Постанова 4807 № 320/1625/19

Дата документу 09.06.2020 Справа № 320/1625/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 320/1625/19 Головуючий у 1 інстанції Купавська Н.М. Провадження №22ц/807/1413/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З. суддів: Крилової О.В. Кухаря С.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - В С Т А Н О В И ЛА : У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишено без розгляду. Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2018 року. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції керувався приписами п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, виходячи з того, що належним чином повідомлений позивач повторно у судове засідання не з`явився, про причину неявки суду не повідомив. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність обставинам справи, просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що йому не було відомо про призначення справи до розгляду після її надходження з суду апеляційної інстанції, оскільки за характером своєї роботи ОСОБА_1 постійно знаходиться у відрядженнях, та не має можливості отримати судові повістки. Крім того, у період з 04 лютого 2020 року по 06 лютого 2020 року скаржник перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦПМСД №2» ММР ЗО «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 10», а отже не міг бути присутнім у судовому засіданні 05 лютого 2020 року. Правом на відзив ОСОБА_2 не скористалась, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явились, від ОСОБА_2 клопотань про поважність причин неявки в суд апеляційної інстанції не надходило. Від ОСОБА_1 05 червня 2020 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату,яке мотивовано недопущенням розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19) та установленням карантину. Дослідивши заявлене клопотання, з урахуванням того, що предметом апеляційного перегляду є процесуальне питання, колегія дійшла висновку про можливість здійснити апеляційний розгляд у відсутності учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд зазначає, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи (ухвали Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі № 346/3736/15-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 757/5359/18-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 442/2263/18). Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи. Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивач був належним чином сповіщеним про судові засідання, призначені на 11 листопада 2019 року та 05 лютого 2020 року. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що судові повістки, які надсилалися на адресу позивача, були повернуті на адресу суду без вручення. Відповідно до ч.3-5 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно ч.1,2 ст.130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Відповідно до ч.9 ст.128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. На переконання апеляційного суду, враховуючи зазначене та положення ч. 8,9 ст. 128 ЦПК України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про належне повідомлення позивача та його повторну неявку в судове засідання, яке призначено на 05 лютого 2020 року, а отже суд передчасно залишив позовну заяву без розгляду. Як встановлено в суді апеляційної інстанції позивач з 04 лютого 2020 року по 06 лютого 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦПМСД №2» ММР ЗО «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 10, що свідчить про поважність його відсутності у судовому засіданні 05 лютого 2020 року, про яке його не було належним чином повідомлено (а.с. 174). Як відзначив Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п.1 ст.6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. А в рішенні у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини в п. 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції. Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. Водночас, суд першої інстанції не вжив усіх можливих заходів повідомлення позивача у альтернативні способи, передбачені ст. 128 ЦПК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до переконання, що позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх позовних вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власного позову, а відтак, судом першої інстанції використаний процесуальний засіб у вигляді залишення позовної заяви без розгляду, який не є пропорційним і обмежує права позивача на розгляд справи судом, із врахуванням викладеного. Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів, враховуючи необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, яке встановлено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції постановлена із порушеннями норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передчасними, оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і перешкоджає подальшому провадженню, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року по цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: