Постанова 4813 № 521/2610/20

Номер провадження: 22-ц/813/6516/20 Номер справи місцевого суду: 521/2610/20 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/2610/20 Номер провадження: 22-ц/813/6516/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Мирончук Н.В. 19 березня 2020 року, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, встановив: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 обґрунтовує вищевказані вимоги позову низкою порушень норм закону при вчиненнівказаного виконавчого напису (а. с. 1 3 зворотна сторона). В подальшому, а саме - у березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить: 1) зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;2) заборонити вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;3) зупинити стягнення на підставі постанови №51507411, виданої 27.02.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору в розмірі - 380 774,70 грн.; 4) заборонити вчиняти будь-які дії відносно виконання постанови №51507411, виданої 27.02.2019року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору в розмірі - 380 774,70 грн.. Викладені вище вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 12.03.2019 року відкрито виконавче провадження № 58599496 з примусового виконання виконавчого напису № 3205, виданого 02.09.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 26.11.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно якої постановив звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з цим, приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. подав до керівника Одеської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна та відповідний пакет документів, щодо проведення реалізації на електронних торгах арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки, яке належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 , за рахунок якого можливо задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо стягнення з позивачки суми коштів у розмірі 3 807 747,08 грн. відповідно до виконавчого провадження №58599496. В заяві про забезпечення позову позивачка зазначала, що в даному випадку заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому зупинення стягнення за виконавчим написом до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси стягувача, а лише тимчасово обмежує його право в частині звернення стягнення такого майна в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову. За таких умов, позивачка вважала, що вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та адекватним втручанням у реалізацію фінансової установи свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, ураховуючи те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (а. с. 21 - 25). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2020 року в задоволенні вищевказаної заяви про забезпечення позову відмовлено (а. с. 74 - 76). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватиухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалити нове судове рішення, яким вищевикладені вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що у провадженні останнього розглядається цивільна справа №521/2610/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та паралельно відбувається примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса. У зв`язку з чим, у разі задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, виконання такого рішення по зазначеній справі може бути ускладнене або унеможливлене, оскільки наявні всі підстави вважати, що майно позивачки може бути примусово реалізоване в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця та звернення стягнення на житловий будинок останньої приватним або державним виконавцем на аукціоні, тим паче, що на офіційному веб-порталі ДП «Сетам» уже були призначені прилюдні торги на 02 січня 2020 року, 12 лютого 2020 року та 25 березня 2020 року. Також в апеляційній скарзі позивачка акцентує увагу апеляційного суду на те, що у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи судом першої інстанції приватним виконавцем буде примусово реалізовано іпотечне майно в установленому законом порядку, то ОСОБА_1 не зможе ефективно захистити свої права у межах цього судового провадження, що також може істотно ускладнить чи унеможливить поновлення її порушених прав та інтересів при новому зверненні до суду, а відтак, ОСОБА_1 просить апеляційний суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснення будь-яких дій стосовно виконання оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса та зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису. Зазначає про те, що судом першої інстанції жодним чином не було враховано доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 25.05.2020 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи, призначеної до розгляду на 28.05.2020 року, за її відсутності. Від інших учасників справи заяв, клопотань, відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, наявність клопотання позивачки про розгляд справи за її відсутності, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову, за змістом є тотожними із заявленими позовними вимогами, а тому у відповідності до ч. 10 ст. 152 ЦПК України не можуть бути задоволені. Крім того, оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що питання нарахування виконавчого збору суд за заявленими позовними вимогами не розглядає, а отже відсутність зупинення нарахування та стягнення виконавчого збору не може вплинути на виконання рішення суду, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а. с. 74 - 76). Між тим, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №51507411, виданої 27.02.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору у розмірі 380 774,70 грн., та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання постанови №51507411, виданої 27.02.2019року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору в розмірі - 380 774,70 грн., відповідає вищезазначеним вимогам. При цьому колегія суддів виходить з того, що викладені у попередньому абзаці вимоги заяви про забезпечення позову не є співмірними, у розумінні приписів ст. 150 ЦПК України, з вимогами вищевказаного позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Такі вимоги заяви про забезпечення позову не мають наслідком забезпечення ОСОБА_1 реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У даному випадку апеляційний суд не вбачає мети (у розумінні приписів ст. 149 ЦПК України) забезпечення вказаного вище позову, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №51507411, виданої 27.02.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору у розмірі 380 774,70 грн., та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання постанови №51507411, виданої 27.02.2019року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь відділу ДВС виконавчого збору у розмірі 380 774,70 грн.. Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції. Між тим, суд першої інстанції дійшов помилкового вищевикладеного висновку про тотожність вимог позову з вимогами заяви про забезпечення позову та необхідність відмови у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , адже з огляду на правила ч. 2 ст. 149 ЦПК України у даному випадку суд апеляційної інстанції вважає викладені у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі вищевказані підстави вжиття заходів забезпечення позову достатньо обґрунтованим припущенням стосовно того, що невжиття вказаних у даному абзаці заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 12.03.2019 року відкрито виконавче провадження № 58599496 з примусового виконання виконавчого напису № 3205, виданого 02.09.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 26.11.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 згідно якої постановив звернути стягнення на нерухоме майно належний позивачці житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно з цим, приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. подав до керівника Одеської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна та відповідний пакет документів, щодо проведення реалізації на електронних торгах арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки, яке належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 , за рахунок якого можливо задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо стягнення з позивачки суми коштів у розмірі 3 807 747,08 грн. відповідно до виконавчого провадження №58599496. ОСОБА_1 оскаржує вищенаведений виконавчий напис приватного нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення норм закону при його вчиненні. За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи судом першої інстанції приватним виконавцем буде примусово реалізовано іпотечне майно в установленому законом порядку, то ОСОБА_1 не зможе ефективно захистити свої права у межах цього судового провадження, що також може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення її порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Вжиття такого способу забезпечення позову є співмірним із заявленими ОСОБА_1 вимогами, та адекватним втручанням у реалізацію фінансовою установою свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, ураховуючи те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Вказана правова позиція щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову наведеним у передуючому попередньому абзаці даної постанови шляхом в правовідносинах щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/10670/18-ц. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення інших вимог вищевказаної заяви про забезпечення позову, з огляду на вищевикладене, є безпідставними. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення таких вимог заяви про забезпечення позову. В решті ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Мельниченко Тетяни Петрівни задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 19 березня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 задовольнити. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Заборонити вчиняти будь-які дії відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 02 вересня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3205, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В решті ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 19 березня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Повна постанова складена 15 червня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе