Постанова 4824 № 754/4832/18

справа № 754/4832/18 головуючий у суді І інстанції Клочко І.В. провадження № 22-ц/824/3987/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Київ від 12 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що виконавчий напис №3552 від 24 травня 2017 року про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 вересня 2012 року в сумі 134 574, 02 грн вчинений з порушенням статті 88 Закону України «Про нотаріат». Їй не було надіслано вимогу, а тому не змогла надати свої заперечення щодо наявності боргу у зазначеному банком розмірі, а отже вимога не може бути визнана безспірною. Крім того указувала, що нотаріусом вчинено виконавчий напис після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги. Рішенням Деснянського районного суду міста Київ від 12 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 3552 від 24 травня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 20 вересня 2012 року в розмірі 134574,02 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн. Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., в інтересах якого діє Бут О.В. (на підставі довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, поданою до апеляційної скарги) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з приватного нотаріуса на користь держави судового збору. Апеляційну скаргу мотивує тим, що виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави та не має спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Нотаріус не є стороною правовідносин між позивачем та АТ КБ «Приватбанк», які виникли між ними на підставі кредитного договору, тому він не може бути відповідачем разом з банком. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Стягнення судового збору з неналежного відповідача є помилковим. АТ КБ «Приватбанк» також звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Указує, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, установленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Оскільки, анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов`язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора. Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якою пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором. Банк звернувся до нотаріуса у лютому 2017 року, а тому саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту та відсотки за користування ним з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов`язання. АТ КБ «Приватбанк» надав всі необхідні документи відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому підстав вважати дії нотаріуса незаконними немає. Також зазначає, що відповідно до судової практики, якщо особа вважає, що внаслідок укладення правочину було порушено її права та охоронювані законом інтереси, то вона повинна звернутися з відповідним позовом до сторони, яка є учасником цього правочину, а не до нотаріуса, що посвідчував цей документ. Позивач відзив на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційних скарг до суду не направила. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки не повідомили та не подали клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. - Бута О.В. підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виконавча дія нотаріуса, щодо вчинення напису про стягнення боргу за період з 20 вересня 2012 року по 31 січня 2017 року вчинена у порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» після спливу трирічного строку з часу виникнення права на вимогу. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції стягнуто за рахунок відповідачів понесені позивачем, на користь якого ухвалено рішення, судові витрати, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України. Однак, з указаним висновком суду першої інстанції та порядком розподілу судових витрат, колегія суддів у повному обсязі погодитися не може з огляду на наступне. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат». Частиною 1 статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Також, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Перевіряючи доводи, якими позивач обґрунтовував підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2012 року позивачем підписано заяву б/н , яка наявна у матеріалах справи. Вимога про стягнення заборгованості, щодо якої вчинено виконавчий напис нотаріуса, ґрунтується на обов`язку позивачки повернути отримані у зв`язку з підписаною заявою грошові кошти банку. Перевіряючи доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про відсутність порушення термінів вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме, трьох років з моменту виникнення права на вимогу, колегія суддів апеляційного суду визнає їх обґрунтованими. Так, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є тим самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис надається в межах цього строку. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що початок перебігу строку для звернення банку з вимогою до позивача починається з 20 вересня 2012 року, тобто з дати підписання анкети-заяви, а тому дійшов помилкового висновку про пропуск банком процесуального строку, а відтак і строку щодо права звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Відтак, позов до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. з підстав порушення відповідачем трирічного строку для вчинення виконавчого напису є недоведений, а тому у задоволені до нього позову слід відмовити. Крім того, перевіряючи доводи щодо безспірності вимог банку апеляційний суд виходить з наступного. У справі, що переглядається, в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначені у заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, позивач не погоджувалася з розміром заборгованості, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість. Так, відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), підписання лише анкети-заяви не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами, так як заява не містить умов про розмір процентів та неустойки. У матеріалах цієї справи також відсутні докази на підтвердження підстав для нарахування та стягнення процентів та неустойки. Отже, доводи позивача щодо неправильного розрахунку заборгованості, який був поданий ПАТ КБ «ПриватБанк» нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є важливими і такими, що прямо впливають на висновок щодо спростування позивачем безспірності суми боргу. Із змісту наявної у матеріалах цієї справи анкети-заяви не вбачається умов, якими передбачено нарахування відсотків, комісії, пені, штрафів, які містить наданий нотаріусу розрахунок заборгованості. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком нотаріусу розрахунки достовірно не підтверджені. За таких обставин, надані нотаріусу документи не можуть бути визнані такими, що підтверджують безспірність заборгованості перед банком. Тому колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з підстав недоведеності безспірності суми боргу. Таким чином рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів для задоволення позову до відповідача АТ КБ "Приватбанк", а саме з інших підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у рішенні суду відшкодування судового збору було покладено на банк і нотаріуса порівну, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом стягнення усіє суми судового збору з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави, оскільки при поданні позовної заяви позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Київ від 12 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Київ від 12 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню змінити в частині мотивів задоволення позову. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 червня 2020 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба