Постанова 4824 № 373/615/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи 373/615/19 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/275/2020 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И 22 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М., суддів: Іванченко М.М., Болотова Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Керекези Я.І. по цивільній справі № 373/615/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. в с т а н о в и л а: У квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, звернувся до банку у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.08.2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 10.03.2019 року утворилася заборгованість в розмірі 21 055,81грн.( 4001,83 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5447,34грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8827,79 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 1300грн. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень); а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. штраф (фіксована частина); 978, 85грн. штраф ( процентна складова). Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Згідно з рішенням Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником усіх прав та зобовязань Публічного акціонерного Комерційного банку «ПриватБанк». За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «Приватбанк» надав суду копію Анкети-заяви від 26.08.2015року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «ПриватБанк» та заявником ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримав у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 1 000 грн. Судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам`ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на10.03.2019 року утворилася заборгованість в розмірі 21 055,81грн.( 4001,83грн. заборгованість за тілом кредиту, 5447,34грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8827,79 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 1300грн. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень); а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. штраф (фіксована частина); 978, 85грн. штраф ( процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, погоджених сторонами розміру та порядку сплати штрафних санкцій за користування ними, строку дії кредитної картки. Підписання відповідачем лише однієї анкети-заяви з відміткою про ознайомлення з Умовами та Правилами кредитування, не може свідчити про факт укладення кредитного договору. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Статтю 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у стягненні з нього тіла кредиту у сумі 4001,83грн. У той же час, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також у заяві не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу, що позбавляє можливості визначити, як належний доказ, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які містять різні тарифи, в залежності від виду кредитної картки, виданої позичальнику. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи вказані обставини, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів відсутні, і суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні. Доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ст. 12 ЦПК України колегія суддів вважає безпідставним. Оскільки згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та у відсутність представника позивача, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. За правилами ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції довідки про видачу кредитних карток, виписки про рух коштів за карткою, виданою відповідачу, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття таких доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: а саме 364, 99 грн. витрати в суді першої інстанції та 547, 48грн. витрати в суді апеляційної інстанції, всього 912, 47грн. Керуючись ст.ст. 7, 367,368, 374, 376, 381-383, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та ухвалити в цій частині нову постанову, яким Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за кредитом у сумі 4001,83 ( чотири тисячі одну гривну вісімдесят три копійки). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 912, 47 ( дев`ятсот дванадцять гривень сорок сім копійок). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3. ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді