Постанова 4813 № 520/11884/19

Номер провадження: 22-ц/813/6641/20 Номер справи місцевого суду: 520/11884/19 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах: головуючого судді: Драгомерецького М.М. суддів колегії: Дрішлюка А.І., Громіка Р.Д., при секретарі: Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання недійсними електронні торги, скасування протоколу та акту, визнання свідоцтва недійсним, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, В С Т А Н О В И В: 29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання недійсними електронні торги, скасування протоколу та акту, визнання свідоцтва недійсним, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, який остаточно уточнено 13 вересня 2019 року, та просив суд: - визнати недійсними електронні торги з реалізації домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків - літ. «А» та літ. «Б» та споруд загальною площею 493,9 кв.м., проведені 06 березня 2019 року ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України в процесі здійснення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №55890560, з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/11667/13- ц, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №038/14/МК/2007-840 від 16 липня 2007 року в загальній сумі 1 425 162,03 доларів США та 5 886 841,47 гривень; - скасувати протокол №391301 (реєстраційний номер лота 330915) від 06 березня 2019 року з проведення електронних торгів з реалізації предмету іпотеку у вигляді домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А» та літ. «Б» та споруд загальною площею 493,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких став ОСОБА_2 ; - скасувати акт №55890560/7 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 11 квітня 2019 року, складений головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. та затверджений заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В.; - визнати недійсним свідоцтво серія та номер: 56, видане 17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. на підставі Акту №55890560/7 про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві власності майно, що складається із: домоволодіння, що складається з двох житлових будинків літера «А», літера «Б» та споруд загальною площею 493,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46508121 від 17 квітня 2019 року, на підставі якого за ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на домоволодіння загальною площею 493,9 кв.м., що складається з житлового будинку літера «А» та житлового будинку літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1812629251101, номер запису про право власності: 31214685; - визнати право власності на домоволодіння загальною площею 493,9 кв.м., що складається з житлового будинку літера «А» та житлового будинку літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 16 липня 2007 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» був укладений кредитний договір, в забезпечення якого був укладений іпотечний договір, за умовами якого він, ОСОБА_1 , передав Банку в іпотеку належне йому нерухоме майно: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків: літ. «А» та літ. «Б» та споруд загальною площею 493,9 кв.м. рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року по справі №521/11667/13-ц, з нього на користь ПАТ «КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 1 425 162, 03 долара США та 5 886 841, 47 гривню, яке перебуває на примусовому виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виконавче провадження АСВП №55890560. Внаслідок проведених 06 березня 2019 року ДП «СЕТАМ» електронних торгів за заявкою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 грудня 2018 року відбулась реалізація належного йому нерухомого майна: предмету іпотеки у вигляді домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , переможцем яких став ОСОБА_2 , за яким в подальшому було зареєстроване право власності на спірний об`єкт нерухомості. Проте, вартість, за якою спірне нерухоме майно було передано на електронні торги та за якою воно було реалізовано, майже в п`ять разів нижча від реальної вартості предмету іпотеки, була визначена на підставі неякісного й необ`єктивного висновку, виконаного з використанням оцінювачем викривлених вихідних даних, з порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та навіть з арифметичними помилками, що в цілому призвело до суттєвого (більше ніж на 450 %) заниження вартості предмету іпотеки, визначеної у якості стартової ціни. Оскільки спірні електронні торги були проведенні з порушенням, а саме значно заниженою сумою вартості спірного нерухомого майна, він був вимушений звернутись до суду з цим позовом. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне домоволодіння, загальною площею 493,9 кв.м., яке складається з житлових будинків під літ. «А» та літ. «Б» та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1812629251101, що належить на праві власності ОСОБА_2 .. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом передання нерухомого майна: домоволодіння, загальною площею 493,9 кв.м., що складається з житлових будинків: літ. «А» та літ. «Б» та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_3 залишено без задоволення. У відзиві на позов від 29 липня 2019 року відповідач, ДП «СЕТАМ», просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на його необґрунтованість, з урахуванням того, що спірні електронні торги з боку ДП «СЕТАМ» були проведенні у відповідності до вимог для проведення торгів визначених чинним законодавством України, а також зауважив, що визначення вартості майна не входить до предмета доказування під час розгляду справ про визнання електронних торгів недійсними. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2019 року витребувано з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження за номером АСВП №55890560. 13 вересня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, у якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог. У судове засідання від 12 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце проведення якого був повідомлений належним чином, у заяві від 12 лютого 2020 року просив розглянути справу за його відсутності. