Постанова 4804 № 227/5490/19

Єдиний унікальний номер 227/5490/19 Номер провадження 22-ц/804/1959/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Бахмут справа № 227/5490/19 провадження № 22-ц/804/1959/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Корчистої О.І., Никифоряка Л.П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 227/5490/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року (суддя Любчик В.М.), ухваленого в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 07 квітня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В грудні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що 14 липня 2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 15 березня 2017 в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 384-11 від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою». 28 квітня 2017 першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645-113-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 10 травня 2017 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 63-ОС про її звільнення з 15 травня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, з яким її ознайомлено особисто, у якому зазначено про виплату компенсації за 9 днів відпустки. У день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, як наслідок має перед нею не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 612,86 грн. з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 1 312,97 грн., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 4082,89 грн. та суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 706,88 грн. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 531,41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 15 травня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Відповідач надав докази, щодо виплати позивачу заробітної плати лише за першу половину березня 2017 року, а інших належних та допустимих доказів на спростування заборгованості по заробітній платі відповідач не надав. Оскільки на час ухвалення рішення вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, а тому її вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач - АТ «Українська залізниця», посилається на не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих на непідконтрольній території, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні АТ «Укрзалізниця» господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться на непідконтрольній території, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання згідно ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Оскільки достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль на виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією . УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 09 червня 2020 року від представника позивача - Лаврищева В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є сертифікат Торгово-промислової палати України. На час розгляду справи в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Згідно наказу про припинення трудового договору №63-ОС від 10 травня 2017 року, який не оскаржувався відповідачем та на якому мається підпис позивача і відповідача, відповідачем одноособово прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку - 9 днів. Зазначає, що чинним трудовим законодавством на позивача, як на робітника, не покладено обов`язку здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач, як роботодавець позивача, повинен був вжити заходів до збереження вказаної документації та/або її перенесення на електроні носії. AT «Укрзалізниця» та регіональна філія «Донецька залізниця» AT «Укрзалізниця» жодного дня не мали юридичної адресу у зоні проведення АТО. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт знаходження паперової документації з питань трудових відносин із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень ( м . Донецьк, вул. Артема , 68) або інших містах на території зони проведення АТО, та відсутності у відповідача відповідної документації у електронному вигляді. Зазначає, що згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Тобто, втрата відповідачем первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, відповідачем не надано жодного доказу того, що він у будь-який спосіб намагався відновити документи у паперовому або електронному вигляді. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01 вересня 1992 року по 15 травня 2017 року позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем (а.с.5-7). Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року Станція Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 (а.с.6). Згідно наказу № 63-ОС від 10 травня 2017 року, ОСОБА_1 звільненна з роботи 15 травня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (а.с.7). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 63-ОС від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 з 15 травня 2017 року звільнена з посади оператор поста централізації 3 розряду ВП «Станція Іловайськ» за п.1. ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано ВП «Станція Іловайськ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 9 днів відпустки. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано (а.с.10). З розрахунків заробітної плати ВП ДС Іловайськ ДН Донецька РФ «Дон.зал.» вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року всього нараховано - 3755,11 грн., з яких оплата простоїв становить - 641,94 грн. (12 днів/50 годин), сума до виплати - 2986,00 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано - 300,79 грн., з яких оплата простоїв становить - 295,29 грн. (5днів/23 годин), сума до виплати - 239,19 грн.; за травень 2017 року всього нараховано - 1556,96 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата компенсації за 9 днів відпустки), оплата простоїв становить - 218,26 грн. (2 дні/17 годин), сума до виплати - 1238,06 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - травень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми), входить оплата простоїв (код 340) (а.с.17,18,19). Наказом В.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - Носулько О.О. № 384-Н від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою» підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Начальнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Косому Ю.П. та начальнику структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Свіріну О.В.: встановити відповідними наказами початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурним (виробничих) підрозділів. Провести в трудових колективах роз`яснювальну роботу, ознайомити з наказом працівників під підпис. Забезпечити облік використання часу знаходження працівників у простої. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи. (а.с.94). Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.8,95). Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» про доходи №517/2 від 03 березня 2020 року, ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2619,99 грн., сума до виплати - 2083,37 грн.; за лютий 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2816,57 грн., сума до виплати - 2239,68 грн.; за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 1529,97 грн., сума до виплати -1216,60 грн. в період часу з квітня по травень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.92). З видаткового ордеру від 25 вересня 2017 року вбачаться, що ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі - 1 216,60 грн. (а.с.93). Згідно відомостей (дата формування виписки 06 квітня 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК -5 ), наданих на виконання ухвали суду від 17 березня 2020 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року становить 9191,67 грн, з яких за січень 2017 року - 2619,99 грн, за лютий 2017 року - 2816,57 грн, за березень 2017 року- 3755,11 грн, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року наданих позивачкою (а.с.97-99). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 6 925,83 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 15 травня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Відповідач надав докази, щодо виплати позивачу заробітної плати лише за першу половину березня 2017 року, а інших належних та допустимих доказів на спростування заборгованості по заробітній платі відповідач не надав. Оскільки на час ухвалення рішення вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, а тому її вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01 вересня 1992 року по 15 травня 2017 року позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем (а.с.5-7). Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року Станція Іловайськ державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 (а.с.6). Згідно наказу № 63-ОС від 10 травня 2017 року, ОСОБА_1 звільненна з роботи 15 травня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (а.с.7). Наказом В.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - Носулько О.О. № 384-Н від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою» підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Начальнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Косому Ю.П. та начальнику структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Свіріну О.В.: встановити відповідними наказами початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурним (виробничих) підрозділів. Провести в трудових колективах роз`яснювальну роботу, ознайомити з наказом працівників під підпис. Забезпечити облік використання часу знаходження працівників у простої. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи. (а.с.94). Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.8,95). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 63-ОС від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 з 15 травня 2017 року звільнена з посади оператор поста централізації 3 розряду ВП «Станція Іловайськ» за п.1. ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано ВП «Станція Іловайськ» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 9 днів відпустки. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано (а.с.10). З розрахунків заробітної плати ВП ДС Іловайськ ДН Донецька РФ «Дон.зал.» вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року всього нараховано - 3755,11 грн., з яких оплата простоїв становить - 641,94 грн. (12 днів/50 годин), сума до виплати - 2986,00 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано - 300,79 грн., з яких оплата простоїв становить - 295,29 грн. (5днів/23 годин), сума до виплати - 239,19 грн.; за травень 2017 року всього нараховано - 1556,96 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата компенсації за 9 днів відпустки), оплата простоїв становить - 218,26 грн. (2 дні/17 годин), сума до виплати - 1238,06 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - травень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми), входить оплата простоїв (код 340) (а.с.17,18,19). Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом В.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - Носулько О.О. № 384-Н від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою» та наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД про встановлення початку простою з 20 березня 2017 року. Розрахунок заробітної плати за травень 2017 року узгоджуються з Наказом (розпорядження) № 63-ОС від 10 травня 2017 року про припинення трудового договору, який був виданий начальником виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» - І.В. Лебезнєв, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий виробничим підрозділом «Станція Іловайськ» структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 9 днів, на компенсацію яких має право позивач (а.с.10). Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» про доходи №517/2 від 03 березня 2020 року, ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2619,99 грн., сума до виплати - 2083,37 грн.; за лютий 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2816,57 грн., сума до виплати - 2239,68 грн.; за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 1529,97 грн., сума до виплати -1216,60 грн. в період часу з квітня по травень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.92). З видаткового ордеру від 25 вересня 2017 року вбачаться, що ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі - 1 216,60 грн. (а.с.93). Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - травень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню. Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат є обґрунтованими. Розрахунки наведені судом першої інстанції в рішенні узгоджуються з нормами Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, частина 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Позивачем надано до суду копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи позивача, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, розрахунки заробітної плати, наказ про встановлення простою. На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідач в свою чергу надав докази на підтвердження виплати заробітної плати за першу половину березня 2017 року, а саме: довідку АТ «Українська залізниця» про доходи № 517/2 від 03 березня 2020 року та копію видаткового ордеру від 25 вересня 2017 року, інших належних та допустимих доказів на спростування заборгованості відповідачем не надано. Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами, є необґрунтованими. Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за період березень - липень 2017 року надано щомісячні розрахунки заробітної плати, видача яких працівнику передбачена статтею 110 КЗпП України, частиною 1 статті 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці». Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Отже, надані позивачем розрахунки заробітної плати (розрахункові листи) є належним доказом, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, яким підтверджується настання для відповідача з 20 березня 2017 року обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, є необґрунтованими. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема, 68 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Доводи апеляційної скарги відповідача про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справ, про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, є необґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.І. Корчиста Л.П. Никифоряк