Постанова 4805 № 278/1513/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1513/19 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. Категорія 39 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № №278/1513/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г., ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 25 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання останній кредиту в розмірі 35200 доларів США, строком до 24 грудня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_1 , оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Станом на дату смерті боржника заборгованість за вказаним кредитним договором становила: 29085, 04 дол. США - заборгованість зі сплати кредиту; 31579,27 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 4598,08 дол. США- заборгованість зі сплати комісії та 52643, 45 дол. США пені. Оскільки законодавством не передбачено обов`язку кредитора ставити питання про стягнення всіє суми заборгованості, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 29085,04 дол. США. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12755 грн. В апеляційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки спірні правовідносини пов`язані є спадковими та справа повинна була розглядатись за місцем відкриття спадщини. Суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем, отже прийняла спадщину й в силу положень цивільного законодавства зобов`язана сплатити борг за вказаним кредитним договором. Окрім того, ОСОБА_1 та її представником не доведено повноту та справедливість понесених витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначила, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1216,1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частина 1 статті 1282 ЦК України покладає на спадкоємців обов`язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Згідно з ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1270 ЦК України). За правилами ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. В судовому засіданні встановлено, що 25 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №ZRZOGK00003534 про надання останній кредиту у розмірі 35200 дол. США, строком по 24 грудня 2016 року. Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 . Звертаючись до суду з даним позовом, банк надав розрахунок, який містить інформацію про те, що на час відкриття спадщини заборгованість зі сплати тіла кредиту становила 20298,53 дол. США. 3 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Драч Н.В. із заявою про відмову від прийняття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, ОСОБА_1 протягом шести місяців після смерті матері відмовилась від прийняття спадщини, що, в свою чергу, виключає можливість покладення на неї обов`язку сплачувати заборгованість за вказаним кредитним договором. Колегія суддів також вважає вірним висновок суду про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 12755 грн. витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України також передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з мето розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, дана норма не передбачає обов`язок сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Долучений до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом ОСОБА_3 та Руденко ОСОБА_4 .В. 12 серпня 2019 року, свідчить про те, що за правничу допомогу сплачуються коши у розмірі 12755 грн. Вказані кошти були сплачені адвокату згідно з квитанцією №12 від 12 серпня 2019 року. Звертаючись до суду із клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 вказала на характер та обсяг виконаних адвокатом робіт й наданих ним послуг. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача не посилався на неспівмірність витрат на правничу допомогу адвоката. Таким чином, суд обгрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 12755 грн. Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: