Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/9792/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/549/20 Справа № 185/9792/18 Головуючий у першій інстанції: Бондаренко В. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» на додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства «Лугове», треті особи: Друга Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Павлоградська районна державна адміністрація, про визнання права власності на земельні ділянки, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2018 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем у своїй діяльності використовуються, в тому числі, майно і земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які за життя належали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Останні за життя були членами вказаного фермерського господарства та вносили до статутного (складеного) капіталу належне їм на праві власності рухоме й нерухоме майно, серед якого були, в тому числі, і земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Позивачі є також членами вказаного фермерського господарства. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 їхнього батька ОСОБА_6 , та мають право на успадкування по 1/2 частці майна кожна. ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, також відповідно має право на спадщину у вигляді 1/3 частки після смерті її діда ОСОБА_4 . З 27 листопада 2009 року земельна ділянка розміром 23,560 га (кадастровий № 122358230 0-01-001-0471), що розташована на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, була передана у сумісну спільну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 . Нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Державний акт на земельну ділянку, загальною площею 19,530 га (кадастровий №1223582300-01-001-1088) на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, був отриманий ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 листопада ІНФОРМАЦІЯ_5 року, співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . З 27 листопада 2009 року земельні ділянки на праві спільної сумісної власності були об`єднані для використання членами СФГ «Лугове». Постановою від 04 грудня 2017 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом, у зв`язку з тим, що не визначені частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку 19,530 га кадастровий номер 1223582300-01-001-1088, розташованої на території Булахівської сільської ради Павлоградського району. Тому позивачі просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 у вигляді 1/2 частини земельної ділянки 1,9632 га, кадастровий № 122358230 0-01-001-0471 (площа 23,5600 га); визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» після смерті її батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вигляді 1/2 частини земельної ділянки 1,6275 га, кадастровий номер 1223582300-01-001-1088 (площа 23,5600 га); визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/24 частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» після смерті її батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 у вигляді 1/2 частини земельної ділянки 1,3090 га, кадастровий № 122358230 0-01-001-0471 (площа 23,5600 га); визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/36 частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» після смерті її діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 у вигляді 1/3 частини земельної ділянки 1,3090 га, кадастровий № 122358230 0-01-001-0471 (площа 23,5600 га); визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/24 частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства «Лугове» після смерті її батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вигляді 1/2 частини земельної ділянки 1,6275 га, кадастровий номер 1223582300-01-001-1088 (площа 19,5300 га). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Лугове" про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом відмовлено повністю. У квітні 2019 року СФГ «Лугове» звернулося до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю, проте, при ухваленні рішення судом не вирішено питання стосовно розподілу судових витрат між сторонами, а саме, витрат пов`язаних з правовою допомогою адвоката Норочевського О.О. у розмірі 10000,00 грн. Заявник просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь СФГ «Лугове» судові витрати у вигляді компенсації витрат на правничу правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. (а.с. 5 т.2). Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 03 січня 2020 року про виправлення описки, в задоволенні заяви СФГ «Лугове» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено (а.с. 21-23, 69-72 т.2). В апеляційній скарзі СФГ «Лугове», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви щодо розподілу судових витрат (а.с. 25-26 т.2). Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року в апеляційному порядку не оскаржується. Апеляційним судом встановлено, що у даній справі рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Лугове" про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом відмовлено повністю; рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, яким є відзив за заяву про ухвалення додаткового рішення) (а.с. 12-15 т.2), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що у відзиві на заяву Селянського (фермерського) господарства «Лугове» представник позивачів не погоджується зі стягненням з них витрат на правничу допомогу з наведеним обґрунтуванням, яке заслуговує на увагу. Як вбачається з матеріалів справи, між Селянським (фермерським) господарством «Лугове» та адвокатом Норочевським О.О. укладено договір про надання правової допомоги №161 від 24.12.2018 року (а.с. 98-99 т.1). Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги №161 від 24.12.2018 року гонорар по вищезазначеній справі сторонами було погоджено в розмірі 10000,00 грн, а також передбачена сплата клієнтом гонорару на користь адвоката поетапно по мірі виконання доручень (а.с. 100 т.1). Відповідно до виписки з банківського рахунку АТ Ощадбанк СФГ «Лугове» було перераховано адвокату Норочевському О.О. згідно договору №161 від 24.12.2018 року 10000,00 грн. (а.с. 154 т.1). Адвокатом Норочевським О.О. місцевому суду до ухвалення рішення по суті надано попередній опис робіт та витрат здійснених під час надання правової допомоги, у зв`язку з розглядом справи, а саме: вивчення обставин справи, законодавства, судової практики зі спірних правовідносин та складання відзиву на позов 2 години, що складає 1536,80 грн; оформлення листів, направлення поштового відзиву на позов з додатками учасникам справи та суду 1 година 768,00 грн; орієнтовний час участі у судових засіданнях по справі в суді першої інстанції 4 години 3073,60 грн; отримання рішень та виконавчих листів 1 година 768,40 грн (із розрахунку 1 година роботи адвоката складає 768,40 грн), а також витрати, пов`язані з отриманням витягу з ЄДРПОУ щодо стану СФГ «Лугове» - 73,00 грн та витрати, пов`язані з поштовими послугами у розмірі 126,50 грн, що загалом складає 6341,70 грн. (а.с. 95 зворот т.1). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України). При визначенні (зменшенню) розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Норочевським О.О. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, вказаним адвокатом було складено відзив на позовну заяву, для підготовки якого адвокату необхідно вивчення обставин справи, судової практики зі спірних правовідносин, про що також зазначено в попередньому розрахунку; заперечення проти прийняття заяви про зміну предмету і підстави позову (а.с. 194 т.1). Адвокат Норочевський О.О. приймав участь особисто в судовому засіданні місцевого суду 07 лютого 2019 року тривалістю три години, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.02.2019 року (а.с. 239-243 т.). Крім того, адвокат Норочевський О.О. 31 березня 2020 року приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що підтверджується звукозаписом та протоколом судового засідання (а.с. 92 т.2). Що стосується витрат, пов`язаних з отриманням витягу з ЄДРПОУ стосовно стану СФГ «Лугове» у сумі 73,00 грн та поштовими послугами у розмірі 126,50 грн, слід зазначити, що вказані витрати не відносяться до судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги поданий позивачами відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, - колегія приходить до висновку, що відшкодування позивачами понесених СФГ «Лугове» витрат на адвокатські послуги у сумі 10000,00 грн. не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у загальному розмірі 6500,00 грн., тобто по 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 67 коп., з кожного позивача. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про недоведеність заявником понесених СФГ «Лугове» витрат на професійну правничу допомогу. Отже, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення у цій частині нового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лугове» задовольнити частково. Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Селянського (фермерського) господарства «Лугове» (код ЄДРПОУ 20276833) судові витрати в розмірі по 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 67 коп., з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді