Постанова 4803 № 201/10315/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4712/20 Справа № 201/10315/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про скасування арештів з майна, В С Т А Н О В И Л А: 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що Соборним ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління у Дніпропетровській області при виконанні виконавчого напису, вчиненого 28 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. щодо стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 485 055,16 грн, у виконавчому проваджені № 49946367 постановою від 28 січня 2016 року був накладений арешт на її майно позивача. Виконавчий документ повернутий стягувачу за виконавчим провадженням ПАТ КБ «Приватбанк», але арешт при цьому державним виконавцем знятий не був. Оскільки на даний час її заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» погашена у повному обсязі, арешти з належного їй майна не зняті, позивач просила суд скасувати арешти, накладені на все її нерухоме та рухоме майно в межах виконавчого провадження ВП № 49946367, відритого Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, яке було внесено в Єдиний державний реєстр майнових прав та обтяжень 01 лютого 2016 року, номер запису про обтяження 13072520. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про скасування арештів майна залишено без задоволення. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в розумінні положень ст.ст. 49,50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним погашенням заборгованості, виконавче провадження мало бути закінчене, а арешт, накладений на майно боржника, - знято. Передбаченим с.360 ЦПК України правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про зняття арешту з усього її майна, накладені постановами державного виконавця про арешт майна від 28 січня 2016 року (а.с. 17-17 зворот). Листом № 40850 від 05 липня 2019 року начальник Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_1 про неможливість скасування накладеного постановою від 28 січня 2016 року арешту майна у виконавчому провадженні № 49946367, відкритого на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 7719 від 24 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 485055,16 грн., оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу 26 квітня 2016 року на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 30 червня 1999 року, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, який становить три роки (а.с. 18). З інформаційної довідки з АСВП «ВП-спецрозділ» вбачається, що на виконанні Соборного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області дійсно перебувало виконавче провадження № 49946367 з виконання вказаного виконавчого напису, в якому постановою від 28 січня 2016 року накладено арешт на майно боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошена заборона на його відчуження. Постановами від 05 лютого 2016 року з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 48505,52 грн та арештовані кошти боржника. 26 квітня 2106 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 56-59). Листом від 20 травня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» повідомило про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 4627085039026410 від 22 квітня 2007 року (а.с. 14). На підставі ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно положень ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадженню підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документу без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. За приписами ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Наведене свідчить про те, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 не закінчено, незважаючи на повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до вимог ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу. З огляду на зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у скасуванні арешту, накладеного постановами державного виконавця. Доводи апеляційної скарги позивача законність рішення суду першої інстанції не спростовують, оскільки виконавче провадження № 49946367 не було закінчено, в порядку визначеному ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», тому ефективним способом захисту є оскарження дій державного виконавця, а не звернення з відповідним позовом до суду. Передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова