Постанова Київський апеляційний суд № 369/10514/18

Справа № 369/10514/18 Головуючий в суді І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження № 22ц-824/2036/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О., за участі секретаря Гановської А.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграр Технік Центр-Жашків», ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 06 квітня 2018 року сталась ДТП за участі його автомобіля Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 і винною у даній пригоді було визнано відповідачку ОСОБА_2 , яким керувала відповідачка, належить ТОВ «Озерна-Агро». У результаті ДТП його автомобілю було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 221 815,57 грн., вартість пошкодженого автомобіля становить 53 924, 20 грн. На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ТОВ «Озерна-Агро» була застрахована в ПрАТ АСК «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Вважає, що відповідно до умов полісу страхування цивільно-правової відповідальності страхова компанія має виплатити страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. з вирахуванням франшиза, а матеріальна шкода в розмірі 68 891, 37 грн. має бути відшкодована саме ТОВ «Озерна-Агро» як власником транспортного засобу. Також ним були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, на проведення оцінки вартості матеріального збитку, у ДТП також був пошкоджений ноутбук, за ремонт якого він сплатив 1300 грн., крім того вказує, що після ДТП у нього погіршилося здоров`я, і він поніс витрати на лікування у розмірі 7139, 60 грн., крім того, через пошкоджений транспортний засіб, він був позбавлений можливості користуватись ним, що створювало незручності, вимушений був додатково витрачати зусилля для організації свого життя, через що йому було також завдано моральну шкоду. Крім того вказує, що з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» слід стягнути страхове відшкодування за час перебування на лікуванні у розмірі 620, 50 грн., та на підставі ст. 625 ЦК України відповідачі мають відшкодувати збитки з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Вказує, що у добровільному порядку ТОВ «Озерна-Агро» зазначену шкоду не відшкодовує, через що вимушений звернутися до суду із цим позовом, в якому просить стягнути солідарно з ТОВ «Озерна Агро», ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» та ОСОБА_2 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 68 891, 37 грн., витрати, пов`язані з проведенням оцінки матеріального збитку, в розмірі 1600 грн. та витрати за проведення оцінки вартості пошкодженого в ДТП колісного транспортного засобу в розмірі 300 грн., витрати за ремонт ноутбука в розмірі 1300 грн., інфляційні втрати в розмірі 4884, 60 грн., три відсотки річних в розмірі 1314,97 грн., відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» кошти, пов`язані з лікуванням, в розмірі 1298 грн., моральну шкоду в розміру 64, 90 грн., страхове відшкодування за час перебування його на лікуванні в розмірі 620, 50 грн., інфляційні витрати у розмірі 136,85 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 36, 84 грн., а також просить стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1552,02 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» на користь ОСОБА_1 68 891, 37 грн. матеріальної шкоди, 1900, 00 грн. відшкодування витрат на проведення досліджень, 3000, 00 грн. моральної шкоди та 2707, 15 грн. судових витрат, а у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 68 891, 37 грн. матеріальної шкоди, 1900, 00 грн. на відшкодування витрат на проведення досліджень, 15 000, 00 грн. моральної шкоди та 5000, 00 грн. витрат на правову допомогу, а також стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь кошти, пов`язані з лікуванням, в розмірі 1298 грн., моральну шкоду в розміру 64, 90 грн., страхове відшкодування за час перебування його на лікуванні в розмірі 620, 50 грн., інфляційні витрати у розмірі 136,85 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 36, 84 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув розмір матеріальної шкоди лише з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків», оскільки винною особою у ДТП є саме відповідачка ОСОБА_2 , через що відповідно до п. 2.2. ПДР України саме вона має нести відповідальність за завдання шкоди його автомобілю, крім того власником автомобіля є ТОВ «Озерна-Агро», при цьому договір оренди вказаного автомобіля, який укладений між ТОВ «Озерна-Агро» та ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків», на думку позивача, є фіктивним, тому вважає, що покладення відповідальності за відшкодування шкоди лише на ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» як орендаря цього автомобіля є необґрунтованим. Крім того вказує, що ДТП сталося не в робочий час, тому висновок суду про перебування ОСОБА_2 при виконання трудових обов`язків як працівника ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» під час скоєння ДТП як на підставу для відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідачки матеріальної шкоди не відповідає обставинам справи, через що вважає висновок суду про відмову у задоволенні інших позовних вимог необґрунтованим. У свою чергу, представник ПрАТ «Княжа Вієна Іншуранс Груп» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, та посилається зокрема на те, що страховик виплатив позивачу страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, у розмірі 6711, 18 грн., відповідно до підтверджених витрат на лікування, тому належним чином виконав майнові зобов`язання відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, через що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, який завданий позивачу внаслідок ДТП, становить 167 891, 37 грн., також ОСОБА_1 поніс витрати на проведення звітів в розмірі 1600 грн. та 300 грн., що підтверджено належними доказами, і на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», і позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 99 000 грн., а також компанія виплатила страхове відшкодування на лікування та моральну шкоду на загальну суму 6391,60 грн., поряд з цим, оскільки власником автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «Озерна-Агро», а 30 березня 2018 року між ТОВ «Озерна-Агро» та ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» укладено договір оренди цього автомобіля, і він був переданий у користування ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» на підставі акту прийому-передачі, при цьому на час скоєння ДТП відповідачка ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків», тому суд дійшов висновку, що ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» зобов`язане у повному обсязі відшкодувати завдані його працівником неправомірними діями збитки, з відповідача ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» слід стягнути завдану матеріальну шкоду, не покриту страховим відшкодуванням, в розмірі 68 891,37 грн., витрати на проведення звітів в розмірі 1900 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Однак, позовні вимоги про стягнення матеріальних витрат по ремонту ноутбуку в розмірі 1300 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що в даному ДТП було пошкоджено інше майно, крім автомобілів, хто є власником даного ноутбуку та хто сплачував за ремонт, а також відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» коштів, пов`язані з лікуванням в розмірі 1298 грн., моральної шкоди в розміру 64,90 грн., страхового відшкодування за час перебування його на лікуванні в розмірі 620,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 136,85 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 36,84 грн., оскільки це не підтверджено належними доказами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2018 року о 7 год. 40 хв. на а/д Київ-Одеса в межах Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 , скоїла ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача ОСОБА_1 «Nissan Tiida», д/н НОМЕР_1 , було завдано шкоди, та постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року відповідачку ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». За умовами договору страхування ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування в розмірі 99 000 грн. (за вирахуванням франшизи). Також страхова компанія виплатила страхове відшкодування на лікування та моральної шкоди на загальну суму 6391,60 грн. Відповідно до звіту № 6827 про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , проведеного СПД ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з врахуванням втрати товарної вартості становить 224 718,17 грн., вартість відновлювального ремонту становить 443 257,16 грн., ринкова вартість транспортного засобу становить 221 815, 57 грн. Відповідно до звіту № 6871 про визначення ринкової вартості пошкодженого в ДТП автомобіля, проведеного СПД ОСОБА_4 , ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 53 924, 20 грн. 30 березня 2018 року між ТОВ «Озерна-Агро» та ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» укладено договір оренди автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до акту прийому-передачі даний автомобіль був переданий в користування ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» 30 березня 2018 року. З матеріалів справи також вбачається, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків», що також підтвердили відповідачі. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. За правилами ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку відповідно до статей 76-80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку, що винна в ДТП особа відшкодовує шкоду за правилами відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, проте зазначене не виключає відповідальності власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, який повинен відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду у відповідності до ч. 4 статті 1187 ЦК України у визначеному судом розмірі, та із врахуванням того, що позивач звернувся одразу до декількох відповідачів із цим позовом, то розмір матеріального збитку, не покритого страховим відшкодуванням, завданого ОСОБА_1 як власнику автомобіля Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 , підлягає стягненню саме з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» як особи, яка володіла цим автомобілем на підставі договору оренди, а також дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 3000, 00 грн. у порядку відшкодування моральної шкоди. Крім того колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» коштів, пов`язаних з його лікуванням в розмірі 1298 грн., моральної шкоди в розміру 64,90 грн., страхового відшкодування за час перебування його на лікуванні в розмірі 620,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 136,85 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 36,84 грн., оскільки вони не підтвердженні належними, достатніми і допустимими доказами, а з матеріалів справи неможливо встановити, які саме докази витрат на лікування були надані позивачем страховій компанії, що відповідно не було враховано при визначенні страхового відшкодування, оскільки позивачем відповідних доказів суду не надано та не заявлено клопотань про їх витребування. Посилання апелянта на те, що договір оренди між ТОВ «Озерна-Агро» і ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» є фіктивним, колегія суддів відхиляє, оскільки його фіктивність не підтверджена жодними належними, достатніми і допустимими доказами та ці доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 на час скоєння ДТП не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» та не виконувала на той час трудові обов`язки, через що саме вона має нести відповідальність за завдану майнову шкоду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до декількох відповідачів із цим позовом, зокрема до особи, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем, яким керувала ОСОБА_2 , і солідарне стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, як з особи, яка винна у спричиненні ДТП, так і з володільця цього автомобіля не передбачене Законом. Крім того, посилання апелянта на п. 2.2. Правил дорожнього руху України щодо визначення особи, яка має нести відповідальність за завдання шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме нормами ЦК України встановлено розмежування осіб, на яких має бути покладено відповідальність за завдану шкоду з урахуванням особи, яка на відповідній правовій підставі володіє автомобілем та наявності трудових відносин між водієм та володільцем цього транспорту, тому ці доводи не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду у цій частині. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, зводяться до незгоди із висновками суду та з їх оцінкою, а тому не можуть бути належною підставою для скасування чи зміни законного рішення суду першої інстанції. Недоліків, які призводили б до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справи і впливають на суть ухваленого рішення та підстав, передбачених ст. 376 ЦПК, для скасування цього рішення та ухвалення нового або його зміни під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: