Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/14232/18

Справа № 308/14232/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 червня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Куштана Б.П., Кожух О.А. з участю секретаря: Кухта М.В. імена (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління національної поліції у Закарпатській області, прокуратура Закарпатської області, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 травня 2019року, у складі судді Малюк В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень ,- встановив: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.12.2012 року Берегівським РВ ГУНП України в Закарпатській області було внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст. 358 КК України за №12012070060000087, щодо підробки документів, вчинених гр. ОСОБА_2 при отриманні ним у власність земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 . Однак, він наполягав у заяві про злочин на іншій кваліфікації злочинних дій, не лише гр. ОСОБА_2 , а і директора МПП «Зеніт» ОСОБА_3 . Однак, слідча Денесюк Я.В. та прокурор Жилкін ОСОБА_4 його клопотання про внесення відомостей до ЄРДР та зміну кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч.1 ст. 358 на ч.4 ст.190, ч.2 та ч.3 ст. 358 КК України проігнорували. У серпні 2016 року Берегівський районний суд визнав бездіяльність прокурора Берегівської місцевої прокуратури Жилкіна В.В. незаконною та зобов`язав його внести відомості про вчинені ОСОБА_2 злочини передбачені ч.4 ст. 190, ч.2, ч.3 ст. 358 КК України та вчинені директором МПП «Зеніт» ОСОБА_3 злочини передбачені ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 368, ст. 366 КК України. Зазначає, що за період часу з грудня 2012 року по грудень 2018 року він неодноразово направляв до Берегівського ГУНП України в Закарпатській області, керівника Берегівської місцевої прокуратури, начальника ГУНП України в Закарпатській області, прокурору Закарпатської області скарги щодо активізації розслідування по справі №12012070060000087. Однак, жодна з осіб у вказаному кримінальному провадженні до відповідальності не притягнута, та підозри їм не оголошені, справа до суду не скерована. Таким чином, правоохоронні органи упродовж шести років не виконали покладені на них обов`язки, чим грубо порушено Конституцію України, норми КПК України та його права, як потерпілого у вказаному кримінальному провадженні. Крім цього, позивач зазначає, що за весь цей період, слідчі ОСОБА_5 та Сакалош за хабар закривали вказану справу, слідчий ОСОБА_6 знищив частину важливих доказів, прокурори Зарева В.В., Жилкін В.С., ОСОБА_7 , Зеленяк та ОСОБА_8 злісно не виконують судові рішення, які набрали законної сили. Зокрема вони: протягом шести років неодноразово усувалися від внесення відомостей в ЄРДР, перешкоджали у проведенні слідчий дій, не погоджували обшуки та вилучення документів, накладення арештів на майно, ігнорували клопотання потерпілого, не здійснювали належне процесуальне керівництво. Так, за незаконне закриття кримінального провадження №12012070060000087, яке здійснили слідчі ОСОБА_5 і Сакалош 14 листопада 2014 року проти них 02 лютого 2005 року розпочато досудове розслідування № 42015070000000036 за ознаками ст. 368 ч.3 КК України. Кримінальне провадженні №12012070060000087 відновлено. 16 лютого 2015 року проти слідчого Захарченка внесені відомості про вчинення ним іншого злочину, передбаченого ст. 382 ч.2 КК Українка, тобто за не виконання судових рішень що набули законної сили. 27 липня 2015 року проти ОСОБА_5 втретє внесені відомості про вчинення ним злочину, передбаченого ст. 382 ч.2 КК Українка через фальшування низки слідчий дій, які він не проводив. 27 липня 2015 року ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст.384 ч.2 КК Україно надав завідомо не правдиві покази. Досудове розслідування розпочато і проти слідчого Берегівського РВ ГУНП України в Закарпатській області Буришина П.П., який 20 листопада 2015 року, внаслідок халатності зірвав проведення земельно-технічної експертизи в Львівському НДІСЕ, яка до цього тривала півтора року, а потім «загубив» частику матеріалів і важливих документів, в тому числі відомості про ринкові ціни земельних ділянок в м. Берегові у 2009 - 2015 роках, правовстановлюючі документи, які підробив для отримання землі ОСОБА_9 : договори купівлі - продажу земельної ділянки та незаконно зведених на них будівель. По цьому факту порушено справу на підставі ухвали Берегівського райсуду від 28 березня 2017 року. Окрім того, проти начальника слідчого відділу Берегівського РВ ГУНП України в Закарпатській області Сакалоша В.А. слідчого Захарченка, слідчого ОСОБА_10 за неодноразове невиконання ними судових рішень по справі №12012070060000087 порушено кримінальне провадження за ст. 394 ч. 2 КК України. Провадження № 420150700000000023. Проти керівника Берегівської місцевої прокуратури Жилкіна В.В. відкрито досудове слідство за фактом не виконання ним судових рішень Берегівського районного суду. Таким чином, на думку позивача, вказаними діями, відповідачі спричинили йому суттєвої моральної шкоди, до яких належить: втрата звичайного способу життя, примус до вчинення непритаманних дій направлених на захист порушених винними особами його законних прав, переживаннями та хвилюваннями через не спроможність у розумні терміни розслідувати справу, притягнення до суду винних осіб та повернути належне йому майно, підрив відповідачами його глибокої віри у справедливість та соціальну рівність громадян перед законом і судом, безкарність посадовців - відповідачів через їх хабарництво по цій справі та інші службові злочини, тяганину, що не має меж, відсутність звичайної, людської порядності у відповідачів, наявність відчуття беззахисності перед свавіллям та некомпетентністю відповідачів, спричинення матеріальних збитків, втрата спою, почастішали випадки необхідності звернення за медичною допомогою, втрата здоров`я (перебував понад 25 разів на амбулаторному та стаціонарному лікуванні), зменшення кількості клієнтів на робочому місці та занепад господарської діяльності у підтримці власного домоволодіння. З огляду на викладене, позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду у розмірі 2500000 грн., які з посиланням на ст.ст 23, ч. просить стягнути, зокрема з: ГУНП в Закарпатській області 1700000 грн. та 800000 грн. з прокуратури Закарпатської області, зобов`язавши при цьому, державну казначейську службу України, списати вказані кошти з рахунків відповідачів. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 травня 2019 року у заявленому позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким заявлений позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначено, що суд не врахував обставини, які наведені ним в обґрунтування позову, не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи та безпідставно відмовив у заявленому позові. У відзиві на апеляцію позивача відповідач прокуратура Закарпатської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу і його не подали. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляцію, просив її задовольнити. Після оголошення перерви у розгляді справи апелянт ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, що стверджено повідомленням про вручення судової повістки. Представники Головного управління національної поліції у Закарпатській області, Державної казначейської служби України в судове засідання повторно не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, що стверджено повідомленнями про вручення судових повісток. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності вищевказаних осіб. В судовому засіданні представник прокуратури Закарпатської області Лемак Р.В. заперечив подану апеляцію, просить залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2012 року Берегівським РВ ГУНП України в Закарпатській області за заявою позивача було внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст. 358 КК України за №12012070060000087 щодо підробки документів, вчинених гр. ОСОБА_2 при отриманні ним у власність земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 . За період часу з грудня 2012 року по жовтень 2017 року позивач неодноразово звертався до Берегівського ГУНП України в Закарпатській області, керівника Берегівської місцевої прокуратури, начальника ГУНП України в Закарпатській області, прокурора Закарпатської області, Берегівського районного суду Закарпатської області із заявами та скаргами щодо вчиненння порушень під час проведення розслідування по справі №12012070060000087 та щодо активізації розслідування у даній справі. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 лютого 2014 року задоволено скаргу позивача щодо нерозгляду його клопотання від 10.01.2014 року про здійснення окремих процесуальних дій, визнано бездіяльність слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області Денисюк Я.В. незаконною та зобов`язано її провести необхідні слідчі діі у встановлений законом строк відповідно до вимог КПК України. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року задоволено скаргу позивача, визнано бездіяльність Берегівського міжрайонного прокурора Закарпатської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР незаконною та зобов`язано розглянути скаргу ОСОБА_1 від 04 лютого 2014 року. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 січня 2015 року задоволено частково скаргу позивача ОСОБА_1 , зобов`язано прокурора Берегівського міжрайоннї прокуратури вирішити клопотання ОСОБА_1 від 17 грудня 2014 року заявлене у кримінальному провадженні №12012070060000087 про передачу кримінального провадження до слідчого з особливо важливих справ слідчого управління УМВС України в Закарпатській області і надати скаржнику вмотивовану письмову відповідь у триденний строк з моменту винесення ухвали. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2015 року скаргу позивача ОСОБА_1 щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення проти першого заступника начальника СВ Берегівського РВ УМВС в Закарпатській області ОСОБА_11 . за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 382 КК України задоволено частково, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Закарпатської області внести до ЄДРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.05.2015 року, у відповідності до ст 214 КПК України. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2016 року скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано прокурора прокуратури Закарпатської області внести відомості про кримінальне правопорушення, викладені ОСОБА_1 в його заяві від 09.06.2016 року до ЄДРДР та розпочати розслідування. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 08 серпня 2016року задоволено скаргу позивача ОСОБА_1 , зобов`язано виконуючого обов`язки керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області Жилкіна В.В. внести відомості про кримінальні правопорушення, викладені ОСОБА_1 в його заяві від 27.07.2016 року до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2017року задоволено скаргу позивача ОСОБА_1 , зобов`язано керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.03.2017 року відповідності до ст. 214 КПК України. З листа прокурора Берегівської місцевої прокуратури від 06.04.2017 року на звернення позивача ОСОБА_1 вбачається, що слідчим СВ Берегівського ВП ГУНП України в Закарпатській області винесено постанову від 17.03.2017 року про закриття кримінального провадження №12012070060000087, дану постанову 06.04.2017 року Берегівською місцевою прокуратурою скасовано як незаконну і передано провадження СВ Берегівського ВП для проведення досудового розслідування з письмовими вказівками слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій з вжиттям заходів до прийняття кінцевого рішення в найкоротші строки. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2017року частково задоволено скаргу позивача ОСОБА_1 , зобов`язано прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 27.09.2017 року про вчинення начальником СВ Берегівського ВП Сакалошем В. та слідчим СВ Берегівського ВП Саком М. кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України. Кримінальне провадження №12012070060000087 на даний час знаходиться на стадії розслідування, підозру нікому не оголошено, справа до суду не скерована, а тому, з врахуванням вищезазначених обставин, позивач вважав, що відповідачами ГУНП у Закарпатській області та прокуратурою Закарпатської області допущено неправомірну бездіяльність, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України , в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу ). Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167,1174 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив, що факт винесення слідчим суддею процесуальних рішень, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, і якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано відповідачів внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а також зобов`язано розглянути клопотання позивача щодо здійснення окремих слідчих дій, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів ГУНП у Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій ГУНП у Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності. Крім того, слід зауважити, що в підтвердження заявлених вимог позивач до позовної заяви додав ухвалу слідчого судді за скаргою на бездіяльність прокурора від 13 жовтня 2017 року, яка відноситься до іншого кримінального провадження №12017070060000672 і стосується факту перешкоджання позивачу слідчими у здійсненні його діяльності, як захисника, по наданню правової допомоги ОСОБА_12 , і не стосується кримінального провадження, з яким позивач пов`язує завдання моральної шкоди. З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, та жодних доказів на підтвердження обґрунтування заявленого розміру завданої шкоди, що згідно з ст. 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям викладеним у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №641/2328/17, від 13.05.2020 року у справі №638/8636/17-ц. Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та обґрунтовано в його задоволенні відмовив. Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, а тому не заслуговують на увагу. З врахуванням наведенного, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 12, 81,374,375,382-384 ЦПК України апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 травня 2019року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: