Ухвала КГС ВС № 922/3994/13

УХВАЛА 17 червня 2020 року м. Київ Справа № 922/3994/13 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014. за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області ухвалене 03.12.2013 у справі за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця Гурованової Елеонори Луківни, за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту земельних відносин Харківської міської ради про стягнення 2 917 651,19грн, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 25.05.2020 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 (колегія суддів: Попков Д. О., Пушай В. І., Стойка О. В.) в якій просила скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Кушнір І.В. Згідно з частиною 3 статті 3 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020). Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали; 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 287 ГПК України). З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено передбачених статтею 287 ГПК України підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржник має зазначити передбачене статтею 287 цього Кодексу обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У касаційній скарзі міститься посилання на те, що нею пропущено строк на подання заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 922/3994/13 за нововиявленими обставинами внаслідок тривалого розгляду національними судами позову ОСОБА_2 про визнання нечинними окремих положень "Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства". Скаржником не зазначено яке саме судове рішення він має на увазі та яким чином це рішення стосується справи № 922/3994/13, у якій підставою позову є використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 1,1841 га. У справі № 922/3994/13 судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення відповідачем вимог чинного земельного законодавства, що виявився у використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 без договору оренди земельної ділянки, що стало підставою для нарахування та стягнення збитків. При цьому, слід зазначити, що юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, що і встановлювалося судом під час вирішення справи. Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона також не відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, судова ставка встановлена - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн. Виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 2 102 грн. Платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях з 01.01.2020: Отримувач коштівУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38004897 Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувачаUA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055») Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, наведеного вище не врахував, не надав докази сплати судового збору. Водночас, до касаційної скарги додано клопотання, в якому заявник просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки ставка судового збору, що підлягала оплаті при поданні позовної заяви прокурором, дорівнювала нулю. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання заявника касаційної скарги про звільнення сплати судового збору з огляду на наступне. Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в статті 8 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд звертає увагу на те що, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати лише за наявності викладених вище умов. Наявність передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити від сплати судового збору, заявником не наведено, а наведені в клопотанні обставини не узгоджуються з положенням цієї статті Закону. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine), № 24402/02, § 27, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), § 57, 28.05.1985). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір". З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази сплати судового збору у розмірі 2 102 грн, на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним судом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху до 16.07.2020.

3. Встановити ОСОБА_1 строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. ОСОБА_1 надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

5. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

6. Рекомендувати учасникам справи всі необхідні документи надавати суду в електронному виді на електронну адресу kgs@supreme.court.gov.ua із застосуванням власного електронного підпису, з урахуванням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги". Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. Краснов Суддя Г. Мачульський Суддя І. Кушнір