Постанова 4857 № 460/3097/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3097/19 пров. № А/857/3492/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Шинкар Т.І., за участі секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (головуючого судді Зозулі Д.П. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне о 11 год. 22 хв. повний текст рішення складено 21.02.2020) у справі №460/3097/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 31.10.2019 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці ДФС судом замінено на Поліську митницю Держмитслужби в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000468/2 від 01.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00471 від 01.04.2019. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що автоматизованою системою управління ризиками згенеровано форму митного контролю «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості, валюта EUR, вартість - 16850,00, в наданому декларантом «Підтвердження оплати Б/Н» від 14.03.2019 вказана вартість автомобіля без зазначення валюти, транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_1 ) у юридичної особи ( ОСОБА_2 ОСОБА_3 F.) на підставі комерційного рахунку від 11.12.2018 № 112171, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 7700,00 Євро, однак декларантом не подано документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо), що свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. Також судом першої інстанції залишено поза увагою, що в поданій експортній митній декларації №19NLJT5JDLANSVWD59 від 12.03.2019 відсутні відомості щодо документів, які подавалися до митного оформлення в країні експорту, зокрема і відомості щодо документів, які засвідчують вартість придбаного автомобіля рахунку № НОМЕР_1 від 11.12.2018, у декларації країни експорту відсутня гранична дата вивезення автомобіля, відомості про яку є обов`язковим реквізитом у митній декларації, а експортній митній декларації у відповідних графах щодо ваги автомобіля зазначено вагу 1885 кг., при цьому згідно технічного паспорту на імпортованих автомобіль вага такого автомобіля складає 1985 кг., у наданого до митного оформлення рахунку-фактурі відсутній підпис покупця, хоча самою формою рахунка передбачено наявність підпису покупця, видана позивачем довіреність для гр. ОСОБА_4 Ю.В ОСОБА_5 датована 15.03.2019, а виставлення рахунка-фактури здійснено 11.12.2018, видача платіжної квитанції щодо сплати вартості автомобіля готівкою датовано 14.03.2019, тобто ОСОБА_6 не мав юридичних підстав вчиняти певні дії від імені позивача до 15.03.2019. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 28.03.2019 декларантом до Рівненської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA204010/2019/210657 на імпортований автомобіль марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун - дизельний, номер маркування двигуна y/l, робочий об`єм циліндрів 1598 см3, колісна формула 4х2, вживаний, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017. В декларації зазначено: валюта та загальна сума за рахунком: 7700 євро (графа 22); курс валюти: 30.496778 (графа 23); ціна товару: 7700,00 (графа 42); код МВВ (гр. 43): ліве поле - 1, праве поле - не заповнене; коригування: 239399,71 (гр.45) (аркуш справи 20) та задекларована в графі 45 сума коригування з урахуванням задекларованого в графі 23 курсу валют становить 7850 євро. Відповідно до графи 44 митної декларації, для підтвердження складових митної вартості транспортного засобу до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 11.12.2018 № 112171 (аркуш справи 19); копія митної декларації країни відправлення № 19NLJT5JDLANSVWD59 від 12.03.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.03.2019 №UA209060/2019/023355 (аркуш справи 43); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.10.2018 № НОМЕР_3 (аркуш справи 15); підтвердження оплати Б/Н від 14.03.2019 (аркуш справи 22); довідка про транспортні витрати від 27.03.2019 (аркуш справи 45); внутрішній договір доручення ННТ892219 від 15.03.2019 (аркуш справи 42) договір про надання послуг митного брокера від 08.03.2019 № 084-Г-С (аркуш справи 46); фото; паспортні документи. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Враховуючи викладене, митним органом під час письмових консультацій направлено повідомлення про надання додаткових документів (аркуші справи 48-49). На вимогу митниці декларант 29.03.2019 надав Звіт про оцінку автомобіля від 22.03.2019 № 165E та просив прийняти рішення без врахування термінів згідно ч. 3 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) (аркуші справи 24-36, 47). З огляду на ненадання додаткових документів митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявної у нього інформації (яка міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) із застосуванням другорядного (резервного) методу. Рівненською митницею ДФС прийнято рішення від 01.04.2019 №UA204000/2019/000468/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого за ВМД ІМ 40 ДЕ №UA204010/2019/210657 від 28.03.2019 розрахована декларантом митна вартість товару в сумі 7850 євро (239399,71 грн.) за першим методом визначення митної вартості (графи 28,29); проведено коригування в сумі 16850,00 євро (графа 30) за шостим методом визначення митної вартості (графа 31) (аркуші справи 11-12). Також, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статей 58-63 МК України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 МК України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 МК України), а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України). Окрім цього, митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортний засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00471 (аркуші справи 13-14). 03.04.2019 декларантом подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UА204010/2019/211338/, в якій з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2019 №UA204000/2019/000468/2 задекларовано: валюта та загальна сума за рахунком: 7700 євро (графа 22); курс валюти: 30,21105700 (графа 23); код МВВ (графа 43): ліве поле - 1, праве поле - 6; коригування: 237156,80 грн. (графа 45) (аркуш справи 74). Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною 1 статті 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частиною 1 статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами 1-4 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. Водночас частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Так, згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відтак, в силу приписів статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Згідно із частиною 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до частин 4-5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За приписами частин 1, 2, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність в митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом. Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною 2 статті 53 МК України. Відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Колегією суддів встановлено, що вартість транспортного засобу, який був об`єктом операцій купівлі-продажу ОСОБА_1 та ввезення на територію України його митного оформлення становить в розміру 7700,00 євро., яка вказана в рахунку від 11.12.2018 №112171, (аркуш справи 19), а квитанція про оплату видана компанією-продавцем «Autobedrijf VOF» та засвідчується печаткою вказаного підприємства. Колегія суддів погоджується із вказаним судом першої інстанції, що згідно підтвердження продавця щодо оплати вартості транспортного засобу від 14.03.2019, зазначено, що за транспортний засіб марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 було сплачено готівкою 7700 нетто (аркуш справи 54). Відповідно позивачем було внесено готівкою 7700,00 євро згідно рахунку-фактури № 112171 від 11.12.2018 за придбання транспортного засобу марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 , а посилання апелянта щодо не врахування документу ОСОБА_7 Н від 14.03.2019 у зв`язку із не зазначенням валюти є безпідставним. Крім того, у ході судового засідання суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 показав, що здійснював транспортування автомобіля марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 із Нідерландів до України. Автомобіль отримав у продавця фірми JTI AUTOBEDRIJF V.O.F., яка надала супроводжуючі документи та автомобіль за домовленістю із ОСОБА_1 . Жодних коштів за придбання даного автомобіля не віддавав. Також зазначив, що для митного оформлення автомобіля марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 на кордоні перед митним постом 17.03.2019 отримав довіреність від 15.03.2019 на представництво інтересів ОСОБА_1 . Оскільки свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції показав, що вчиняв від імені позивача лише дії що пов`язані з митним оформленням автомобіля з 17.03.2019 та жодні інші докази не спростовують його показання, тому посилання апелянта щодо вчинення ОСОБА_6 від імені позивача певних дій без юридичних підстав є необґрунтованими. Також на вимогу митного органу позивачем було долучено Звіт про оцінку автомобіля OPEL VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 № НОМЕР_4 від 22.03.2019, яким підтверджено правомірність заявленої ОСОБА_1 митної вартості вказаного транспортного засобу. Разом з тим, відповідачем при прийнятті спірного рішення від 01.04.2019 №UA204000/2019/000468/2 про коригування митної вартості товарів не обґрунтовано його відхилення чи не врахування та безпідставно здійснено визначення митної вартості транспортного засобу на підставі інформації згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 16850,00 євро. Щодо експортної декларації Нідерландів MRN № 19NLJT5JDLANSVWD59 від 12.03.2019, то колегія суддів зауважує на такому, що перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/, в розділі «Оподаткування та митний союз» (Тaxation and customs) і підрозділі «Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (international movements only)). Інформація про MRN доступна лише для міжнародних рухів ECS, які були завершені після 04.11.2018 та перевіркою на вказаному сайті MRN декларації №19NLJT5JDLANSVWD59 судом встановлено, що товар по вказаній декларації експортовано 17.03.2019 о 05:24. Наведене свідчить, що в Нідерландах здійснено декларування автомобіля марки OPEL моделі VIVARO ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 на рівні 7700 євро на експорт. Виїзд такого транспортного засобу з території Європейського Союзу зафіксований у Республіці Польща 17.03.2019. Доводи відповідача щодо наявності розбіжностей, які зазначені в інвойсі та декларації країни відправлення, поданих декларантом є необґрунтовані, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Аналізуючи оскаржувані рішення відповідача колегія суддів вважає, що надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а саме транспортного засобу, який був ввезений на територію України. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 липня 2019 року по справі № 1140/3242/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Оскільки справа відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №460/3097/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль Т.І. Шинкар Повний текст постанови складено 15.06.2020