Постанова 4824 № 756/13679/16-ц

Справа № 756/13679/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/7325/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А., при секретарі Кибукевич О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Ковалевського Євгена Володимировича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Яценко Н.О., у цивільній справі № 756/13679/16-ц за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення державного реєстратора,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ПАТ «Омега Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення державного реєстратора. Зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2001 року Київською державною нотаріальною Конторою № 11 за реєстровим № 5-Н-28, який зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 24 квітня 2001 року в реєстровій книзі № 92-184 з реєстровим номером № 912/30389, їй належить квартира АДРЕСА_1 . 10 листопада 2015 року невідомі особи проникли у вказану квартиру і змінили замки на вхідних дверях. Того ж дня, вона дізналася, що згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30 вересня 2015 року Державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. на підставі дубліката іпотечного договору від 08 лютого 2008 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Вказувала, що дії нотаріуса Кобелєвої А.М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки були протиправними у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Крім того, державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було проведено за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна (арешт нерухомого майна на підставі постанови ВП 20154519 від 12 липня 2010 року, винесеної ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві), що, в свою чергу, є перешкодою для проведення реєстрації права власності. З урахуванням викладеного, просила скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 24893727 від 30 вересня 2015 року (номер запису про право власності № 11397817) відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 24893727 від 30 вересня 2015 року (номер запису про право власності № 11397817) відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,13 березня 2020 року адвокат Ковалевський Є.В., який діє в інтересах ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення,яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилався на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було дотримано вимоги законодавства щодо надання вичерпного переліку документів, необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі. Також зазначає, що наявність арешту, накладеного у виконавчому провадженні, не є перешкодою для проведення державної реєстрації права власності на підставі іпотечного договору. Звертає увагу на те, що реєстрація права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі не може вважатися примусовим стягненням, а тому до спірних правовідносин, які виникають в порядку реалізації ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не може застосовуватися Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також зазначає, що Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено подання доказу наявності боргу та висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності при реєстрації права власності. 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що наявність в реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Звертає увагу на те, що матеріали реєстраційної справи не містять доказів того, що вимога іпотекодержателя про усунення порушень зобов`язання, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотеку», була направлена іпотекодавцю. Також матеріали реєстраційної справи не містять доказів, які б свідчили про наявність боргу у позичальника перед кредитором, як і не містять доказів відповідно до умов договору іпотеки, висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності стосовно вартості предмета іпотеки. Крім того, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав згідно із законодавством, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, пов`язувалися законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Однак приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. нотаріальна дія із квартирою за адресою: АДРЕСА_2 не вчинялася. В судовому засіданні адвокат Ковалевський Є.В., який діє в інтересах ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., в судове засідання не з`явилася. Судові повістки про призначення справи в приміщенні Київського апеляційного суду направлялися за відомою суду адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 33-35, літ. Д. Проте, поштові конверти, направлені відповідачу, було повернуто до суду в зв`язку з вибуттям адресата за вказаною адресою. Остання не повідомила суд апеляційної інстанції про зміну свого місцезнаходження. Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2621/0208/88-018 відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 105 000,00 доларів США на строк з 08 лютого 2008 року по 06 лютого 2014 року (том 1, а. с. 97-100). Того ж дня, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між ВАТ «СведБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 2621/0208/88-018-Z-1 (том 1, а. с. 101-102). Відповідно до п.п. 12.1-12.3 вказаного іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості позичальника за основним зобов`язанням, а саме: заяву про невиконання позичальником умов основного зобов`язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного договору, який після нотаріального посвідчення буде видано іпотекодержателеві. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено виключно в судовому порядку. - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Як вбачається зі змісту п. 12.3.1 договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням, менший за вартість, вказану у висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки. Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку. 23 червня 2010 року за зверненням ПАТ «Омега Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. вчинено виконавчий напис № 4133 на іпотечному договорі № 2621/0208/88-018-Z-1 від 08 лютого 2008 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Запропоновано за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаної квартири задовольнити вимоги банку в розмірі 94 735,05 доларів США та 87 364,37 грн. пені, а також, 6 700,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Осипенка Д.О., вчинений 23 червня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 4133 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню. У березні 2012 ПАТ «Омега Банк» звертався до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який ухвалою суду від 05 грудня 2012 року залишений без розгляду. В березні 2012 ПАТ «Омега Банк» звертався до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року позов залишено без розгляду. Також ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року було залишено без розгляду позов ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» (том 2, а. с. 101-116). Також 28 листопада 2012 року між вищевказаними сторонами укладено і договір про відступлення прав за іпотечними договорами, в тому числі за договором іпотеки, де іпотекодавцем є ОСОБА_1 (том 2, а. с. 98-99). З інформаційної довідки № 47292798 від 10 листопада 2015 року (Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) вбачається, що на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу, на підставі постанови ВП 20154519 від 12 липня 2010 року, винесеної ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, накладено арешт. Реєстраційний номер обтяження 10025886 (том 1, а. с. 62-63). Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовлено. У даній справі оскаржувалася правомірність арешту на спірну квартиру. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про відмову від апеляційної скарги задоволено та прийнято відмову від апеляційної скарги, провадження за апеляційною скаргою закрито. 30 вересня 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав приватної власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1 . До заяви для проведення реєстраційних дій додано дублікат іпотечного договору р.н. 4547 від 08 лютого 2008 року серія та номер: 2564, виданий 26 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. Того ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. вчинила запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 24893727 від 30 вересня 2015 року (номер запису про право власності № 11397817) відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі ст. 3 вказаного закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі законуабо рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки. Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного ст. 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається. Як було встановлено, іпотекодержателем ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не виконано вимоги передбачені ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та не направляло ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень кредитного договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений спосіб, що є самостійною підставою для скасування реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, вказані обставини щодо не направлення позивачці вимоги про усунення порушення кредитного договору не спростовувалися ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Заперечуючи проти вимог Сисуєвої Л.В., представник ТОВ «Факторингова компанія«Вектор Плюс» посилався лише на те, що направлення такої вимоги не є необхідним для перереєстрації предмета іпотеки, що не відповідає положенням Закону України «Про іпотеку». Крім того, з аналізу положень п. п. 12.3, 12.3.1 іпотечного договору № 2621/0208/88-018-Z-1 від 08 лютого 2008 року вбачається, що сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та за умови проведення попередньої оцінки предмета іпотеки незалежним експертом-суб`єктом оціночної діяльності, що не було виконано сторонами. Відтак, прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним. Також, заявляючи вимоги ОСОБА_1 , посилалася на порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно підпункту 1 пункту 1 вказаного Закону передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, обмеження встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. При звернені стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не було перевірено чи підпадає під вказаний закон іпотечне майно та не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що на предмет іпотеки цей закон не поширюється. Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 була передана в забезпечення за валютним кредитом. ОСОБА_1 зазначала, що квартира є її єдиним житлом. Крім того, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було накладено арешт на квартиру, яка є предметом іпотеки. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на спірні відносини не поширюється Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки реєстрація права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі не може вважатися примусовим стягненням. Такі посилання не ґрунтуються на Законі. Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин сторін. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При цьому, статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного процесу. Згідно вказаної норми суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Законом України «Про іпотеку» прямо не визначено який має бути обрано спосіб захисту у разі оспорення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього. Обраний позивачкою спосіб захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права не суперечить закону. Оскільки внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності на майно здійснюється на підставі відповідного рішення реєстратора, прийняття рішення та внесення до Реєстру запису є невід`ємним, обраний спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та направлений на його відновлення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Ковалевського Євгена Володимировича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року Суддя-доповідач Судді