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання від 12 лютого 2020 року не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, надав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на письмовому іспиті, але жодного доказу на підтвердження цього не надав, тому у задоволенні заяви було відмовлено. Інші учасники процесу також до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2020р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ «КБ «Надра», про визнання недійсними електронні торги з реалізації домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування протоколу №391301 (реєстраційний номер лота 330915) від 06.03.2019р.; скасування акту №55890560/7 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 11.04.2019р.; визнання недійсним свідоцтва, виданого 17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П., зареєстрованого в реєстрі за №56; скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46508121 від 17.04.2019р.; визнання за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння, загальною площею 493,9 кв.м., що складається з житлового будинку літера «А» та житлового будинку літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими, не доведені та судом порушені норми процесуального та матеріального права. Справу призначено до розгляду на 10 червня 2020 року із викликом учасників справи. Відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, Одеський апеляційний суд тимчасово, на час дії карантину, зупинив розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та вільних слухачів, припинив їх пропуск до залів судових засідань, також призупинено проведення масових заходів, не пов`язаних із процесуальною діяльністю, зокрема, особистий прийом громадян, конкурси, екскурсії, круглі столи, семінари тощо. На час розгляду справи заяви про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Згідно приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку розгляд справи за відсутності сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 16 червня 2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу ДП «СЕТАМ» і Міністерства юстиції України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статей 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу. Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України). Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України (частина перша, друга статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Згідно із пунктом 2 розділу VII «Особливості реалізації окремих видів майна» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року за №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна. Пунктом 1 розділу VIIІ «Оформлення результатів електронних торгів» Порядку передбачено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку повинен сплатити переможець електронних торгів, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронних торгів за лотом з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця. У протоколі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності). У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості. Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», був укладений кредитний договір за №038/14/МК/2007-840, за умовами якого АТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 712 000,00 доларів США, строком до 15 липня 2022 року, зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів згідно Графіку. Одночасно, з метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2208, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку нерухоме майно домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці, площею 484 кв.м., документи на яку не оформлені. Сторонами в іпотечному договорі визначено, що вартість предмета іпотеки становить 3 598 640, 13 грн., що за курсом НБУ було еквівалентно 712 542, 60 долара США. Одночасно, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2207, за умовами якого ОСОБА_1 придбав домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 484 кв.м., яке в цілому складається із: двох житлових будинків літ. «А», літ. «В», мостіння 1, огорожі 1, житловою площею 227,7 кв.м., загальною площею 514,1 кв.м. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року по справі №521/11667/13-ц позов ПАТ КБ «Надра» задоволено. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №038/14/МК/2007-840 від 16 липня 2007 року в розмірі 1 699 946,69 доларів США, що за курсом НБУ на 27 травня 2015 року було еквівалентно 36 418 760,41 гривень, з яких: 698 287,08 доларів США за тілом кредиту, 684 076,15 доларів США по відсоткам; 274 784,66 доларів США пеня за прострочення сплати кредиту; 42 798,80 доларів США штраф за порушення умов кредитного договору та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441,00 гривень в рівних частках. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року, в частині позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінено. Позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» за укладеним між АВТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Кредитним договором №038/14/МК/2007-840 від 16 липня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 договором поруки від 16 липня 2007 року заборгованість станом 27 травня 2015 року: за кредитом в сумі 698 287,08 доларів США, за процентами в сумі 684 076,15 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту за період з 25 травня 2014 року по 25 травня 2015 року в сумі 5 886 841, 47 грн., штраф в сумі 42 798,80 доларів США, а всього в загальній сумі 1 425 162,03 доларів США та 5 886 841, 47 грн.. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, та в частині розподілу судових витрат залишено без змін. На виконання рішень Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року, 29 січня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №521/11667/13-ц стосовно боржника ОСОБА_1 , про стягнення з останнього на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 425 162, 03 долара США та 5 886 841, 47 гривню. На підставі вказаного виконавчого листа, 27 лютого 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого листа ВП №55890560. З копій матеріалів виконавчого провадження ВП №55890560 (т. 2, а.