Постанова 4804 № 233/5520/19

Єдиний унікальний номер 233/5520/19 Номер провадження 22-ц/804/1025/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді доповідача Мірути О.А., суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 по цивільній справі № 233/5520/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 січня 2020 року у складі судді Бєлостоцької О.В., повний текст рішення виготовлений 02 січня 2020 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в обґрунтування якого зазначила, що починаючи з 16 серпня 2016 року по 17 липня 2017 року вона перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем, працювала оператором комп`ютерного набору 2 розряду виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день її звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 18267 гривень 89 копійок. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14573 гривні 50 копійок (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів). КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 2321 грн. 49 коп. Зобов`язано АТ «Українську залізницю» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з неї податки та інші обов`язкові платежі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Української залізниці» в дохід держави судовий збір у розмірі 122 грн. 41 коп. Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантовано Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був звернути увагу а той факт, що при звільнені позивачу належала до сплати заробітна плата, яка зазначена у наданій нею суду довідці. Звертає увагу, що суд мав виходити з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав діє презумпція вини роботодавця. Відповідачем, як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата, однак свого обов`язку відповідач не виконав, розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої їй заробітної плати не спростував. Вважає, що надана нею довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства, повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач не виконувала свої трудові функції відповідачем не надано. Також вважає, що суд повинен був відхилити доводи відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та висновку Науково Правовому висновку Торгово Промислової палати України. Також, на думку позивача, судом першої інстанції не враховано положень ЦК України та КЗпП України, відповідно до яких особа, яка порушила зобов`язання через непереборну силу звільняється від відповідальності. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала оператором комп`ютерного набору 2 категорії виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-10). 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8-10). Згідно копії довідки (а.с.4), виготовленої на аркуші паперу, не на бланку структурного/виробничого підрозділу, за підписом, як в ній зазначено, заступника начальника станції «Дебальцеве-Сортувальна» Нагорянського Д.О. та головного бухгалтера ОСОБА_2 , сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 18267 грн. 89 коп. (за березень 2321 грн. 49 коп., квітень 2467 грн. 01коп., травень 2467грн 01коп, червень 2467грн 01коп, липень 8545грн 37коп); сума до виплати за цей період часу складає 14573 грн. 50коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на Акціонерне товариство «Українська залізниця». З довідки АТ «Українська залізниця» від 20 вересня 2019 року № 1023/2 (а.с.35) вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1866 грн. 32коп., до виплати належить 1484 грн. 07 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 382 грн. 25коп). Нараховану за березень 2017 року заробітну плату ОСОБА_1 у касі не отримано. Відповідно до довідки відповідача по справі від 20 вересня 219 року № ДонДНД/1023 ОСОБА_1 за період часу з 01 березня по 15 березня 2017 року була нарахована заробітна плата в розмірі 1484грн 07 коп. (з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів), яка станом на 20 вересня 2019 року не отримана нею в касі в м. Лиман. З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве- Сортувальна» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати. Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період її праці у виробничому підрозділі «Станція Дебальцеве - Сортувальна» відсутня (а.с.33-34). З індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб про застраховану особу ОСОБА_1 , страхувальником якого станом на 11 вересня 2019 року зазначено регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», вбачається, що заробітна плата позивачки по справі в березні 2017 року склала 2321 грн. 49 коп., з квітня по липень 2017 року відомості про заробітну плату відсутні (а.с.38). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 14 573, 50 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Як вбачається з матеріалів справи позивачку ОСОБА_1 звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що свідчить Наказ про припинення трудового договору №7829/ДН-ос від 10 липня 2017 року. (а.с. 10). На підтвердження не виплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 надано Довідку в якій зазначені суми нарахованої заробітної плати: березня 2017 року по липень 2017 року становить 18267 грн. 89 коп. (за березень 2321 грн. 49 коп., квітень 2467 грн. 01коп., травень 2467 грн. 01коп., червень 2467 грн. 01 коп., липень 8545 грн. 37 коп.); сума до виплати за цей період часу складає 14573 грн. 50 коп. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2017 року становить 2321, 49 грн., за квітень - липень 2017 року становить 0,00 грн. (а.с. 38). З наданої відповідачем довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 було призначено до виплати заробітну плату за березень 2017 року у сумі 1484,07 грн. (1866, 32 грн. нарахована заробітна плата 382, 25 грн. відрахування) (а.с. 35). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Проте в матеріалах справи відсутні розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. У відповідності до вимог процесуального права, сторонам роз`яснено обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ними обставин. Між тим, позивачкою по справі не надано документів, що підтверджують виконання нею службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період. Надана позивачкою довідка також не знайшла свого підтвердження належними доказами та суперечить інформації, яка наявна в матеріалах справи. Відповідно до п.1 ч.3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року, на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності). На підтвердження того, що у позивачки виникло право на отримання винагороди за виконану нею роботу та того, що у період з березня по липень 2017 року їй нараховувалася заробітна плата і вона має за цей період заборгованість, нею надано довідку про нараховані суми заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року. Проте відсутні відомості щодо повноважень осіб, які їх підписали та підписи посадових осіб не завірені печаткою, а тому не можуть бути визнані допустимими доказами та не можуть бути прийнятими до уваги. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 20.09.2019 № 1023/2 за оскаржуваний період ОСОБА_1 нарахована заробітна плата лише за березень 2017 року у розмірі 1866, 32 грн., до виплати 1484,07 грн., а за період квітень - липень 2017 року нарахування не проводилися. Нараховану за березень 2017 року заробітну плату ОСОБА_1 у касі не отримано. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, форма ОК -5, що містяться у Пенсійному фонді України, наявні відомості про нараховану заробітну плату у розмірі 2321,49 грн. (а.с.38). Ці обставини не спростовані позивачкою, а надана нею на підтвердження заборгованості неоформлені належним чином довідка не містить інформації щодо розцінки та норми праці, обліку використаного часу, тому суд правильно визнав довідку про доходи неналежним доказом. Крім того, обставини, що у спірний період позивачка являлася на робоче місце, за нею зберігався середній заробіток за час простою, не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника. Таким чином, позивачкою не надано належного доказу на підтвердження правових підстав щодо нарахування їй заробітної плати та наявності заборгованості перед нею у зазначеному розмірі. Тому апеляційний суд зазначає, що позивачкою не доведено право на отримання заробітної плати за спірний період, оскільки нею не надано доказів на підтвердження даної вимоги. Судом першої інстанції було вірно визначено суму до стягнення, з врахуванням всіх наданих сторонами доказів. Додані до апеляційної скарги докази, а саме розрахунково-платіжні відомості за березень-липень 2017 року апеляційним судом на підставі ч.3 ст. 367 ЦПК України до уваги не беруться, оскільки вони не були предметом розгляду судом першої інстанції, а доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції позивачкою не надано. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: О.А.Мірута О.В. Агєєв Т.В. Космачевська