Постанова 4806 № 300/572/16

Справа № 300/572/16 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 червня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Фазикош Г. В. суддів Джуги С. Д., Бисаги Т. Ю. з участю секретаря Юрочко А. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шуста Василя Васильовича, що діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Воловецького районного суду від 19 лютого 2020 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, постановлену суддею Вотьканич В. А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - В С Т А Н О В И В : 16 січня 2020 року старший державний виконавець Воловецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Повідайчик Т. І. звернувся до суду першої інстанції із поданням про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 300/572/16 від 10.01.2007 року. Своє подання державний виконавець мотивував тим, що на виконанні Воловецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження ВП № 59958830 з виконання виконавчого листа № 300/572/16-ц виданого 10.01.2017 року Воловецьким районним судом Закарпатської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 13 544,91 гривень та моральної шкоди в розмірі 15 000,00 гривень. 04 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи і майно та попереджено про відповідальність за неподання зазначеної декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити до відповідних реєструючи органів, майно належне боржнику на праві власності відсутнє. 04 вересня 2019 року на адресу боржника надсилалися постанова про відкриття виконавчого провадження та виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. 04 вересня 2019 року державним виконавцем також встановлено обтяження рухомого та нерухомого майна боржника. 11 вересня 2009 року боржник ОСОБА_1 з`явився до відділу державної виконавчої служби та надав письмове пояснення про причину несплати боргу і зобов`язався в найближчий час виконати свої боргові зобов`язання. 30 жовтня 2019 року на адресу боржника надіслано вимогу про надання підтверджуючих документів про сплату боргу, а 20 листопада 2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника. 16 грудня 2019 року на адресу боржника знову надіслано виклик щодо явки до виконавця, однак боржник до відділу ДВС не з`явився. З урахуванням того, що рішення боржником не виконано, а здійснені заходи державного виконавця не надали, необхідного позитивного результату, державний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта до виконання ним боргових зобов`язань (а.с.78-80). Ухвалою Воловецького районного суду від 19 лютого 2020 року подання старшого державного виконавця Воловецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Повідайчик Т. І. задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 300/572/16-ц виданого 10.01.2017 р. Воловецьким районним судом Закарпатської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 13 544,91 гривень та моральної шкоди в розмірі 15 000,00 гривень (а.с.110-111). В апеляційній скарзі адвокат Шуста В. В., що діє від імені ОСОБА_1 , просить цю ухвалу скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням вимог закону. Зазначає, що доказів ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на нього зобов`язань, немає. У поданні державного виконавця не вказано, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. 28 лютого 2020 року боржником була подана заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, однак 24 березня 2020 року дана заява була залишена без задоволення. У зв`язку з цим скаржник просить ухвалу суду скасувати, в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовити (а.с.145-148). У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянта адвокат Шуста В. В. скаргу підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та з`явився для надання пояснень. Надалі, про виклики до державної виконавчої служби він не знав, а тому і не з`являвся. Обіцяє по можливості виконати рішення суду. ОСОБА_2 проти скарги заперечив та просив її відхилити, оскільки пройшло вже багато часу, боржник рішення суду не виконує навіть частково, а тільки обіцяє по можливості його виконати. Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що згідно рішення Воловецького районного суду від 28 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 544, 91 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (спричинення тілесних ушкоджень). На виконання рішення суду видано виконавчий лист та винесено постанову від 04 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи і майно та попереджено про відповідальність за неподання зазначеної декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Отримання цієї постанови боржником ОСОБА_1 підтвердив у судовому засіданні в апеляційній інстанції його представник адвокат Шуста В. В. 11 вересня 2009 року боржник ОСОБА_1 з`явився до відділу державної виконавчої служби та надав письмове пояснення про причину несплати боргу і зобов`язався в найближчий час виконати свої боргові зобов`язання. Однак, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Під час виконання даного судового рішення державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. Також державний виконавець звернувся із запитами до реєструючих органів та отримав відповіді про відсутність у боржника будь-якого майна, на яке можна було б звернути стягнення. 30 жовтня 2019 року на адресу боржника надіслано вимогу про явку до відділу ДВС або надання підтверджуючих документів про сплату боргу, яка не була виконана. 20 листопада 2019 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника та отримано пояснення від матері боржника про те, що він виїхав на сезонні роботи за межі України. 16 грудня 2019 року на адресу боржника знову надіслано виклик щодо явки до виконавця та одночасно зобов`язано надати пояснення за фактом невиконання судового рішення, а також надати відомості про доходи та місце роботи, про кошти у гривнях та іноземній валюті, відомості про майно та майнові права. Однак, ця вимога державного виконавця також не виконана боржником. Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»). У відповідності до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. В даному випадку рішення ухвалено 28 листопада 2016 року, однак з того часу жодних дій спрямованих на виконання судового рішення боржником не вчинено. Декларацію про майно та доходи не подано, за викликом до державного виконавця боржник не з`являється, при цьому зі слів матері виїжджає на заробітку за кордон, а отже має можливість сплатити суму на відшкодування спричинених ним тілесних ушкоджень. Доказів щодо непрацездатності боржника в матеріалах справи немає Така само не встановлено обставин, які б перешкоджали боржнику виконати рішення суду. З часу ухвалення судового рішення пройшло вже більше як три роки, жодних дій спрямованих на його виконання боржником не вчинено. За цих обставин місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновків про необхідність встановлення тимчасового обмеження для боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань покладених на нього згідно виконавчого листа № 300/572/16-ц виданого 10.01.2017 року Воловецьким районним судом Закарпатської області про стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 13 544,91 гривень та моральної шкоди в розмірі 15 000,00 гривень. Ухвала суду першої інстанції є законна та обґрунтована, підстав для її зміни чи скасування немає. Апеляційним судом також встановлено, що боржник ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в порядку ч. 5 ст. 441 ЦПК України. Ухвалою Воловецького районного суду від 24 березня 2020 року в задоволенні такої заяви було відмовлено. Ця ухвала боржником не оскаржена. Водночас, апеляційний суд констатує, що відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України боржник вправі звернутися знову з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Зокрема, у випадку розстрочення сплати боргу та підтвердження сплати боргу хоча б частково, на що погоджується стягувач ОСОБА_2 про що він зазначив у судовому засіданні в апеляційній інстанції. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шуста Василя Васильовича, що діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Воловецького районного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року. Головуючий Судді