с. 54-229) вбачається, що за постановою про опис та арешт майна від 25 квітня 2018 року, проведено опис й арешт майна боржника, а саме: домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., що розміщуються на земельній ділянці, яка належить третій особі, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; постановою державного виконавця від 14 серпня 2018 року призначено суб`єкт оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ «Українська експертна група», якої доручено надати звіт (висновок) про ринкову вартість описаного майна; 08 жовтня 2018 року ТОВ «Українська експертна група» проведено оцінку арештованого майна та складено звіт про оцінку майна за №17718, яким станом на 08 жовтня 2018 року визначена загальна ринкова вартість об`єкту оцінки: домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., що розміщуються на земельній ділянці, яка належить третій особі та не входить до об`єкту оцінки, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 2 849 521, 00 грн.; 05 грудня 2018 року державним виконавцем направлено листа за №55890560-20.1/7 на адресу проживання ОСОБА_1 , яка зазначена у виконавчому листі, як адреса проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та на адресу місцезнаходження ПАТ КБ «Надра», в якому повідомлено, що проведені дії з опису й арешту майна боржника та оцінки спірного нерухомого майна, встановлену згідно звіту про оцінку майна за №17718 від 08 жовтня 2018 року, а також зауважено, що згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення; 05 жовтня 2018 року державним виконавцем подано до ДП «СЕТАМ» заяву за №55890560/7-20.1 на реалізацію арештованого майна ВП №55890560 та направлено документи стосовно домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., що розміщуються на земельній ділянці, яка належить третій особі, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого встановлено в сумі 2 849 521, 00 гривня, для проведення реалізації майна, описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №521/11667/13-ц, виданого 29 січня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси. З протоколу №383357 проведення електронних торгів від 21 січня 2019 року, вбачається що ДП «СЕТАМ» 21 січня 2019 року були розпочати торги домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., що розміщуються на земельній ділянці, яка належить третій особі, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за номером лота № НОМЕР_2 , за стартовою ціною 2 849 521,00 грн., однак торги не відбулись, дата і час завершення торгів: 21 січня 2019 року о 18:00. 25 січня 2019 року державним виконавцем направлено на адресу божника ОСОБА_1 виклик за №55890560/7-20.1, яким його зобов`язано з`явитись до виконавця 15 січня 2019 року о 11:30, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, каб. 519, для сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату боргу. 14 лютого 2019 року до виконавчої служби надійшов лист від боржника ОСОБА_1 , за вх. №П-2838, яким останній підтвердив, що отримав виклик державного виконавця 04 лютого 2019 року, після визначення дати з`явлення до виконавця, та повідомив, що не перешкоджає державній виконавчій службі здійснювати передбачені чинним законодавством заходи, пов`язані із виконанням рішення суду по справі №521/11667/13-ц та зобов`язується всіляко сприяти більш скорішому виконанню рішення суду. Боржником у листі також повідомлено, що він мешкає за іншою адресою, однак про таку адресу для листування, боржником державного виконавця не повідомлено, як і навпаки у реквізитах заяви підтверджено, що адреса проживання ОСОБА_6 є: АДРЕСА_3 , а.с. 85). 06 березня 2019 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких було реалізоване вищевказане домоволодіння (реєстраційний номер лота 330915), згідно з протоколом проведення електронних торгів від 06 березня 2019 року №391301 переможцем торгів визначено учасника №6 (Манюта С.В.). Підстава визначення переможця: особлива ставка. Стартова ціна лоту була визначена в сумі 2 279 616,80 грн.; ціна продажу склала: 2 303 333,00 грн., сума сплаченого гарантійного внеску 113 980,84 грн.. 26 березня 2019 року державним виконавцем було видано розпорядження №55890560/7 відповідно до якого, грошові кошти в сумі 2 188 166,35 грн., що надійшли 21 березня 2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого листа №521/11667/13-ц, виданого 29 січня 2018 року, необхідно перерахувати в наступному порядку: 1 968 888,42 грн. на користь ПАТ КБ «Надра», в рахунок погашення заборгованості; 218 816, 63 грн. в рахунок сплати виконавчого збору; 461,30 грн. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження. Зазначені грошові кошти були сплачені в належному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями №3895, №3894, №3893 від 26 березня 2019 року. 11 квітня 2019 року державним виконавцем Сидоренко Р.Г., видано акт №55890560/7 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затверджений заступником директора Департаменту начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В., у якому підтверджено інформацію щодо вищевказаних обставин з реалізації предмету іпотеки, сплати визначених сум грошових коштів та встановлено, що цей акт є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Копія зазначеного акту була спрямована державним виконавцем на адреси сторін виконавчого провадження та ОСОБА_2 , за вих. №55890560/20.1-7. На ім`я ОСОБА_1 зазначений акт був скерований за адресою проживання боржника: АДРЕСА_1 . 17 квітня 2019 року державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з майна, якою скасовано арешт з домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно, державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46508121 від 17 квітня 2019 року, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків літ. «А», літ. «Б», та споруд, загальною площею 493,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 31214685. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер: 56, виданого 17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П.. Зазначені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №167872499 від 24 травня 2019 року. 03 травня 2019 року до державної виконавчої служби надійшов лист від позивача ОСОБА_1 за №П-7891, в якому останній повідомив, що 02 квітня 2019 року він, ОСОБА_1 , отримав протокол № НОМЕР_3 проведення електронних торгів, в якому зазначено, що переможцем торгів є ОСОБА_2 , з ціною придбання лоту за 2 303 333,00 грн.. ОСОБА_1 у листі повідомив, що висновок про оцінку майна він не отримував, має право в 10-денний строк на його оскарження, у зв`язку з чим просить виконавця надіслати йому копію такого висновку. 29 травня 2019 року ОСОБА_1 , будучи незгодним з проведеними електронними торгами, зокрема встановленою вартістю предмета іпотеки, за яку було реалізоване належне йому на праві власності майно, звернувся до суду з цим позовом. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення вартості чи оцінки майна належить до компетенції державного виконавця, яким здійснюються підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів. Станом на 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 вже був достеменно обізнаний про реалізацію спірного майна, а відтак і з інформацією про визначення вартості спірного майна, однак з цим позовом останній звернувся до суду, з підстав незгоди з висновком про оцінку майна, лише 29 травня 2019 року, тобто фактично через два місці. Матеріали виконавчого провадження, не містять доказів, що після того, як ОСОБА_1 стало відомо про визначену вартість спірного майна, останнім здійснювались дії щодо оскарження дій та рішень державного виконавця зі встановлення вартості арештованого майна, у порядку визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про виконавче провадження» шляхом звернення до суду з відповідною скаргою. Доводи позивача про те, що його не було повідомлено про результати оцінки майна, не отримано його згоду на передачу майна на реалізацію за ціною визначеною державним виконавцем не свідчать про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження, визначену положенням Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України, та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Тому, не можуть братись до уваги посилання позивача на дії державного виконавця, як підставу для визнання електронних торгів недійсними, так і надання оцінки діям органів державної влади не може відбуватись в межах розгляду справи про визнання електронних торгів недійсними, а тільки в межах скарги на дії державного виконавця. Жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результати торгів, а також порушення законних прав позивача такими порушеннями у позовній заяві не викладено та за обставинами справи не доведено. Матеріалами справи не спростовано, що ДП «СЕТАМ» розмістив інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, наданих відповідним органом ДВС. Перевірка документів на відповідність вимогам законодавства організатором за нормами чинного законодавства не здійснюється. Підприємство здійснювало визначені процедурою дії щодо реалізації нерухомого майна і дотрималось вимог щодо повідомлення учасників про проведення електронних торгів та самої процедури їх проведення. Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав та інтересів відповідачами у справі: Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна. Посилання позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом безпідставно не враховано, що спірні електронні торги були проведенні з порушенням, а саме значно заниженою сумою вартості спірного нерухомого майна, що суттєво порушує його права, та є підставою для визнання торгів недійсними, не приймаються до уваги за таких підстав. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частиною 1 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача». Проте, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_1 не доведено належним чином те, що при проведенні електронних торгів з продажу іпотечного майна відповідачами порушено його права. Так, Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №503/1169/16 (провадження №61-2074св18) зроблено наступний правової висновок: «згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першоютретьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом прилюдних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, порушення, попущені під час проведення прилюдних торгів, є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює». Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах №6-370цс16 та №6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі №6-231цс17. Судом першої інстанції з достовірністю та об`єктивно встановлено, що станом на 02 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про реалізацію спірного нерухомого майна, а відтак і з інформацією про визначення вартості цього майна, однак з цим позовом останній звернувся до суду, з підстав незгоди з висновком про оцінку майна, лише 29 травня 2019 року, тобто фактично через два місці. Матеріали виконавчого провадження, не містять доказів, що після того, як ОСОБА_1 стало відомо про визначену вартість спірного майна, останнім здійснювались дії щодо оскарження дій та рішень державного виконавця зі встановлення вартості арештованого майна, у порядку визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про виконавче провадження» шляхом звернення до суду із відповідною скаргою. Зазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові 26 вересня 2019 року у справі №607/10379/17 (провадження №61-38730св18), в якій «Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи ОСОБИ_1 про реалізацію спірного майна за заниженою ціною, є неспроможними, оскільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Як зазначено вище, дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не надав доказів на підтвердження наявності порушень, які могли вплинути на результати торгів, тобто не довів порушення його прав і законних інтересів. Аргументи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення державним виконавцем боржника про результати оцінки спірного майна та не отримання ним згоди на передачу нежитлових приміщень на реалізацію за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, не стосуються правил проведення прилюдних торгів». За своєю юридичною природою позов це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншого особою (відповідачем). Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення відповідного права. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. У абзаці 2 п. 11 постанови №14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено належним чином порушення його прав та інтересів відповідачами: Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 при проведенні електронних торгів з реалізації нерухомого майна, тому у відповідності до положень статей 15, 16 ЦК України право позивача не підлягає захисту судом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14. Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову. Інших правових доводів апеляційна скарга не містить. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції Українита приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IVвід 23 лютого 2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28 жовтня 2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції(див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає. Таке рішення апеляційного суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, статті 6 (право на справедливий суд), статті 13 (права на ефективний засіб юридичного захисту позивача від неправомірних дій відповідача), статті 8 (право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла), статті 17 (заборона зловживання правами, передбаченими цією Конвенцією з боку відповідача) та статті 1 Першого Протоколу (захист права власності та права мірно володіти своїм майном). Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 16 червня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк Р.Д.Громік