Постанова Київський апеляційний суд № 759/11639/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Київ Справа №759/11639/19 Резолютивна частина постанови оголошена 10 червня 2020 року Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої адвокатом Мещаніновим Анатолієм Михайловичем на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Бабич Н.Д. 13 листопада 2019 року, повний текст рішення складено 19 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиціїпро визнання особи безвісно відсутньою, - Справа №759/11639/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/2914/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.Д. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Мещанінов А.М. 26.06.2019 року звернувся із заявою до суду, в якій просив суд визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2 з 01 січня 1990 року. В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу є дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В березні 1985 році, після закінчення Київського інституту цивільної авіації, ОСОБА_2 виїхав на о. Куба в м. Гавана. З червня 1985 р. по травень 1986 року, вони разом з дочкою перебували в м. Гавана. В травні 1986 року сім`я повернулась до м. Києва в зв`язку з закінченням відрядження ОСОБА_2 . Після відрядження, 20.08.1986 року, останній виїхав до Куби , а заявник з донькою залишились проживати в м. Києві. Як зазначив заявник, з серпня 1986 року та по дату звернення до суду остання не бачилась та не спілкувалась з ОСОБА_2 . Також в заяві зазначено, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Рішенням суду позовні вимоги було задоволено, однак рішення залишилось невиконаним. Де саме зараз знаходиться ОСОБА_2 , заявнику не відомо, по м. Києву останній зареєстрованим не числиться. Також зазначила, що визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім їй необхідно для вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Також заявник зазначила, що на даний час Посольство Куби не надало інформації про останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_2 . До часу звернення з заявою місце перебування чоловіка ОСОБА_1 не відоме, у зв`язку з чим вона вимушена звертатись до суду з вказаною заявою. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання особи безвісно відсутньою - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Міщаніновим А.М. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до неправильного винесення рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою. В судовому засіданні адвокат Мещанінов А . М. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник заінтересованої особи - Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності заінтересованої особи Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 06 травня 1984 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу (а.с. 12). Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13). Згідно рішення Ленінградського районнного суд м. Києва від 02 листопада 1989 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (а.с.14-15). В даному рішенні суду зазначено, що ОСОБА_2 , проживає в АДРЕСА_1 Як вказує заявник з червня 1985 року по травень 1986 року, вони разом з чоловіком та дочкою перебували в м. Гавана Республіки Куба. В травні 1986 року сім`я повернулась до м. Києва в зв`язку з закінченням відрядження ОСОБА_2 . 20.08.1986 року останній виїхав до Куби , а заявник з донькою залишились проживати в м. Києві. Як зазначив заявник, з серпня 1986 року та по дату звернення до суду остання не бачилась та не спілкувалась з ОСОБА_2 . В силу п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Відповідно ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Необхідність визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім заявник пов`язує з необхідністю розірвання шлюбу. Відповідно до ч.1 ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Частиною 2 ст. 43 ЦК України визначено, що у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Зазначене передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок: «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою». Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 вказала, які заходи останньою вживались з метою встановлення місця знаходження свого чоловіка ОСОБА_2 . Факт звернення її довірителя до Адресно-довідкового бюро ГУ МВД України; до посольства Республіки Куби; до Державної прикордонної служби України за 20 днів до дня звернення до суду з даною заявою, є заходами, які вчинялися заявником (його довірителем) та на які остання посилається в своїй заяві. При цьому, доказів, які б свідчили, що заявник зверталась до поліції з заявою про зникнення (розшук) ОСОБА_2 до суду не надано. Відсутність у заявника відомостей щодо місця перебування ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання його безвісно відсутнім. Окрім вказаного, заявником не обґрунтована правова зацікавленість у вирішенні питання про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім. Посилання останньої на необхідність розірвання шлюбу, є юридично не обгрунтованими, враховуючи те, що дане питання може бути вирішено в порядку, передбаченому ЦПК України, а саме п. п. 9, 10 ст. 28 ЦПК України і не потребує визнання особи безвісно відсутньою. Інших підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім заявником не вказано. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки посилання заявника на те, що їй невідомо про місце проживання ОСОБА_2 , а перебування в іншій країні за невідомою адресою не є безумовною підставою для визнання його безвісно відсутнім, оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів про останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 , як і не здобуто доказів того, що місцеперебування останнього невідоме. Виїзд особи на територію іншої країни не може сам по собі свідчити про її безвісну відсутність. Не можна визнавати безвісно відсутнім громадянина, про якого вірогідно відомо, що він живий, але немає точних відомостей про його місце перебування. Фактична відсутність відомостей про місце перебування особи не дає суду підстав для визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Доказів звернення до поліції з заявою про зникнення (розшук) ОСОБА_2 та відкриття кримінального провадження з приводу його зникнення у відповідності до вимог Законів України «Про національну поліцію»та «Про оперативно-розшукову діяльність»до суду заявником не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої адвокатом Мещаніновим Анатолієм Михайловичем залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна