Постанова Донецький апеляційний суд № 236/2641/20

Єдиний унікальний номер 236/2641/20 Номер провадження 22-ц/804/3478/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Новікової Г.В., Тимченко О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 236/2641/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені, якої діє ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2020 року (суддя Бєлоусов А.Є.), ухваленого в приміщенні Краснолиманського міського суду Донецької області,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 10 серпня 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лаврищева Віктора В`ячеславовича, в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 15763,95 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 3882,73 гривень. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати (а.с.1-3). КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 вересня 2020 року позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лаврищева В.В. до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за квітень 2017 року в сумі 2702,51 грн., за травень 2017 року в сумі 1478,74 грн., за червень 2017 року в сумі 543,90 грн., за липень 2017 року в сумі 6966,83 грн., а всього 11691 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 98 коп., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 2649 (дві тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 01 коп. Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 70 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі з квітня 2017 року по липень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за квітень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4071,97 грн. та в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, та спростовано індивідуальними відомостями про застраховану особу (формаОК-5). КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить змінити рішення у частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року та ухвалити нове рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року, яким задовольнити їх у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду суперечить положенням Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений Наказом міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року. Відповідно до пункту1-2 Розділу IV «Формування звіту» цього вказаного Порядку звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 цього Порядку. Тобто сам по собі вказаний звіт Додаток 4, на підставі якого формуються індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), не містить даних про виплату заробітної плати позивачу. Зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є сертифікат Торгово-промислової палати України. На час розгляду справи в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Крім того, зазначає, що відповідач мав доступ до документації стосовно позивача на протязі липня 2016 року липня 2017 року, про що ним напевно не було повідомлено Торгово-промислову палату України при поданні приватного замовлення, як наслідок вказані обставини не були враховані фахівцями Торгово-промислової палати України, а тому складений ними Науково-правовий висновок не є коректним щодо трудових правовідносин між позивачем та АТ «Українська залізниця». Підтвердженням цього є матеріали цивільної справи, а саме повідомлення про припинення трудових відносин, записи у трудовій книжці та її видача позивачу, розрахункові листи (табуляграми), тобто все то, що нібито відповідач не міг зробити та про що він повідомив (надавши недостовірну інформацію у замовленні до Торгово-промислова палати України. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 15.07.2016 року по 17.07.2017 року працювала на посаді агента з розшуку вантажів та багажу ВП "Станція Іловайськ" станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 09-12). Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД (а.с. 13-14) та наказом начальника ВП "Станція Іловайськ" від 20 березня 2017 року № 108 було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 15-17). Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 3727ДН/ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнена з посади агента з розшуку вантажів та багажу ВП "Станція Іловайськ" станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 19). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 16 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 4071,97/3237,96 грн., квітень 2702,51/2148,99 грн., травень 1478,74/1175,86 грн., червень 543,90/432,50 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 6966,83/5646,03 грн. (а.с. 28-32). До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340). Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, наданих відповідачем, ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 12 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень 2017 року "0" (а.с. 79-81). Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період березень-липень 2017 року відсутня (а.с.49). Згідно до видаткового касового ордеру № 3878 від 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 виплачено 1581, 89 грн.(а.с.52). Відповідно до відомостей ОК-5, наданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області міститься інформація про суму заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії (код 40150216) за січень-березень 2017 року в сумі 11 814, 35 грн., в тому числі, за березень 2017 року 4071,97 грн. (а.с. 43). Отже, відсутні підстави вважати, що нараховані працівнику грошові кошти за оплату праці у березні 2017 року не виплачені. Сама по собі інформація про розмір нарахованої заробітної плати не є належним підтвердженням того, що заробітна плата за березень 2017 року не виплачена та має місце заборгованість за березень 2017 року. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені, якої діє ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень 2017 року липень 2017 року в розмірі 11691, 98 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 2649,01 грн. не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 19 646, 68 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4071,97 грн. та в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, та спростовано індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 працювала на посаді агента з розшуку вантажів та багажу виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» станція Каракуба структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.19). Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 15-17). Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 3727ДН/ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнена з посади агента з розшуку вантажів та багажу ВП "Станція Іловайськ" станція Каракуба СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 19). Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.63). Наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; Наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с.55-63). Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з квітня 2017 року по 17.07.2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за квітень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 4071,97/3237,96 грн., квітень 2702,51/2148,99 грн., травень 1478,74/1175,86 грн., червень 543,90/432,50 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 6966,83/5646,03 грн. (а.с. 28-32). До розрахунку заробітної плати за березень - квітень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340). Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, яким було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України. Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. В листі Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1208 від 01.09.2020 року зазначено наступну інформацію стосовно виплати ОСОБА_1 належних сум при звільненні за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1581, 89 грн., та отримана у касі м. Лиман 23.11. 2017 року. Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України» припинено переміщення вантажів згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення. З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому не має можливості надати табель обліку робочого часу, довідку про суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні за кожен місяць окремо, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні, довіку про будь-які інші належні при звільненні виплати. Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період березень-липень 2017 року відсутня (а.с.49). З видаткового касового ордеру № 3878 за березень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 23 листопада 2017 року виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1581, 89 грн. (а.с.52). Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4071,97 грн. та в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, та спростовано індивідуальними відомостями про застраховану особу (формаОК-5). Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4071, 97 грн. виходячи з наступного. З розрахунку (табуляграми) заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 4071,97/3237,96 грн., квітень 2702,51/2148,99 грн., травень 1478,74/1175,86 грн., червень 543,90/432,50 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 6966,83/5646,03 грн. (а.с. 28-32). Відповідно до відомостей ОК-5, наданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області міститься інформація про суму заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії (код 40150216) за січень-березень 2017 року в сумі 11 814, 35 грн., в тому числі, за березень 2017 року 4071,97 грн. (а.с. 43). Отже, відсутні підстави вважати, що нараховані працівнику грошові кошти за оплату праці у березні 2017 року не виплачені. Сама по собі інформація про розмір нарахованої заробітної плати не є належним підтвердженням того, що заробітна плата за березень 2017 року не виплачена та має місце заборгованість за березень 2017 року. Розрахунки заробітної плати за березень 2017 року узгоджуються з відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5). Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за березень 2017 року, які надані відповідачем до Пенсійного фонду України та які містяться в довідці по формі ОК-5 по своїй суті не замінюють відомість на виплату грошей про отримання працівником спірних сум чи іншого документу за змістом якого можна дійти висновку про фактичну виплату працівнику заробітної плати. За змістом частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях частина шоста статті 81 ЦПК України. Отже, висновки суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року ґрунтуються на припущеннях з приводу того, що відповідач дотримався чинного законодавства з приводу внесення відомостей до ПФУ і добросовісного виконання вимог законодавства з приводу черговості дій з безпосередньої виплати заробітної плати працівникам та внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017. Визначальним у даній справі є не безпосередньо факт внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017 року які містяться в довідці по формі ОК-5, а встановлення обставин про виплату саме працівнику коштів в розмірі що визначений в розрахунку за березень 2017 року. Докази наявні у справі навпаки спростовують зміст довідки по формі ОК-5 покладеної судом в основу свого рішення в частині висновків, які стали предметом апеляційного оскарження. В підтвердження таких висновків апеляційного суду свідчить також та обставина, що за змістом довідки по формі ОК-5 до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017 року вже були внесенні відповідачем відомості про розмір заробітної плати в сумі 4071, 97 грн., які узгоджуються з розрахунками (табуляграмою) заробітної плати за березень 2017 року. Однак з видаткового касового ордеру № 3878 від 23.11.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 23 листопада 2017 року виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1581, 89 грн. (а.с.52). Докази на підтвердження того, що відповідач виплатив заробітну плату за другу половину березня 2017 року в матеріал справи відсутні. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи яким, згідно положень статті 174 ЦПК України є також відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично не заперечує, що позивачу було виплачено заробітну плату тільки за першу половину березня 2017 року, як аванс в розмірі 1581, 89 грн. Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем за березень 2017 року в сумі 4071, 97 грн., відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року слід скасувати. Визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, апеляційний суд враховує виплачену відповідачем заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 1581, 89 грн. Отже, розмір заборгованості заробітної плати за березень 2017 року складає 1 656,07 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) (3237, 96 грн. - сума до виплати 1581, 89 грн. виплачена заробітна плата за першу половину березня 2017 року.). Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та той факт, що на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, є частково обґрунтованими. Однак, розраховуючи компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року представник позивача не врахував, що відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів (ПДФО 18%, військового збору 1,5%), що призвело до невірного розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів. Оскільки представником позивача не вірно розраховано розмір втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, апеляційний суд вважає за необхідне перерахувати розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року. На підтвердження заборгованості з виплати заробітної плати позивачем були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів. Компенсація розрахована станом на червень 2020 року, як зазначено в позовній заяві. Заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складала 3237, 96 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані), з яких 23.11.2017 року позивачу виплачено 1581, 89 грн., на теперішній час заборгованість складає 1 656,07 грн. Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1581,89 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року, складає 64, 85 грн. (1581,89 грн. х 0,041 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року). Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1 656, 07 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по травень 2020 року, складає 450, 45 грн. (1656, 07 грн. х 0, 272 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по травень 2020 року). Отже, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року, складає 515, 30 грн. (64, 85 грн. + 450, 45 грн.) Зазначена сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені, якої діє ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача у дохід держави необхідно достягнути 463, 82 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог) судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 185, 85 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог) судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а всього 278, 77 грн. Керуючись ст. ст. 7, 19, 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені, якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за березень 2017 року та в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати за березень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за березень 2017 року задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 1656, 07 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані). Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за березень 2017 року у розмірі 515, 30 грн. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за березень 2017 року утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 463, 82 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: О.О. Тимченко Г.В. Новікова