Ухвала КЦС ВС № 552/4290/17

УХВАЛА 12 червня 2020 року м. Київ справа № 552/4290/17 провадження № 61-5147ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об`єкт, та встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ : У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просила: - виділити їй в натурі 1/2 частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності у самостійний об`єкт нерухомого майна, з одночасним припиненням права спільної часткової власності, що складатиметься з частини житлового будинку літера А1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв. м, кухні 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв. м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв. м, кладової 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, в тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі № 1, воріт № 2, що розташовані по АДРЕСА_1 , що відповідає додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року; - визнати за нею право власності на виділені у самостійний об`єкт 1/2 частки нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку літера А-1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв. м, кухні 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв. м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв. м, кладової 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, в тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі № 1, воріт № 2, що розташовані по АДРЕСА_1 , що відповідає додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року; - встановити фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відбувся між співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , визначивши ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 657 кв. м, що відповідає варіанту № 1 в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року, ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 748 кв. м, що відповідає варіанту №1 в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку із майна, що перебуває у спільній частковій власності у самостійний об`єкт нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку літера А-1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв.м, кухні 1-1 площею 8,5 кв.м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв.м, кладової 1-4 площею 2,4 кв.м, загальною площею 40,8 кв.м, в тому числі житловою площею 19,9 кв.м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі №1, воріт №2, по АДРЕСА_1 , згідно додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року., яка зображена зеленим кольором на додатку №

2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на виділені у самостійний об`єкт нерухомого майна, що складається з 1/2 частки житлового будинку літера А-1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв.м, кухні 1-1 площею 8,5 кв.м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв.м, кладової 1-4 площею 2,4 кв.м, загальною площею 40,8 кв.м, в тому числі житловою площею 19,9 кв.м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі № 1, воріт №2, по АДРЕСА_1 , згідно додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року. Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на виділений у самостійний об`єкт нерухомого майна, що складається з 1/2 частки житлового будинку літера А-1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв.м, кухні 1-1 площею 8,5 кв.м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв.м, кладової 1-4 площею 2,4 кв.м, загальною площею 40,8 кв.м, в тому числі житловою площею 19,9 кв.м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі №1, воріт №2, по АДРЕСА_1 . Встановлено фактичний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , який відбувся між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що відповідає варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року, виділивши ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 654 кв.м. для обслуговування 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд за по АДРЕСА_1 , яка зображена зеленим кольором в варіанті № 1 додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 77 від 06 грудня 2017 року. Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат задоволено. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по справі в розмірі 35 002 грн. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, в якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 552/4290/17 з суду першої інстанції. У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 552/4290/17. У червні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, здана до поштового відділення зв`язку 04 червня 2020 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню. Заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 577/5853/15-ц, 03 жовтня 2018 року в справі № 286/826/16-ц, 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17, 05 лютого 2020 року в справі № 760/18966/15-ц, 08 квітня 2020 року в справі № 278/1396/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити. Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року. Відкрити касаційне провадження у даній справі. Надіслати учаснику справи копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз`яснити його право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов