Постанова 4813 № 522/1657/19

Номер провадження: 22-ц/813/1206/20 Номер справи місцевого суду: 522/1657/19 Головуючий у першій інстанції Науменко А.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С. розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: 31 січня 2019 року до пред`явлення позову до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову. В заяві ОСОБА_2 просить накласти арешт на машиномісце АДРЕСА_1 , вартістю 63 674,40 гривень, яке зареєстроване за ОСОБА_6 КП «Реєстраційна служба Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1503204251101, рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень КП «Реєстраційна служба Одеської області» від 07.03.2018 року). - накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ). Вказана заява мотивована тим, що до винесення рішення по суті існує реальна небезпека відчуження майна відповідачів на користь третіх осіб, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову, в тому числі у зв`язку з можливим продажем майна. В заяві зазначено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.08.2012 року було укладено Договір позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №1968. 27 березня 2017 року було укладено Договір про внесення змін до Договору позики грошей, посвідченого 17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №1968, та викладення його у новій редакції. Відповідно до якого, ОСОБА_3 було взято у ОСОБА_2 позику в розмірі 3 504 600 (три мільйона п`ятсот чотири тисячі шістсот) гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 129 800 (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот) доларів США, зі строк повернення до 27.09.2017 року. В забезпечення виконання вимог ОСОБА_3 за Договором про внесення змін до Договору позики грошей, посвідченого 17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №1968, та викладення його у новій редакції від 27.03.2017 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до розірвання шлюбу ОСОБА_8 ) було укладено Договір поруки №2/17 від 27.03.2017 року (далі Договір поруки). Відповідно до п. 1.4. Договору поруки, на забезпечення виконання Позичальником зобов`язань перед Позикодавцем за Договором позики Поручитель відповідає усім своїм майном. Заявник, вказує, що неодноразово намагалася повернути свої кошти, але відповідачі ухиляються від виконання зобов`язання, врегулювати спір мирним шляхом не вдалося. На сьогоднішній день, відповідачі є власниками нерухомого майна та приймають заходи щодо відчуження свого майна шляхом переоформлення нерухомості на інших осіб. Тому виникає необхідність в забезпечені позову шляхом накладання арешту на нерухомість відповідачів. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року заяву задоволено. Роз`яснено заявнику ОСОБА_2 , що вона повинна пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); реєстраційний номер майна: НОМЕР_3 . Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), реєстраційний номер майна: НОМЕР_4 , до розгляду справи по суті. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задовленні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) ОСОБА_3 не підписувала договір від 27.03.2017р., який би містив п.1.4, відповідно до якого вона відповідає усім своїм майном по зобовязанням за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 2) суд першої інстанції не дотримався принципу співмірності при віришенні питання щодо забезпечення позову; 3) судом першої інстанції не застосовано зустрічне забезпечення, яке законодавець встановив обов`язком суду. У судове засідання до суду апеляційної інстанції 11 червня 2020 року сторони у справі не з`явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 16 червня 2020 року. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини. Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що є територіальною приналежністю Приморського району м. Одеси. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 право власності належить ОСОБА_8 (реєстраційний номер майна НОМЕР_4 ). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 право власності належить ОСОБА_3 . Суд першої інстанції правильно враховував той факт, на сьогоднішній день, середній показник вартості схожих об`єктів по Малиновському та Приморському районах м. Одеси, згідно витягів із інтернет ресурсів, які містяться в матеріалах заяви, не перевищують ціну позовних вимог. Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Станом на час розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, у суду були відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України). Враховуючи викладене, дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. При забезпеченні позову суддя взяв до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду, та накладення арешту на квартиру, у повній мірі забезпечить позовні вимоги в межах предмету спірних відносин між сторонами. Згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд є одним з аспектів доступу до правосуддя, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 149 ч. 2 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яким він звернувся або має намір звернутися. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, забороною вчиняти певні дії,забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі,або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання та інше. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Таким чином, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи - позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову сприяє запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечує можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яким він звернувся або має намір звернутися. При цьому, заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позовними вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків забезпечення позову. Скаржник ОСОБА_1 не надала доказів порушення принципу співмірності між заходом забезпечення позову та викладеними обставинами у заяві про забезпечення позову до пред`явлення позову, оскільки за договором застави є майно в с. Сичавка з невідомою вартістю. Арешт був накладений на квартиру, при цьому ціна позову перевищує вісім мілійонів гривень. Однак будинок та земельна ділянка в с. Сичавка не може мати таку ринкову вартість. Посилання в апеляційний скарзі на те, що ОСОБА_1 не підписувала договір від 27.03.2017р., не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки є предметом доказування по суті спору та не застосовуються при вирішенні питання про забезпечення позову. Крім того, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що саме по собі посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на незастосування судом зустрічного забезпечення не заслуговує на увагу, адже відповдіно до частини першої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є правом суду за наявності підстав уважати, що забезпеченням позову відповідачу можуть бути спричинені збитки. Зазначення таких обставин як умов застосування зустрічного забезпечення апеляційна скарга не містить, як не містить і зазначення обставин, які відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України можуть бути підставою для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувана ухвала суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 червня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк