Постанова 4851 № 440/5190/19

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 р. Справа № 440/5190/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.02.20 по справі № 440/5190/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.04.2019; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.04.2019; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 420,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною бездіяльність Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 28.04.2019. Зобов`язано Полтавський зональний відділ військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 28.04.2019. В частині стягнення судових витрат на правничу допомогу суд першої інстанції інстанції дійшов висновку, що дані витрати розподілу не підлягають, оскільки не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат, абзац четвертий резолютивною частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі № 440/5190/19 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку (вул. Петра Юрченка, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ЄДРПОУ 24289873) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 8711,00 грн. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на роз`яснення Державної фіскальної служби, згідно з яким, особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (зокрема, адвокат), може видавати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ, який підтверджує факт наданої послуги або виконаної роботи, відтак квитанція є належним підтвердженням про необхідність оплати послуг адвоката в загальному розмірі 8711,00. Позивач зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно до умов Договору (п. 4.3), позивач оплачує за виконані адвокатом роботи (надані послуги) на підставі отриманих згідно з п. 4.2 Звіту та Квитанції в трьох денний термін з дня натупного за днем набрання законної сили судового рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом готівкогового/безготівкового розрахунку з одночасним посвідченням у квитанції особистими підписами: Клієнт (ПІБ) та Адвокат (ПІБ), кошти сплатив та кошти отримав, відповідно. Тобто фактична оплата послуг здійснюється після прийняття рішення по справі та набрання ним законної сили. При цьому, позивач послався на позицію, викладену у постановах Верховного суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 05.09.2019 у справі № 826/841/17. 28 лютого 2020 року Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду справу № 440/5190/19 витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду. 30 березня 2020 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі. 16 квітня 2020 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку справи до розгляду та призначено в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства ( далі КАС України). Зважаючи на оскарження позивачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 в частині розподілу судових витрат та відсутності апеляційної скарги від відповідача, апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється колегією суддів в межах оскарження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в стягненні судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів фактичного понесення даних витрат, а саме не надано доказу здійснення оплати послуг адвоката, не надано акту прийому-передачі виконаних робіт та детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати в тому числі і на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що позивачем не надано документальне підтвердження понесених витрат на правову допомогу (банківська виписка з рахунку особи, що надає правову допомогу, із зазначенням оплати правової допомоги згідно договору та надходження суми від сторони по справі). Приєднана до матеріалів справи квитанція не є належним доказом фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката. Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до п.

1. Розділу 1 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13) положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення №148). Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави дійти висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. За цих обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що належними доказами здійснення ОСОБА_1 оплати послуг, наданих адвокатом Малофєєвим А.І. є лише квитанція, платіжне доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, оскільки предметом дослідження в цьому випадку є обсяг фактично виконаних адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, вказаних у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, а не облік отриманого адвокатом доходу та його оподаткування. Враховуючи вище зазначене, а також те, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, колегія суддів зазначає, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Крім того, КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19. Посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду викладеній у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справі №280/1765/19 виникли за різних фактичних обставин. Щодо суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19. Під час судового розгляду встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до суду надано договір №19/12 від 19.12.2019 про надання правничої допомоги адвокатом Малофєєвим А.І. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №2700, видане Радою адвокатів Полтавської області 09.04.2019), звіт №21/12 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягають сплаті за них клієнтом та квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт наданих послуг від 24.12.2019 за якою адвокат Малофєєв А.І. отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 4420,00 грн . Із звіту №21/12 вбачається, що адвокатом позивача вчинялись дії, перелік яких наведено в даному звіті, зазначено час затрачений на виконання роботи, вартість 1 години виконання роботи та загальну суму гонорару за надану правову допомогу. Оцінюючи рівень витрат на правничу допомогу за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат, враховуючи категорію та складність справи колегія суддів зазначає. Дана справа належить до справ незначної складності, відповідає ознакам зразкової справи №620/4218/18, щодо якої станом на дату звернення позивача до суду сформовано сталу судову практику, а тому час витрачений адвокатом на надання юридичних консультацій клієнту з приводу звернення до суду, рекомендацій щодо збору доказів, їх вивчення та аналіз, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики, формування правової позиції не відповідає заявленому в звіті, є завищеним. Як наслідок колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає сума в розмірі 2700 грн., яка є документально підтвердженою, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, співмірності зі складністю цієї справи, а тому підлягає стягненню на користь позивача. Посилання суду першої інстанції на відсутність підтвердження фактичного ж надання послуг в зв`язку з відсутністю акту прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг та детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) колегія суддів вважає помилковими та зазначає. Відповідно до п.4.2 договору №19/12 про надання правничої допомоги від 19.12.2019 після підписання сторонами даного Договору, про виконані адвокатом роботи (надані послуги) клієнту надається звіт, а також квитанція, з метою оплати клієнтом виконаних адвокатом робіт. Пунктом 4.3 даного договору передбачено, що оплата наданих адвокатом робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом на підставі звіту та квитанції в трьохденний термін з дня, наступного за набранням законної сили судового рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат шляхом готівкового/безготівкового розрахунку, з одночасним посвідченням у квитанції особистими підписами: клієнт та адвокат , кошти сплатив та кошти отримав, відповідно. Тобто складання акту прийому-передачі виконаних робіт не передбачено умовами договору, а виставлення рахунку клієнту свідчать про їх прийняття. Також звіт про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та квитанція про оплату виконаних робіт містять інформацію про час витрачений на вчинення необхідних дій, обсяг наданих послуг, вартість. Тобто надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Щодо вимог апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу згідно та квитанції на оплату виконаних робіт від 12.02.2020 в сумі 4291,00 грн звіту №14/02 колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та процесуального права, що з урахуванням положень статті 317 КАС України має наслідком задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року по справі № 440/5190/19 - скасувати в частині відмови у розподілі судових витрат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку (вул. Петра Юрченка, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ЄДРПОУ 24289873) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 2700,00 грн. ( дві тисячі сімсот гривень). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідачЛ.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк