Постанова КЦС ВС № 554/3863/16-ц

Постанова Іменем України 16 червня 2020 року м. Київ справа № 554/3863/16-ц провадження № 61-39635св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, треті особи: ОСОБА_3 , Телеканал ТРК «Місто», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., Абрамова П. С., ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина Короткий зміст вимог скарги У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, треті особи: ОСОБА_3 , Телеканал ТРК «Місто», про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позовний вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі на телеканалі ТРК «Місто» в рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_2» голова комісії з реорганізації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, виконуючий обов`язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області ОСОБА_2 публічно безпідставно звинуватив ОСОБА_1 в здійсненні тиску та залякуванні працівників Держспоживінспекції у Полтавській області, у сприянні корупційній діяльності ОСОБА_3 , озвучивши наступну інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Позивач вказує, що такі твердження принижують його честь, гідність і ділову репутацію, підривають авторитет та завдають моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 , як посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, правонаступником якої є Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі рубрики « ІНФОРМАЦІЯ_2» на телеканалі ТРК «Місто» у зверненні до телеглядачів, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_3»; зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області та ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішення суду у даній справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію шляхом публічного виступу на місцевому телеканалі ТРК «Місто» із відповідною заявою; стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області та ОСОБА_2 на його користь в солідарному порядку 60 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним висловом відповідач ОСОБА_2 надав оцінку подіям, що пов`язані з діяльністю позивача, а тому відповідно, виступив з критикою ОСОБА_1 та висловив оціночні судження. Тому вимоги позивача про визнання недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 та її спростування задоволенню не підлягають. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У липні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Доводи інших учасників справи 29 серпня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. 29 серпня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи. 30 липня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі на телеканалі ТРК «Місто» в рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_2» взяв участь ОСОБА_2 , який станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував обов`язки голови комісії з припинення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області та виконував обов`язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області. Виступаючи в прямому ефірі, ОСОБА_2 повідомив наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також встановлено, що ОСОБА_1 є керівником Управління у Полтавській області Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю».

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (частини четверта, сьома статті 277 ЦКУкраїни). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. За змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Cудами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та інші працівники Інспекції з питань захисту прав споживачів могли сприймати як тиск та залякування з боку ОСОБА_1 численні запити щодо їх роботи, з якими позивач звертався до Інспекції. Тому оскаржуваним висловом відповідач надав оцінку подіям, що пов`язані з діяльністю позивача, відповідно, виступив з критикою ОСОБА_1 , висловив оціночні судження. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що інформація, про спростування якої пред`явив вимоги ОСОБА_1 , не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація є оціночними судженнями. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, належним чином дослідивши докази та встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог щодо захист честі, гідності та ділової репутації. Доводи касаційної скарги про те, що відповідач поширеним висловом фактично вказав на те, що позивач своїми діями вчинив кримінальний злочин, є необґрунтованими та такими, що сформовані на підставі неправильного тлумачення змісту поширеної фрази. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев