Постанова 4852 № 160/7866/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7866/19 (суддя Озерянськая С.І., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 160/7866/19 та апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на додаткове рішення від 15.01.2020 року у справі № 160/7866/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 19 серпня 2019 року звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби згідно з яким просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000051/2 від 04.05.2019 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00318 від 04.05.2019 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач необґрунтовано прийняв рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом та видав картку відмови у митному оформленні товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не обґрунтовано свій сумнів у правильності визначення митної вартості товару декларантом у декларації від 02.05.2019 року № UA 500060/2019/012686. При цьому наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Додатковим рішенням від 15.01.2020 року судом стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4333, 33 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом обставин того, що програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товару, та відтворює зміст відзиву на позов. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду від 15.01.2020 року в частині відмови у стягненні 3666,67 грн. витрат на професійну правничу допомогу, позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного встановлення обставин, які мають значення для вирішення цього питання та просить його скасувати в цій частині і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом обставин того, що представник позивача документально підтвердив здійснені довірителем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. у зв`язку з її завищенням, просить апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення до нього в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 10.09.2018 року між позивачем та Zhejsang Hengyang Umbrella Co., LTD (Китай) був укладений контракт № 3239-ZHU/CN на постачання продукції, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний поставити (продати) товар, а покупець прийняти та оплати його вартість на умовах та за цінами вказаними у додатках та специфікаціях. 02.05.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю АТБ-Маркет на підставі контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN на постачання продукції та специфікації від 11.03.2019 року № 1 за митною декларацією № UA 500060/2019/012686 від 02.05.2019 року було заявлено до митного оформлення товар сонцезахисні парасолі: арт. 0487BAV, парасолька пляжна з ніжкою у чохлі 15000 шт., торгівельна марка: немає даних, виробник - Zhejsang Hengyang Umbrella Co., LTD, Китай. Разом із ВМД № UA 500060/2019/012686 від 02.05.2019 року позивачем надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN, специфікація від 11.03.2019 року № 1, декларацію про походження товару від 11.03.2019 року № ZHU20190311, сертифікат якості від 11.03.2019 року, рахунок-фактура від 11.03.2019 року № ZHU20190311, пакувальний лист від 11.03.2019 року б/н, коносамент від 22.03.2019 року № MRFB19031715, автотранспортна накладна від 26.04.2019 року № 549, договір транспортного експедирування від 02.07.2015 року № 02-2015-7, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця послуг договору про транспортно-експедиційні послуги від 02.05.2019 року № 577/1 та № 577/2, договір страхування від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, страховий сертифікат від 28.03.2019 року № 40-0197-19-00032/267. У митній декларації № UA 500060/2019/012686 від 02.05.2019 року зазначено митну вартість (за основним методом) за ціною контракту використовуючи відомості контракту 3,055 дол. США/кг нетто. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації відповідачем було встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, зокрема, у наданих документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової. У зв`язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця ДФС надала електронне повідомлення з вимогою про надання у 10 - денний термін додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем до Одеської митниці ДФС було надано лист від 03.05.2019 року із поясненнями до якого додано: прайс-лист виробника товару б/н від 25.02.2019 року, комерційна пропозиція б/н від 04.03.2019 року, SWIFT б/н від 15.03.2019 року, SWIFT б/н від 11.04.2019 року, заявка на перевезення товару морським транспортом від 22.03.2019 року № 33672/108260_6. За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000051/2 від 04.05.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500060/2019/00318 від 04.05.2019 року. У рішенні про коригування митної вартості від 04.05.2019 року № UA500060/2019/000051/2 митну вартість визначено за другорядним - резервним методом на рівні 3,76 дол. США/кг нетто, на підставі цінової інформації, що міститься в ціновій базі ЄАІС про митне оформлення ідентичних товарів - ВМД №UA 500090/2019/005814 від 26.04.2019 року, у зв`язку із наступним. Згідно з пунктом 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару, у разі, якщо інші умови не вказані у специфікаціях, проте у рахунку-фактурі (інвойсі) від 11.03.2019 року № ZHU 20190311 не зазначений перелік витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, не зазначено того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару. В пакувальному листі від 24.03.2019 року б/н не зазначено, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару. Таким чином, у зовнішньоекономічному договорі, рахунку-фактурі та пакувальному листі відсутні відомості про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, що виключає можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості. Оскільки розмір страхового платежу (плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування; витрати на страхування) залежить від розміру страхової суми, то невідповідність страхової суми, вказаної в пункті 1.4 Страхового сертифікату № 40-0197-19-00011/267 від 28.03.2019 розміру мінімального страхування, яке повинно покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters), a також невідповідність валюти страхової суми (гривна України) валюті зовнішньоекономічного договору (долар США), відсутня можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості. Товар був випущений у вільний обіг за МД від 04.05.2019 року № UA 500060/2019/012947. 05.07.2019 року у відповідності до положень частини 8 статті 55 Митного кодексу України, позивачем додатково було надано до Одеської митниці ДФС разом з листом від 05.07.2019 року № М-2019-3319: експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1435/4 від 21.06.2019 pоку, платіжні доручення №245275 від 21.05.2019 року та № 245284 від 21.05.2019 року, що підтверджують оплату за послуги перевезення, акти прийому-передачі виконаних робіт № 742 від 03.05.2019 року та № 743 від 03.05.2019 року від ТОВ Фосдайк Групи до договору транспортного експедирування № 02-2015-7 від 02.07.2015 року, виписку з бухгалтерської документації (картка рахунку: 63.2 на 20.06.2019 року). За результатами розгляду наданих документів, Одеська митниця ДФС листом від 18.07.2019 року №6531/10/15-70-61-06-10 повідомила позивача про відсутність підстав для визнання митної вартості заявленої позивачем та відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000051/2 від 04.05.2019 року. Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме: 1) згідно з п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN витрати на пакування та маркування включені у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні данні щодо цієї складової митної вартості товару; 2) згідно з Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору. Наданий страховий сертифікат 40-0197-19 -00032/267 від 28.03.2019 не відповідає зазначеним умовам; 3) у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 02.05.2019 №577/1 та 577/2 відсутня інформація щодо умов поставки товару. Отже, митний орган зазначає про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару та не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (т. 1 а.с. 11,12). Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до п. 2.2. вказаного контракту ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нингбо, Китай (у відповідності до Інкотермс - 2000), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей. Специфікацією № 1 від 11.03.2019 року до контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN також передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ- Нингбо. Відповідно до Інкотермс-2010 поставка товару на умовах FОВ Вільно на борту означає, що продавець вважається виконавшим свої зобов`язання стосовно поставки з моменту переходу товару крізь поручні судна в порту відвантаження. Тобто з цього моменту покупець повинен нести всі витрати й ризики загибелі чи ушкодження товару. За умовами FOB на покупця лягає обов`язок з очищення товару від стягнень для його експорту. Умови FОВ не передбачають обов`язку продавця (вантажовідправника) здійснювати страхування товару. Згідно з матеріалами справи, товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" надано сертифікат страхування окремого перевезення вантажу від 28.03.2019 року № 40-0197-19-00032/267, згідно з яким страхова сума складає 1056188,91 грн., страховий тариф % - 0,03, страховий платіж 316,86 грн. Специфікацією № 1 від 11.03.2019 року до контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN погоджено продаж товару на умовах поставки FOB. Відповідно до пунктів А.3 та Б.3 Договори перевезення та страхування терміну поставки FOB, як у продавця так і у покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування. Таким чином, враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при поставці товару на умовах FOB сторони самостійно вирішують, чи бажають вони страхувати товар та в якій мірі. При цьому, судом встановлено, що страхування товару було здійснено позивачем за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, укладеним з ПАТ Страхова компанія Українська страхова група який є резидентом України, а отже надані позивачем до митного оформлення документи, де суми страхових витрат визначено у гривнях, підтверджують здійснення страхування. Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що за умовами контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нингбо, Китай та включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України. Таким чином суд дійшов правильного висновку про те, що умовами контракту від 10.09.2018 року №3239-ZHU/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим у позивача відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відсутність у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-екпедиційні послуги від 02.05.2019 року № 577/1 та № 577/2 інформації щодо умов поставки товару, не може слугувати підставою для сумніву у митній вартості товару, враховуючи зазначення умов поставки у заявці на перевезення товару морським транспортом від 22.03.2019 року № 33672/108260. Крім того, відповідач у оскарженому рішенні не зазначає яка саме інформація, щодо умов поставки товару, відсутня. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, з викладених обставин, вбачається, що поданих разом із ВМД № UA 500060/2019/012686 від 02.05.2019 року документів, було цілком достатньо, для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UА500060/2019/000051/2 від 04.05.2019 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00318 від 04.05.2019 року. У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідачем вказаного обов`язку не виконав. Щодо висновку суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частин 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269). Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2019 року позивачем подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. (т.1 а.с.223-225). Заява обґрунтована тим, що 09.12.2019 року сторонами у цій справі підписано протокол, яким визначено, що вартість професійної правничої допомоги, що надавалася у справі №160/7866/19 склала 8000 грн. Так, детальний опис робіт (наданих послуг) та їх вартість, що надавалися АО «Альянс» у рамках судової справи № 160/7866/19, зазначений в протоколі та складається з підготовки та направлення 14.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви 3000 грн.; підготовка та надсилання засобами поштового зв`язку відповіді на відзив на позовну заяву відповідачу та подання його в суд 08.10.2019 року 2500 грн.; збір та аналіз документів, які є письмовими доказами по справі а також їх оформлення, консультації клієнту, аналіз судової практики 500 грн.; участь у судових засіданнях 23.10.2019 року, 20.11.2019 року, 09.12.2019 року 2000 грн. (т.1 а.с.227). Проте, у наданому суду протоколі №09/12/19-1 не зазначено реальний час затрачений на надання правничої допомоги позивачу у справі №160/7866/19, що необхідно для надання оцінки судом співмірності затраченого часу на вчинення таких дій. Акти здавання-приймання наданих послуг взагалі не містять інформації щодо наданих позивачу послуг саме у цій справі. Платіжні доручення додані до заяви також не містять інформації щодо сплати позивачем наданих послуг на правничу допомогу саме у цій справі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу впливає на майновий стан відповідача та підлягає судовій оцінці, а тому підтвердження понесення витрат на правничу допомогу покладається на особу, яка заявляє їх до відшкодування. Оскільки позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн., не надано доказів понесення ним таких витрат у заявленому розмірі, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення його апеляційної скарги. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №160/7866/19 без змін. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» - залишити без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 160/7866/19 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11 червня 2020 року. Повне судове рішення складено 16 червня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко