Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18526/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18526/18 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року у справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити ді, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що виявилася у не формуванні та не направленні Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення АТ "Житомирський меблевий комбінат" коштів збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна у сумі 3 406 649,77 грн, протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення АТ "Житомирський меблевий комбінат" помилково сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна у сумі 3 406 649,77 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 24 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не формування та не направлення Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3 406 649,77грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" помилково сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна у сумі 3 406 649 (три мільйони чотириста шість тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 77 копійок. Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалите нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. 29 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" . Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Звертаючись із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" зазначило про те, що платіжне доручення від 10 вересня 2018 року №4608 про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 3 406 649,77 грн надано 24 квітня 2019 року при здійсненні операції купівлі-продажу нерухомого майна, а тому, обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо формування та направлення Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - відсутній. Суд першої інстанції зазначив, що, оскільки, виконавчий лист у справі №826/18526/18 станом на час розгляду заяви не видавався, а нормами КАС України не визначено можливості визнання судового рішення таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат". Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 статті 373 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Згідно частини 4 статі 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Положеннями частини 1 статті 374 КАС України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. У відповідності до частини 2 статті 374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом ч. 4 ст. 374 КАС України, про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" просило визнати таким що не підлягає виконанню фактично рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у справі № 640/18526/18. Доводи апелянта про те, що статтею 374 КАС України не конкретизовано, який саме виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно частини 4 статті 373 КАС України, виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Отже, виходячи із вищезазначених норм, виконання судового рішення повинно здійснюватися на підставі виконавчого листа, який є виконавчим документом. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, статтею 374 КАС України визначено можливість визнання таким, що не підлягає виконанню саме виконавчого листа, а не судового рішення. Посилання апелянта на п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Отже, нормами пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню у якості виконавчого документу підлягають саме постанови, а не рішення судів у адміністративних справах та лише у випадках, які прямо передбачені законом. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 16.06.2020 р.