказом Департаменту. Скасувавши вказані накази, відповідач порушив статтю 58 Конституції України, відповідно до якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи та принципом «Закон зворотної сили не має». За наведених обставин, на думку позивача, наявні підстави для визнання незаконними та скасування наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року»; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва 09 липня 2018 року; стягнення з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 липня 2018 року до 03 вересня 2019 року в розмірі 124 958,44 грн, та з 14 лютого 2020 року до 13 серпня 2020 року в розмірі 358 228,08 грн; стягнення з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, в розмірі 50 000,00 грн; зобов`язання Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оплатити листок непрацездатності ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року серії АДЧ № 381398, виданий КНП «Центр медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району міста Києва». Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року, залишеним без змін, постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Зокрема зазначав, що, оцінивши наявні у справі докази з урахуванням обраного позивачем способу захисту для відновлення порушених трудових прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо визнання незаконним наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року», оскільки оспорюваний наказ містить всі необхідні реквізити для даного виду ділового документа та виданий уповноваженою особою на виконання судового рішення, яке на дату видачі наказу набрало законної сили, водночас обставини щодо підстав звільнення позивача із займаної посади - директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва та дотримання роботодавцем процедури звільнення працівника із займаної посади встановлені судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанції, тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребують доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини. Виходячи з підстав та предмета позову, суд не встановив порушень трудових прав позивача при проведенні процедури її звільнення, яке відбулось на підставі оспорюваного наказу, виданого Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання судового рішення, тому у сукупності наведених обставин немає підстав для задоволення вимог щодо поновлення позивача на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач безпідставно посилається, як на підставу порушення її трудових прав на проведення звільнення в період тимчасової непрацездатності працівника, тобто без дотримання вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки в межах цього спору відповідачем - Департаментом освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проведено звільнення позивача із займаної посади на виконання рішення суду, що виключає можливість застосування положень норм трудового права, яке регулює порядок та підстави звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Також вказав, що зважаючи на те, що суд не встановив обставин, які давали б підстави для поновлення позивача на займаній посаді, тому немає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними та безпосередньо пов`язані з вирішенням судом питання про поновлення позивача на роботі. Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначав, що позивач не довів факту порушення її трудових прав з боку відповідача як роботодавця, що є визначальним для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень статті 237-1 КЗпП України, при цьому в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка потягнула б за собою настання відповідальності за заподіяння моральної шкоди, інших підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не наведено, тому немає підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування за рахунок Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, в розмірі 50 000,00 грн. Стосовно позовних вимог, які заявлено позивачем щодо зобов`язання Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оплатити листок непрацездатності ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року серії АДЧ № 381398, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району міста Києва, суд вказав, що відповідно до листа непрацездатності (серія АДЧ № 381398) позивач перебувала на лікарняному з 03 грудня 2019 року, тобто після звільнення її із займаної посади на виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року та наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2018 року за № 708к, тому правових підстав для зобов`язання відповідача Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності немає. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі звертає увагу на те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, що були досліджені в судових засіданнях та підтверджені наданими судами доказами, судами не застосовано при вирішенні спору частину третю статті 40 КЗпП України та не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах. Зокрема, висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12, від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 336/1352/16-ц (провадження № 61-1293св18). Відповідно до зазначених висновків не допускається звільнення працівника під час перебування на лікарняному чи у відпустці. В постанові апеляційного суду вказано, що відповідач звільнив позивача із займаної посади на виконання рішення суду, що виключає можливість застосування положень норм трудового права, яке регулює порядок та підстави звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, апеляційний суд фактично узаконив застосований відповідачем в наказі від 13 грудня 2019 року № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду» термін «вважати звільненою» та дозволив роботодавцю звільнення працівника заднім числом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суди проігнорували рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року, у якому зазначено щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Другий сенат Конституційного Суду України в своєму рішенні від 04 вересня 2019 року у справі № 6-р(ІІ)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України. Така позиція підтверджується ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 757/40835/15-ц. Відповідно до вказаної ухвали зміна дати звільнення під час судового розгляду не може вважатися поновленням порушеного права. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухваливши рішення про зміну дати звільнення, суди неправильно застосували положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, а отже, закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника. Така ж позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 та у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14. Суди не врахували, що відповідач Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не наділений повноваженнями скасовувати раніше видані накази, які є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію їх виконанням. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили без уваги той факт, що рішення Дніпровського районного суду від 09 липня 2019 року в частині негайного поновлення позивача на посаді директора було виконано відповідачем лише 02 вересня 2019 року, що суперечить статтям 6 та 19 Конституції України, частини першої статті 18 ЦПК України. Висновки щодо цього викладені у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435ц15 та від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, а саме, що роботодавець зобов`язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того чи буде це рішення суду оскаржуватись. Суди не надали правової оцінки порушенню порядку звільнення працівника, а саме: відповідачами порушено порядок звільнення та призначення керівника навчального закладу, що регламентуються Законами України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» та від 13 травня 1999 року № 651-ХІV «Про загальну середню освіту». Зокрема, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація в листопаді-грудні 2019 року не зверталася до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з поданням про звільнення позивача. В оскаржуваних судових рішеннях суди обґрунтовують правомірність дій відповідачів виконанням постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року. Однак вказане судове рішення не зобов`язує роботодавця звільнити працівника, а лише визнає правомірним наказ про звільнення позивача у 2018 році. Доводи інших учасників справи У відзивах на касаційну скаргу відповідачі та третя особа просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Дніпровського районного суду м. Києва. У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла справа № 755/10526/20. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суд встановив, що 08 липня 2015 року між позивачем та Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено контракт з директором Печерської гімназії № 75, за умовами якого ОСОБА_1 призначена на посаду директора навчального закладу Печерської гімназії № 75 на строк з 08 липня 2015 року до 08 липня 2016 року. 08 липня 2015 року наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 595к «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Печерської гімназії № 75» призначено ОСОБА_1 на посаду директора Печерської гімназії № 75 на умовах контракту з 08 липня 2015 року до 08 липня 2016 року. 07 липня 2016 року наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 468к «Про переукладення контракту з директором Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва ОСОБА_1 » переукладено контракт з ОСОБА_1 , директором Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва, з 08 липня 2016 року до 08 липня 2017 року. 30 січня 2017 року директором Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено наказ за № 31к про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 - директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва, 30 січня 2017 року за власним бажанням. 23 серпня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, Печерська гімназія № 75 Печерського району м. Києва, Фіданян О. Г. , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , викладених в наказі Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2017 року № 31к, неправильними. Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , вказавши: «Звільнити ОСОБА_1 із займаної посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва, 30 січня 2017 року за власним бажання відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України». В решті позову відмовлено. 15 листопада 2017 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Фіданян О. Г. в інтересах Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Печерська районна в місті Києва державної адміністрація, Печерська гімназія № 75 Печерського району міста Києва, Фіданян О. Г. , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволено частково. Визнано незаконним наказ від 30 січня 2017 року № 31к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва з 31 січня 2017 року. Присуджено до стягнення з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір в дохід держави в розмірі 1 600 грн. В решті позовних вимог відмовлено. 17 листопада 2017 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив додаткове рішення, яким допущено негайне виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. 17 листопада 2017 року директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 803к «Про скасування наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 30 січня 2017 року № 31к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким скасовано наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2017 року № 31к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва. 17 листопада 2017 року директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 804к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва, 30 січня 2017 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем та уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору та контракту. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи № 755/19223/17, позивача поновлено на посаді директора Печерської гімназії № 75. 14 червня 2018 року позивач звернулася із заявою до роботодавця з вимогою про поновлення на роботі. 02 липня 2018 року директором Департаменту освіти і науки видано наказ за № 328к «Про внесення змін до наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2017 року № 803к», скасовано наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 листопада 2017 року № 804к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Викладено пункт 2 наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2017 року № 803к «Про скасування наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 30 січня 2017 року №31к «Про звільнення ОСОБА_1 » у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва з 31 січня 2017 року на строк дії контракту, укладеного 07 липня 2016 року». 09 липня 2018 року директором Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ № 484к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено з займаної посади ОСОБА_1 - директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва, 09 липня 2018 року в зв`язку із закінченням строку дії трудового договору контракту). 09 липня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, директора Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян О. Г., третя особа Печерська гімназія № 75 Печерського району м. Києва, про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано пункт 2 наказу від 02 листопада 2018 року Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 328к «Про внесення змін до наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту від 17 листопада 2017 року № 803к» незаконним. Визнано наказ від 09 липня 2018 року Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 484к «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва з 09 липня 2018 року. Присуджено до стягнення з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 січня 2017 року до 04 жовтня 2018 року у розмірі 186 315,88 грн. Присуджено до стягнення з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. 27 серпня 2019 року директором Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ № 519к «Про виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва щодо поновлення на роботі директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва ОСОБА_1 », яким поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва з 09 липня 2018 року. Відділу управління персоналом та кадрового забезпечення навчальних закладів управління персоналом та правового забезпечення Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) довести цей наказ до відома ОСОБА_1 і управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. Управлінню освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 28 серпня 2019 року директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 521к «Про організаційно-правові заходи щодо передачі повноважень директора Печерської гімназії №75 Печерського району міста Києва», на підставі якого ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Печерської гімназії № 75 Печерського району міста Києва з 02 вересня 2019 року. ОСОБА_1 надано право першого підпису на всіх грошових та банківських документах Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва. Управлінню освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації забезпечити виконання вимог статті 29 КЗпП України. Відділу розвитку інфраструктури освіти управління закладів професійної освіти та розвитку інфраструктури освіти Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінструктувати ОСОБА_1 з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. 03 вересня 2019 року директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 354в «Про надання відпустки ОСОБА_1 », яким надано ОСОБА_1 - директору Печерської гімназії № 75, невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 143 календарних дня з 05 вересня 2019 року до 29 січня 2020 року. 17 жовтня 2019 року начальник Управління освіти та інноваційного розвитку видав наказ № 411-в «Про продовження відпустки ОСОБА_1 », яким продовжено ОСОБА_1 - директору Печерської гімназії № 75, щорічну основну відпустку терміном на 15 календарних днів з 30 січня 2020 року до 13 лютого 2020 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. 20 листопада 2019 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2017 року до 09 липня 2018 року в сумі 153 877,34 грн без врахування податків і обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. 13 грудня 2019 року директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ № 708к «Про виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року», яким скасовано наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2019 року № 519к «Про виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва щодо поновлення на роботі директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва ОСОБА_1 ». Визнано таким, що втратив чинність наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 серпня 2019 року № 521к «Про організаційно-правові заходи щодо передачі повноважень директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва». ОСОБА_1 звільнено із посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва 09 липня 2018 року. 12 березня 2020 року Верховний Суд виніс постанову про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Перелік загальних підстав припинення трудового договору викладено у статті 36 КЗпП України, окремі підстави закріплено у статтях 28, 37, 41, 45 КЗпП України. Конституція України гарантує кожному право на судовий захист його прав і свобод у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства України. Судовий захист прав і свобод людини та громадянина є видом державного захисту. Тобто держава бере на себе обов`язок захисту або поновлення прав відповідно до статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає й конкретні гарантії, які закріплені на законодавчому рівні, ефективного поновлення в правах, якщо ті були порушені, шляхом здійснення правосуддя. Одним із дієвих засобів впливу на стан виконання судових рішень уважають судовий контроль, який в Україні здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України, ГПК України, КАС України, Законом України «Про виконавче провадження». Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема, про поновлення порушеного права, не повинні суперечити принципу рівності всіх перед законом і судом та у зв`язку із цим обмежувати право на судовий захист. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, про що зазначено в частині другій статті 18 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19). На виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року, яке ухвалено у справі № 755/11581/2018, директор Департаменту освіти у науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав наказ від 27 серпня 2019 року № 519к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва з 09 липня 2018 року». Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року, рішення Дніпровського районного суду від 09 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2017 року до 09 липня 2018 року в сумі 153 877,34 грн без врахування податків і обов`язкових платежів, що підлягають відшкодуванню із заробітної плати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Установлено, що спірний наказ від 13 грудня 2019 року було прийнято у зв'язку з набранням чинності постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, яким скасовано наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 серпня 2019 року № 519к «Про виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва щодо поновлення на роботі директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва ОСОБА_1 » та визнано таким, що втратив чинність наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 серпня 2019 року № 521к «Про організаційно-правові заходи щодо передачі повноважень директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва». ОСОБА_1 звільнено із посади директора Печерської гімназії № 75 Печерського району м. Києва 09 липня 2018 року. Звільнення позивача оскаржуваним наказом не відбулось, оскільки Київський апеляційний суд своєю постановою від 20 листопада 2019 року визнав законність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади саме 09 липня 2019 року. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , у зв`язку із скасуванням рішення Дніпровського районного суду від 09 липня 2019 року, на виконання якого видано наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 грудня 2019 року № 708к. Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №757/40835/15-ц, в якій викладено позицію про те, що зміна дати звільнення під час судового розгляду не може вважатися поновленням порушеного права. Однак, відмінність правовідносин у справі № 757/40835/15-ц від правовідносин у справі, що розглядається, полягає в тому, що Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржуваним наказом не звільняв ОСОБА_1 , а лише повертав відносини з нею до попереднього стану, що передував виконанню рішення постанови Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 755/11581/18. Суд касаційної інстанції у постанові від 12 березня 2020 року дав правову оцінку діям Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визнавши їх законними, а постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року чинною. Основна щорічна відпустка надавалась ОСОБА_1 на підставі наказу Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 354в «Про надання відпустки ОСОБА_1 » та продовжувалась до 13 лютого 2020 року на підставі наказу від 17 жовтня 2019 року № 411в «Про продовження відпустки ОСОБА_1 » за її особистою заявою у період дії рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/11581/18. Таким чином, перебування ОСОБА_1 у стані непрацездатності або у відпустці ніяк не могло вплинути на прийняття рішення щодо можливого її звільнення, оскільки ОСОБА_1 вже була звільнена 09 липня 2019 року, наказ про її звільнення не скасовано, а судове рішення Дніпровського районного суду м. Києва в частині визнання незаконним в силу не вступило, було оскаржене та скасоване апеляційною інстанцією у встановленому ЦПК України порядку. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку на час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законом (стаття 237-1 КЗпП України). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд обґрунтовано вважав, що оскаржуваним наказом не порушені права позивача, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, є безпідставними, оскільки поновленню на роботі підлягає особа, яка перебувала з підприємством у трудових відносинах та була незаконно звільнена з роботи, а вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною та безпосередньо пов`язана з вирішенням судом питання про поновлення позивача на роботі. Правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, оскільки позивач не довів факту порушення її трудових прав з боку відповідача, як роботодавця, що є визначальним для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень статті 237-1 КЗпП України, при цьому в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка потягнула б за собою настання відповідальності за заподіяння моральної шкоди, інших підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не наведено. Наведені у касаційній скарзі інші аргументи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, оскільки відповідно статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Верховний Суд враховує, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року). Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої інстанції та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук