Постанова 4804 № 227/5397/19

Єдиний унікальний номер 227/5397/19 Номер провадження 22-ц/804/1480/20 Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач Азевич В.Б. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Азевича В.Б., суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 227/5397/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2020 року (суддя Хоменко Д.Є., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області, текст повного судового рішення складено 05 березня 2020 року),- В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного бюро розслідувань України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням від 13.11.2019 р. у справі №234/19355/19 Краматорський міський суд Донецької області задовольнив його скаргу та скасував незаконну постанову слідчого першого слідчого відділу ДБР у Донецькій області Туровської В.О. від 28.10.2019 р. про закриття кримінального провадження № 62019050000000407 від 05.04.2019 р. Позивач вказував на те, що цей факт свідчить про порушення вимог чинного законодавства України, порушує його права на належне виконання службових обов`язків робітниками ДБР в інтересах народу України. З огляду на викладене, вважав, що йому завдана моральна шкода незаконною діяльністю ДБР, що полягає у марнуванні особистого часу позивача на оскарження незаконної постанови посадової особи ДБР. Моральні страждання завданні впливом неправомірних дій, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а для відновлення своїх прав - вимушений звертатись до суду. Крім того, позивач посилався на вимоги Конституції України, рішення ЄСПЛ та статті 1173, 1174 ЦК України. У зв`язку з чим, просив стягнути на його користь за рахунок коштів бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000 000,00 грн компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправними діями посадової (службової) особи ДБР, котрі полягають у порушенні прав через винесення незаконної постанови у кримінальному провадженні, а також - стягнути судові витрати. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь 1 000 000 000,00 грн. В обґрунтування доводів скарги зазначає про відсутність підстав вважати дії слідчого ДБР законними. Відповідач не надав жодного доказу того, що постанова слідчого є законною, як і дії слідчого щодо винесення незаконної постанови. КПК України не передбачає визнання дій незаконними, протиправними, але сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження вже вказує на це. Від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди саме внаслідок протиправних дій чи бездіяльності посадової особи, а сам по собі факт скасування постанови слідчого першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську Туровської В.О. від 28.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 62019050000000407 від 05.04.2019 року не дає підстав вважати доведеним факт спричинення позивачу шкоди у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України без встановлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності за наведеними статтями закону. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він висловлює думку про неприпустимість та протиправність дії слідчого ДБР, котрий неодноразово приймає незаконні та протиправні рішення при виконанні своїх службових обов`язків. Доказом вчинення слідчим процесуальних дій, котрі обмежують чи порушують права та свободи громадян, є відповідні ухвали суду, які набрали законної сили і якими скасовано незаконні постанови слідчого через неефективне розслідування. Представник ТУ ДБР Якунін М.М. у м. Краматорську просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивач направляв до апеляційного суд заяву від 15.04.2020 року про розгляд справи без його участі. Державна казначейська служба України, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, свого представника не направила. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТУ ДБР у м. Краматорську, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін, з огляду на таке. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 26.11.2019 року у справі №234/19355/19 скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволено. Скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Туровської В.О. від 28.10.2019 року про закриття кримінального провадження №62019050000000407 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Також в судовому засіданні було долучено до матеріалів справи ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 03.01.2020 р. у справі №234/6/20, якою також було скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську Туровської В.О. від 23.12.2019 року про закриття кримінального провадження №62019050000000407 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Крім того, була долучена ухвала того ж судді від 23.01.2020 р. по тій самій справі про виправлення описки, щодо зазначення статті в одному із речень в мотивувальній частині ухвали. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) та шкодою, для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167, 1176 ЦК України. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними і обґрунтованими. Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, зокрема, є відшкодування шкоди. Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди органами досудового розслідування, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади (держави) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Встановивши, що позивачем, у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України, не було надано доказів на підтвердження викладених обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню грішми, а отже і відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у кримінальному правопорушенні. У такій формі здійснюється судовий контроль у цих правовідносинах. Позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилався на скасування постанови слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Донецької області, Туровської В.О. від 28.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 62019050000000407 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що внаслідок неправомірної дії слідчого територіального управління ДБР у місті Краматорську Донецької області Туровської В.О. при винесенні постанови про закриття кримінального провадження йому було завдано моральної шкоди. Сам факт скасування за скаргою позивача слідчим суддею постанови слідчого, винесеної при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадження, беззаперечно не свідчить про нанесення моральної шкоди позивачу та її розмір. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке не підлягає скасуванню. Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.Б. Азевич Судді: І.В. Кішкіна О.В. Халаджи Повний текст постанови складено 16 червня 2020 року. Суддя-доповідач В.Б. Азевич