Постанова 4851 № 440/5012/19

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 р. Справа № 440/5012/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.01.20 по справі № 440/5012/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Полатвській обл. ( далі ГУ ПФУ в Полтавській обл.), в якому просила суд: - визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Полтавській обл. від 15.07.2019 №7; - зобов`язати ГУ ПФУ у Полтавській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ діючої на час призначення пенсії) ( далі Закон № 1789), починаючи з 09.07.2019, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04.07.2019 №18-312вих19 з урахуванням виплачених сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення ГУ ПФУ у Полтавській обл. від 15.07.2019 №7. Зобов`язано Головне управління ГУ ПФУ у Полтавській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789 (діючої на час призначення пенсії), починаючи з 13.12.2019, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04.07.2019 №18-312вих19 з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністартивного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ у Полтавській обл. зазначило, що підстави для проведення перерахунку ОСОБА_1 відсутні, оскільки на час її звернення за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України, на виконання вимог частини 20 статті 86 Закону № 1697, не визначено підстав та умов проведення такого перерахунку, а тому рішення від 15.07.2019 № 7 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі Закону № 1789 є правомірним. Зобов`язання суду першої інстанції провести перерахунок та виплату позивачу пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу. 03.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору. 09.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду після усунення недоліків відкрито апеляційне провадження по справі № 440/5012/19. 29.05.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку справи до розгляду та призначено в порядку письмового провадження. Відповідно до положень п.3ч.1ст.311 Кодексу адміністративного судочинства ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 далі - КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якій з 2010 року призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону № 1789 в розмірі 90% від місячного заробітку працюючого на посаді заступника Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі постанова № 657) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, 09.07.2019 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській обл. із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04.07.2019 №18-312вих19 про заробітну плату. 15.07.2019 рішенням ГУ ПФУ в Полтавській обл. (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №12) №7 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Аргументом відмови у перерахунку позивачу пенсії стало посилання відповідача на те, що Кабінетом Міністрів України відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014(далі Закон № 1697) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Крім того, відмовляючи у перерахунку пенсії пенсійний орган посилався на відсутність права у заявниці на зазначений перерахунок, а також на те, що ОСОБА_1 надана інформаційна довідка про заробітну плату, яка містить інформативний характер. Позивач, не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, звернулася до суду з відповідним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час відмови позивачу у перерахунку пенсії Кабінетом Міністрів України не було встановлено порядку перерахунку та виплати пенсії працівникам прокуратури, а з 13 грудня 2019 року Конституційним Судом України вирішено, що порядок і умови перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури взагалі не можуть встановлюватись актами Кабінету Міністрів України, а тому підлягають застосуванню положення частини 20 статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції, яка не передбачає будь-яких умов для такого перерахунку. Разом з тим, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 13.12.2019, оскільки відповідні підстави для перерахунку виникли у пенсійного органу лише з 13.12.2019, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19). Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті). Частина 18 статті 50-1 Закону № 1789 у редакції чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (09.07.2019) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів, змінилося. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Отже, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Крім того, пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону № 1789. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789, яка визначала право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратила чинність. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697 визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова № 657, якою було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько - слідчим працівникам, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, також і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом №1789 підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та постановою КМУ № 657, якими по-іншому врегульовано правовідносини, що пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789, з 15 липня 2015 року не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, а тому відмова ГУ ПФУ у Полтавській обл. від 15.07.2019 у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону № 1789 є законною. Наведений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2020 у справі № 369/10979/16-а, що є обов`язковою при застосуванні норм права в силу ч.5 ст.242 КАС України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Щодо посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визначено, що положення частини 20 статті 86 Закону №1697, які визнані неконституційним, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 13.12.2019. Враховуючи дату звернення позивача із заявою до пенсійного органу та дату ухвалення рішення Конституційним Судом України колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин вказане рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 застосуванню не підлягає. З огляду на наведене, колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 - дати набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 та зазначає, що спірні правовідносини виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, які викладені в ухвалі від 30.03.2020 по справі № 263/5514/16-а, в ухвалі від 21.04.2020 по справі № 758/16137/16-а, які з урахуванням приписів частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковими при застосуванні судом норм права. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 440/5012/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Полтавській обл. від 15.07.2019 №7, зобов`язанння Головного управління ГУ ПФУ у Полтавській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789 (діючої на час призначення пенсії), починаючи з 13.12.2019, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 04.07.2019 №18-312вих19 з урахуванням виплачених сум та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 768,40 грн. Ухвалити постанову, якою в цій частини відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк