Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/3074/20

Справа № 344/3074/20 Провадження № 33/4808/223/20 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В. Суддя-доповідач Повзло ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , працює директором ТОВ «Фірма Контакт», визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, - ВСТАНОВИВ: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати як незаконну, провадження по справі закрити. Вказує на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення не слідує підстав (порушень) вимог ПДР України, отже й правомірності його зупинки. Вважає, що працівником поліції не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. Посилається на те, що відповідно до протоколу, він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, проте його не було направлено на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, як це вимагає закон. Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2020 року о 00-54 год. по вул. Довга, 47 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN MULTIVAN номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином телефонограмою, яку останньому було передано секретарем апеляційного суду завчасно, а саме 22.05.2020 року (а.п. 30). В попереднє судове засідання апеляційного суду, яке було призначене на 02.06.2020 року, ОСОБА_1 також не з`явився з невідомих суду причин, незважаючи на належне його сповіщення аналогічним чином телефонограмою (а.п. 29). Заяв про відкладання судового розгляду від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило. Враховуючи те, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про місце та час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вважаю за можливе розглянута справу у його відсутність, що повністю узгоджується з приписами ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову судді без змін, виходячи з таких підстав. Відповідно до норм діючого законодавства, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апелянта, що містяться в апеляційній скарзі, доходжу висновку, що вони не містять в собі фактів які б впливали на недоведеність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови особи, що керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Свої доводи щодо незаконності судового рішення, апелянт обґрунтовує тим, що працівниками поліції порушено процедуру проведення огляду, оскільки його не було направлено на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, що прямо передбачено нормами КУпАП та Інструкцією. Водночас, апелянт наголошує й на тому, що у працівників поліції не було законних підстав для його зупинки. Між тим, вказані доводи ОСОБА_1 не є слушними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами. Так, ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, зокрема якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. З рапорту працівника поліції вбачається, що 19.02.2020 року близько 00-30 год. працівники поліції отримали орієнтування (оперативне інформування) про те, що водій транспортного засобу «Volkswagen Multivan» номерний знак НОМЕР_1 перебуває за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння. Вказаний транспортний засіб, працівниками поліції було виявлено по вул. Довгій, де на сидінні водія перебував водій ОСОБА_1 , якому було повідомлено причину зупинку «транспортний засіб перебуває в орієнтуванні за підозрою, що водій знаходиться в стані алкогольного сп`яніння» (а.п. 5). Згідно норм діючого законодавства, зокрема п. 1 ч. 1 Розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №371/31823, органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати, зокрема й реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направлення на місця подій сил і засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації. Отже, оскільки посадовими особами органу поліції було отримано повідомлення про те, що водій транспортного засобу «Volkswagen Multivan» номерний знак НОМЕР_1 перебуває за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння, на орієнтовне перебування вказаного транспортного засобу й було скеровано екіпаж поліції. За вказаних вище обставин, вважаю, що у працівників поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу «Volkswagen Multivan» номерний знак НОМЕР_1 . Під час огляду відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, що були долучені до матеріалів провадження, вбачається, що працівники поліції поінформували водія ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення ними транспортного засобу - отримано інформацію про те, що водій вказаного автомобілю перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.п. 6). Отже, працівники поліції діяли відповідно до норм чинного законодавства, а тому, доводи апелянта в частині незаконності зупинки його транспортного засобу, не є слушними. Крім того, відомостями відеозаписів підтверджується й той факт, що за кермом вказаного автомобілю перебував саме ОСОБА_1 . Щодо доводів апелянта в частині того, що працівниками поліції його не було направлено на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, то вони також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Так, в матеріалах провадження міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 19.02.2020 року в заклад охорони здоров`я - в КНП «ПНЦ ІФ ОР», яке виписане на ім`я ОСОБА_1 , з посиланням на ознаки алкогольного сп`яніння, що були виявлені у останнього, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці (а.п. 4) Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, зафіксовано працівниками поліції у вказаному направленні, а саме у графі «результат огляду» міститься запис - «водій відмовився від проходження огляду». Безпосередня присутність двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені працівниками поліції під час проведення процедури огляду відносно ОСОБА_1 , а також наявність в матеріалах провадження їх письмових пояснення, підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 відмовився в їх присутності проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.п. 3). Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так й в медичній установі, підтверджується й відомостями, що зафіксовані на відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції (а.п. 6). Вказаний вище відеозапис повністю та безстороннє відображає процес проведення працівникам поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, зокрема те, як працівники поліції повідомляли підставу зупинки транспортного засобу отримано інформацію про те, що водій вказаного автомобілю перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Також вбачається як працівник поліції неодноразово наголошував на виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Працівниками поліції роз`яснювалось водію, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, у працівників поліції виникають сумніви щодо стану водія, а тому пропонується ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Вбачається, як працівники поліції неодноразово пояснюють ОСОБА_1 на його запитання щодо правових підстав такого огляду, причину та законність дій щодо обов`язковості проходження водієм такого огляду. Водій ОСОБА_1 категорично відмовляється. У подальшому працівники поліції пропонують пройти огляд в медичному закладі, на що також отримують відмову. Все це відбувається у присутності двох свідків. З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 надавалась можливість викласти свої зауваження щодо незаконності дій працівників поліції чи пояснення щодо суті правопорушення, проте, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та відмовився від підпису та пояснень (а.п. 1). Вказаними доказами поза всяким розумним сумнівом доведено, що працівники поліції, за повідомлення факту (орієнтування) перебування водія транспортного засобу марки «Volkswagen Multivan» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння виїхали екіпажам, з метою перевірки цих відомостей, зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , та виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд як за допомогою алкотесту «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, так й безпосередньо в медичному закладі. Отже, дослідивши надані матеріли, доходжу висновку, що процедура проведення працівниками поліції огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводилась відповідно як до приписів ст. 266 КУпАП, так й до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі - Інструкція), у зв`язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці (а.п. 1). Таким чином доходжу висновку, що доводи апелянта в частині недотримання працівниками поліції вимог закону щодо порядку проведення огляду, складання протоколу та порушення норм чинного законодавства, зокрема приписів ст.ст. 256, 266 КУпАП та вимог Інструкції, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Враховуючи наведене вище, вважаю, що суд першої інстанції мав достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті доведеності обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про це наголошує апелянт. Виходячи з наведеного, повністю погоджуюсь з відповідними висновками суду першої інстанції, покладеними в основу оскаржуваної постанови, та вважаю її законною і обґрунтованою, а доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, - безпідставними. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Дослідивши фактичні обставини справи та оцінивши їх у сукупності, доходжу висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння містить в собі склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши, що санкція ч. 1 ст 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Істотних порушень закону, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити. Керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.04.2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло