Постанова 4855 № 640/7879/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7879/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Несін К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства охорони здоров`я України та особи, що не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року, у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство освіти і науки України про визнання нормативно-правового акту протиправним, бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство освіти і науки України, в якому, просила: - визнати протиправним Додаток №8 "Норми заміни продуктів за енергоцінністю" до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" від 22.11.2004 року №1591 в частині відсутності замінників молочних та глютеновмісних продуктів; - зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до Додатку №8 до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" в частині встановлення продуктів-замінників для молочних та глютеновмісних продуктів; - визнати бездіяльність Міністерство охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та не розроблення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, - протиправною; - зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену та відповідні зміни до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 17.04.2006 року №298/227, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.2006 року за №523/12397. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є мамою малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відвідує другу молодшу групу №09 "Метелик" дошкільного навчального закладу №642 Голосіївського району міста Києва з 16.10.2018 року та має діагноз генетична непереносимість лактози, внаслідок чого не отримує харчування в садочку, оскільки харчування продуктами, що не містять лактозу, а також глютен не передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо невжиття заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю протиправною. Зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України вжити заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , Міністерством охорони здоров`я України та особою, що не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 подано апеляційні скарги. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та особа, що не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, тоді як Міністерство охорони здоров`я України просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є мамою малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.09.2015 року. Згідно довідки від 28.02.2019 року №30 ОСОБА_3 відвідує другу молодшу групу №09 "Метелик" дошкільного навчального закладу №642 Голосіївського району міста Києва з 16.10.2018 року. Відповідно до Висновку лікарсько-консультативної комісії КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дарницького району міста Києва" ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку з листопада 2015 року з діагнозом - лактозна недостатність. Рекомендовано безлактозну дієту (виключити молочні страви). Довідка скріплена підписами завідувача амбулаторії та лікаря. До матеріалів справи також приєднано Результати досліджень лабораторії "Сінево" від 12.11.2015 року, яким підтверджено гомозиготне носійство - не здатність до засвоєння лактози. Наявність лактазної недостатності унеможливлює харчування дитини у дошкільному навчальному закладі, оскільки нормами харчування у дошкільних навчальних закладах як загального так і санаторного типу передбачено наявність молочних та кисломолочних продуктів, які містять лактозу, для харчування дітей, а також продуктів, які містять глютен (зокрема, макаронні вироби, крупи, хліб, кондитерські вироби). При цьому, не передбачено включення до раціону безлактозних молочних та кисломолочних продуктів та альтернативних продуктів, які не містять глютен. Для дітей, які мають непереносимість лактози або лактозну недостатність, непереносимість глютену, не передбачено спеціальної дієти або заміни звичайних молочних продуктів на безлактозні та заміну глютеновим продуктам. Позивач вважаючи, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" норми харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, та не розроблення дієти Міністерством охорони здоров`я України й відповідних змін до законодавчих актів є незаконними, а саме такими, що дискримінують дітей за станом здоров`я, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" затверджено: 1) норми харчування у: дошкільних навчальних закладах для дітей віком до одного року згідно з додатком 1; дошкільних навчальних закладах (крім санаторних) для дітей старше одного року згідно з додатком 2; санаторних дошкільних навчальних закладах (групах) згідно з додатком 3; дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах, інтернатах у складі загальноосвітніх навчальних закладів, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації, професійно-технічних навчальних закладах згідно з додатком 4; закладах спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання згідно з додатком 5; дитячих закладах оздоровлення та відпочинку згідно з додатком 6; загальноосвітніх навчальних закладах для одноразового харчування учнів згідно з додатком 7; 2) норми заміни продуктів за енергоцінністю згідно з додатком

8. Вказані норми харчування в навчальних закладах затверджено Кабінетом Міністрів України на основі визначеного Міністерством охорони здоров`я України спільно з Міністерством освіти і науки України набору продуктів для харчування. Крім того, набір продуктів для харчування визначено міністерствами, а відповідні норми затверджені Кабінетом Міністрів України в рамках Національної доктрини розвитку освіти, що затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 року №347/2002. На виконання даного Указу та з метою забезпечення системного підходу до вирішення питань поліпшення якості навчання і виховання, підвищення престижності освіти і педагогічної професії в суспільстві, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 року №1223 "Про затвердження заходів з реалізації Національної доктрини розвитку освіти на 2002 - 2004 роки", в силу якої Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України постановлено переглянути натуральні норми харчування дітей у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Частиною першою статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (частина друга статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"). Стаття 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінету Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України. Частиною першою та частиною третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України, що кореспондується з параграфом 29 глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950. Відповідно до частини 1-3 статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями. Частиною 5 вказаної статті Закону визначено, що до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою. Разом з тим, параграфом 32 глави 2 Регламенту Кабінету Міністрів України встановлено, що проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту. У відповідно до параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, головним розробником проекту акту Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акту до Кабінету Міністрів. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акту Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акту або його погодженні, є заінтересованими органами (частина четверта параграфу 33). Частиною першою статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" визначено, що натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №267 затверджено Положення про Міністерство охорони здоров`я України. Положенням визначено, що Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (пункт 1). Згідно з пунктом 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство охорони здоров`я України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого: - узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України (підпункт 1 пункту 4); - розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (підпункт 2 пункту 4). - у сфері охорони здоров`я, серед іншого, затверджує зокрема норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, фізіологічні норми харчування для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 4 абзацу 13 підпункту 8 пункту 4). Положення про Міністерство освіти і науки України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630. Відповідно до вказаного Положення, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пункт 1). Як вірно зазначено судом першої інстанції, до компетенції Міністерства освіти і науки України не належить затвердження норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, тоді як Міністерство охорони здоров`я України у відповідній сфері правового регулювання має виступати розробником проекту відповідного акту Кабінету Міністрів. Посилання Міністерства охорони здоров`я України на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 24.03.2016 року №234, яким затверджено Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, на який Міністерство охорони здоров`я України посилається як на нормативний акт, що врегульовує порядок організації харчування дітей є безпідставним та необґрунтованим, оскільки питання щодо розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю вказані норми санітарного законодавства не врегульовують. Так само не врегульовують зазначені питання Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах та наказ Міністерства охорони здоров`я України/Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 року №242/329 "Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах", які врегульовують питання безпосередньо організації харчування, а не норми і переліки продуктів харчування, що використовують навчальні та оздоровчі заклади для приготування страв для дітей. Відповідно до пункту 1.13 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, харчування дітей здійснюється відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Розподіл продуктового набору за основними групами та видами продуктів (у відсотках) наведено у Додатку

2. Таким чином, вказана Інструкція безпосередньо не визначає продуктового набору та видів продуктів і розроблена з урахуванням переліку таких продуктів, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Крім того, аналогічні посилання на норми харчування дітей, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" міститься у пункті 9 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України/Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 року №242/329. Також, пункт 3.5 Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, визначено, що дієтичне харчування передбачає зміну технології приготування страв (готуються тушковані, варені, протерті страви). Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що технологія приготування страви не впливає на вміст лактози у продукті. Крім того, на наявність чи відсутність лактози не впливає призначення дієтичного харчування на основі єдиної офіційної номерної системи дієт за М.І. Певзнером, розробленої у 20-30 р.р. ХХ століття, оскільки основу будь-якої дієти складають продукти, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Посилання Міністерства охорони здоров`я України на те, що харчування дітей з лактазною недостатністю та целіакією нормативно врегульовано, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки продукти визначені в Уніфікованих клінічних протоколах медичної допомоги дітям із лактазною недостатністю та целіакією, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України №59 від 29.01.2013 і їх використання у харчуванні дітей можна погодити із Міністерством охорони здоров`я України на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку" установлено, що використання у харчуванні дітей у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку спеціальних харчових продуктів без погодження з Міністерством охорони здоров`я України забороняється. Крім того, з наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення" вбачається, що прийнято його з метою удосконалення надання медичної допомоги дітям з захворюваннями органів травлення та відповідно до частини першої статті 8, абзацу третього частини третьої, частини четвертої статті 14-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, підпункту 4 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №467. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний наказ не врегульовує сферу правовідносин, навколо яких виник спір і не застосовується у своїй діяльності дитячими навчальними закладами. Разом з тим, відповідачем не вказано механізм такого погодження, суб`єктів, які його ініціюють, а також подальшого використання цих спеціальних продуктів у дошкільних навчальних закладах з урахуванням Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, та наказу Міністерства охорони здоров`я України / Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 року №242/329 "Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах", якими врегульовано організацію харчування дітей з неухильним дотриманням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Водночас, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я є одним з основних завдань Міністерства охорони здоров`я України (пункт 3 Положення про Міністерство охорони здоров`я України). Тут суд звертає увагу на слово "реалізація". Норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, Міністерство охорони здоров`я України затверджує відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров`я. Пунктом 6 Положення про Міністерство охорони здоров`я України передбачено, що для виконання покладених на нього завдань має право, серед іншого, 1) залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції (підпункт 1 пункту 7); скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції (підпункт 3 пункту 7); В силу пункту 7 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, міністерство у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями. Наведені приписи Положення про Міністерство охорони здоров`я України дозволяють зробити висновок, що Міністерство охорони здоров`я України має можливість забезпечити реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, зокрема не лише затвердивши норми харчування у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактазною недостатністю, а й забезпечити розробку відповідних норм не безпосередньо, а шляхом залучення відповідних спеціалістів, вчених, утворенням комісій, взаємодії з підприємствами, установами та організаціями тощо. Колегія суддів вважає, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо невжиття заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю протиправною та зобов`язав Міністерство охорони здоров`я України вжити заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю. Також, колегія суддів зазначає, що у такому випадку суд не втручається в діяльність Міністерства охорони здоров`я України при здійсненні ним функцій та повноважень, визначених законодавством і не переймає на себе його функції, а лише, враховуючи фактичну бездіяльність за існуючої проблеми та існуючих механізмів її вирішення, стимулює до виконання свого основного завдання, не вказуючи на будь-які конкретні дії чи застосування конкретних механізмів для врегулювання питання, навколо якого виник спір. Щодо доводів апеляційної скарги особи, що не приймала участь у розгляді справи, то колегія суддів виходить з того, що на момент звернення позивачки до суду та на час прийняття судом рішення, вирішувалося питання щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів саме позивачки, дитина якої страждає на лактозну недостатність. Тому виходячи з вищезазначених обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства охорони здоров`я України та особи, що не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 16 червня 2020 року.