Постанова 4824 № 759/516/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/516/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3344/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у складі судді Сенька М.Ф., у справі за позовом акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У січні 2018 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк»правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 030/716731-KR, на виконання якого банк надав кредит у сумі 16 020 дол. США, зі сплатою 7,90% річних та строком кредитування до 02 вересні 2015 року. Зазначено, що 03 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, та станом на 01 грудня 2017 року утворилась прострочена заборгованість у розмірі 19 860,80 дол. США, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 13 160,15 дол. США 15 та за процентами - 6 700,65 дол. США. В зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 860,80 дол. США та вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду першої інстанції та постановити нове рішення,про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що 20 травня 2010 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 про внесення змін до договору кредиту № 030/716731-KR 03 вересня 2008 року, відповідно до якого останній платіж відповідачем повинен буде сплачений 02 вересня 2015 року. Вказано, що відповідно до п. 1.1.1 Додаткової про №1 про внесення змін до договору кредиту № 030/716731-KR від 03 вересня 2008 року платежі починаючи з лютого 2015 року не входять до строку повної давності та повинні були стягнуті з відповідача на користь позивача. Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково й стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором, у сумі 19 860,80 дол. США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася про місце і час розгляду справи належним чином, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у її відсутність. З урахуванням ухвали Верховного Суду від 05грудня 2019року, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 Вислухавши пояснення ОСОБА_4 в інтересах АТ «Альфа-Банк», який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо ОСОБА_1 у повній мірі не відповідає. Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як убачається з матеріалів справи, 03 вересня 2008 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 030/716731-KR, на виконання умов якого, банк надав, а позичальник прийняв кредит в сумі 16 020 дол. США, під 7.90% річних, строком користування до 02 вересня 2015 року (а.с. 5-7). 03 вересня 2008 року, для належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 030/716738-РО (а.с. 10-11). Відповідно до справи, найменування акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» було змінено найменування на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» й надалі - на акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником останнього став АТ «Альфа-Банк». Вбачається, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала не належним чином, у зв`язку із чим виникла заборгованість за тілом кредиту та зі сплати процентів. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 01 грудня 2017 року становить 19 860,80 дол. США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 160,15 дол. США 15 та за процентами - 6 700,65 дол. США. Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду у частині задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_1 й повертаючи в цій частині справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд рекомендував апеляційному суду під час нового розгляду врахувати висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018року у справі № 200/11343/15ц та від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12. Відповідно до вимог ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Отже, колегія суддів приймаючи до уваги вказівки Верховного суду, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, приходить до наступного. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Оскільки умовами укладеного між сторонами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а, відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Так, умовами кредитного договору та додатковою угодою до нього передбачено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів частинами щомісяця до «20» числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1 п. 1.1. ст. 1 договору з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 02 вересня 2015 року. За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах №6-190цс14 від 21 січня 2015 року, №6-32цс14 від 10 вересня 2014 року, №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верхового Суду від 28 березня 2018року в справі № 444/9519/12. Встановлено, що сторонами визначено строк кредитування по 02 вересня 2015 року, а тому й боргові зобов`язання відповідача з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, підлягають до нарахування в строк до указаної дати. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до вимог ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення пені. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про день і час розгляду справи судом першої інстанції, що свідчить про порушення її прав та неможливості скористатися вимогами згаданого закону й подати відповідну заяву. Разом з тим, заяву про застосування позовної давності ОСОБА_1 було подано під час розгляду справи апеляційним судом (а.с.6,7 т.3). Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018року у справі № 200/11343/15ц, якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про врахування заяви відповідача про застосування позовної давності. Відповідно до справи, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 сплатила 26 квітня 2012 року, в той час як позов по справі до суду було подано 11 січня 2018 року. Згідно умов кредитного договору, строк кредитування сторонами визначено по 02 вересня 2012року (а.с. 5-8 т.1). За таких обставин, підлягає стягненню з ОСОБА_1 кредитна заборгованість в межах трирічного строку, що становить період з 12 січня 2015 року по 02 вересня 2015року та з урахуванням матеріалів справи становить загальну суму 2715,47 дол.США й складається з заборгованості за договором (тілом кредиту), в сумі 2123,76 дол.США. та заборгованості за процентами, в сумі 591,71 дол. США. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення районного суду у частині задоволення позовних вимог акціонерного товариства до ОСОБА_1 , як постановленого з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням по справі в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову. З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь банку необхідно стягнути заборгованість за кредитом, у сумі 2123,76 дол. США та заборгованість за процентами, в сумі 591,71 дол. США., відмовивши у задоволенні позову у іншій частині. На підставі положень ст. 141 ч.1 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ«Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 2 831 грн. 51 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року в частині вимог щодо ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіскасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2 123,76 дол. США та заборгованість за відсотками у сумі 591,71 дол. США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк»правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 2 831 грн. 51 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України. Повне судове рішення складено 16 червня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: